Рішення № 13779242, 05.01.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          05.01.11                                                                                 Справа № 2/211

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк Кіпру”, м. Київ в особі філії Публічного акціонерного товариства “Банк Кіпру” в м. Львові до Приватного підприємства “Біосат”, с. Ременів про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на заставлене майно

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Банк Кіпру” в особі філії Відкритого акціонерного товариства “Банк Кіпру” в м. Львові звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Біосат”, с. Ременів про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на заставлене майно.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 30.09.2009р. призначив розгляд справи на 20.10.2009р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.12.2009р. провадження у справі №2/211 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.02.2010р. провадження у справі №2/211 поновлено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.02.2010р. провадження у справі №2/211 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.05.2010р. провадження у справі №2/211 поновлено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.06.2010р. провадження у справі №2/211 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.12.2010р. провадження у справі №2/211 поновлено.

Ухвалою від 20.12.2010р. судом здійснено заміну відповідача –Відкритого акціонерного товариства “Банк Кіпру” в особі філії ВАТ “Банк Кіпру” у м. Львові, його процесуальним правонаступником - Публічним акціонерним товариством “Банк Кіпру” в особі філії ПАТ “Банк Кіпру” у м. Львові.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в сумі 3922000 грн. 00 коп. Відповідач зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов’язків по договору – на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становить 3872354 грн. 43 коп. по кредиту, 414118 грн. 86 коп. по сплаті процентів, 17920 грн. 50 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів. Також зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку позивачу для забезпечення вимог позивача по кредитному договору нерухоме майно. Відповідно до умов договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені договором іпотеки вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв’язку з цим просив стягнути заборгованість, звернувши стягнення на предмет іпотеки на суму 4304393 грн. 79 коп. Представник позивача просив також суд розірвати кредитний договір у зв’язку з істотним порушення його умов.

В судовому засіданні 08.06.2010р. представник позивача подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому просив стягнути з відповідача 4981584 грн. 30 коп. заборгованості.

20.12.2010р. через канцелярію суду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив розірвати кредитний договір №ID 373 від 11.09.2008р. та стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 5353776 грн. 28 коп. шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 30.09.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

11 вересня 2008р. між позивачем та Акціонерним банком “АвтоЗАЗбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Банк Кіпру”, було укладено кредитний договір №ID 373.

За цим договором банк (позивач) надає позичальнику (відповідачу) кредит для рефінансування та поповнення обігових коштів в сумі 3922000 грн. 00 коп. строком з 11 вересня 2008р. по 10 вересня 2015р. зі сплатою 21% річних.

Згідно п. 2.2. кредитного договору №ID 373 від 11.09.2008р. банк зобов’язується надати кредит разово в повній сумі шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку протягом 2 банківських днів з моменту отримання від позичальника відповідних платіжних документів.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 3922000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером №1122 від 11.09.2008р.

Відповідно до п. 3.5. кредитного договору №ID 373 від 11.09.2008р. позичальник зобов’язується забезпечити повне погашення кредиту згідно графіку (додаток №1 до цього договору).

Згідно п. 3.6. кредитного договору №ID 373 від 11.09.2008р., позичальник зобов’язується сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі 21% річних за строковий кредит та 26% річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором. Проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно до 27 числа та по закінченні строку дії договору, але не пізніше 10 вересня 2015р., шляхом перерахування коштів на рахунок банку.

Пунктом 4.7. кредитного договору №ID 373 від 11.09.2008р. встановлено, що банк має право достроково розірвати договір та стягнути наданий раніше кредит, проценти по ньому та можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на забезпечення у разі погіршення фінансово-економічного стану позичальника, використання кредиту не за цільовим призначенням, затримок погашення кредиту та сплати процентів за ним, ухилення від контролю з боку банку, недостатності та запущеності бухгалтерської звітності, а також в разі, якщо наданий кредит буде з різних обставин незабезпеченим.

У зв’язку з порушенням строків повернення сум кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позивач звернувся до відповідача з претензією за вихідним №вих. 90 від 10.03.2009р., в якій вимагав в 10-денний термін сплатити суму заборгованості, а у випадку несплати –розірвати кредитний договір та стягнути всю суму кредиту. За вихідним №вих. 120 від 31.03.2009р. та вихідним №173/3 від 29.05.2009р. відповідачу повторну було надіслано претензії. Відповідачем вказані претензії залишені без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору №ID 373 від 11.09.2008р. не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 3872354 грн. 43 коп. по кредиту, 1425252 грн. 20 коп. по сплаті процентів.

11 вересня 2008р. між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки.

Згідно п. 1.1. договору іпотеки від 11.09.2008р. цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №ID 373 від 11.09.2008р., а також усіх додаткових договорів (договорів про внесення змін) до нього, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами яких іпотеко держатель надав іпотекодавцю кредит у сумі 3922000 грн. 00 коп.

За основним зобов’язанням іпотекодержатель надав позичальнику кредит на умовах та в порядку, встановлених основним зобов’язанням, а саме:

- вимоги із повернення фактично наданого кредиту в сумі 3922000 грн. 00 коп. у строки, визначені основним зобов’язанням, а саме до 10.09.2015р.;

- вимоги із сплати суми процентів при наданні кредиту у розмірі та на умовах, передбачених основним зобов’язанням, а також усіх додаткових договорів (договорів про внесення змін) до нього;

- вимоги із сплати комісій банку, штрафних санкцій та інших платежів в розмірі, строки та у випадках, передбачених основним зобов’язанням.

Відповідно до п. 1.2. договору іпотеки від 11.09.2008р., предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення (нежитлові приміщення першого поверху: з 1 по 12; з 16 по 19; з 21 по 26), загальною площею 266,8 кв.м., що розташовані за адресою м. Львів, вул. С.Петлюри, будинок 36.

Пунктом 1.2. договору іпотеки від 11.09.2008р. передбачено, що у відповідності до даного договору іпотекодержатель має право отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов’язань за основним зобов’язанням по поверненню іпотекодержателеві суми кредиту, процентів за користування кредитом, пені, штрафу, іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та або випливають з основного зобов’язання.

Відповідно до п. 5.1. договору іпотеки від 11.09.2008р. у разі порушення основного зобов’язання або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

18.06.2009р. позивач надіслав відповідачу повідомлення за вих. №191, в якому зазначив, що у випадку непогашення боргу на протязі 30 днів з дня отримання цього повідомлення, банком буде вжито заходів щодо реалізації предмета іпотеки. 03.07.2009р. позивач повторно надіслав відповідачу повідомлення про те, що у разі несплати заборгованості на протязі 30 днів банком буде вжито заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідачем вказані вимоги залишені без розгляду та задоволення.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 3.7. кредитного договору №ID 373 від 11.09.2008р., позичальник зобов’язується за несвоєчасну сплату процентів за кредитом сплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки платежу.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 56169 грн. 65 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Абз. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Якщо вимога за основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання (абз. 2 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”).

Згідно абз. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема припинення правовідношення.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов’язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Неповернення відповідачем суми кредиту та несплата процентів призвели до істотного порушення умов договору, внаслідок чого позивачу завдано шкоду, яка полягає в тому, що позивач не має можливості використовувати грошові кошти у своїй господарській діяльності. Уклавши з відповідачем кредитний договір, позивач розраховував на належне здійснення відповідачем своїх зобов’язань у відповідності до умов зазначеного договору та вимог чинного законодавства України, тому позовні вимоги щодо розірвання кредитного договору правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, складає 3872354 грн. 43 коп. по кредиту, 1425252 грн. 20 коп. заборгованості по сплаті процентів, 56169 грн. 65 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 7, 33 Закону України “Про іпотеку”, ст.ст. 19, 20 Закону України “Про заставу” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Розірвати кредитний договір №ID 373 від 11.09.2008р., укладений між Приватним підприємством “Біосат”, с. Ременів, вул. Незалежності, 14, Кам’янка-Бузький район, Львівська область (ідентифікаційний код 33086954) та Публічним акціонерним товариством “Банк Кіпру”, м. Київ, вул. Урицького, 45 (ідентифікаційний код 19358784) в особі філії Публічного акціонерного товариства “Банк Кіпру” в м. Львові, м. Львів, вул. Наукова, 30 (ідентифікаційний код 35931636).

3.          Стягнути з Приватного підприємства “Біосат”, с. Ременів, вул. Незалежності, 14, Кам’янка-Бузький район, Львівська область (ідентифікаційний код 33086954) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Кіпру”, м. Київ, вул. Урицького, 45 (ідентифікаційний код 19358784) в особі філії Публічного акціонерного товариства “Банк Кіпру” в м. Львові, м. Львів, вул. Наукова, 30 (ідентифікаційний код 35931636) заборгованість по кредитному договору №ID 373 від 11.09.2008р. на суму 5353776 грн. 28 коп., в тому числі 3872354 грн. 43 коп. заборгованості по кредиту, 1425252 грн. 20 коп. заборгованості по сплаті процентів, 56169 грн. 65 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів шляхом звернення стягнення на заставлене майно, яке належить Приватному підприємству “Біосат” а саме: нежитлові приміщення (нежитлові приміщення першого поверху: з 1 по 12; з 16 по 19; з 21 по 26), загальною площею 266,8 кв.м., що розташовані за адресою м. Львів, вул. С.Петлюри, будинок 36 згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лучко І.Я. 11 вересня 2008р. за реєстраційним №1532.

4.          Стягнути з Приватного підприємства “Біосат”, с. Ременів, вул. Незалежності, 14, Кам’янка-Бузький район, Львівська область (ідентифікаційний код 33086954) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Кіпру”, м. Київ, вул. Урицького, 45 (ідентифікаційний код 19358784) в особі філії Публічного акціонерного товариства “Банк Кіпру” в м. Львові, м. Львів, вул. Наукова, 30 (ідентифікаційний код 35931636) в користь державного бюджету 25585 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

          Суддя