Рішення № 137792402, 29.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2958/2026 Справа № 643/8759/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Чабанової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 643/8759/25

позивач: ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"

відповідач: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Салтівського районного суду м. Харкова районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3993107 від 20.09.2023 року в розмірі 32636 грн., заборгованість за кредитним договором № 7091314 від 21.09.2023 року в розмірі 13660,92 грн., та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20.09.2023 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3993107, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримала строковий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 4100 грн. на строк 350 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом 2% в день. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, проценти за користування кредитом.

У порушення умов кредитного договору № 3993107 від 20.09.2023 року, про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує платежі, в результаті чого станом на 04.09.2024 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 3993107 від 20.09.20232 року в розмірі 32636 грн., а саме: 4100 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 28536 грн. - заборгованість за процентами.

Між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" 24.05.2024 року укладено договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ "Лінеура Україна" відступило на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" право вимоги, зокрема за кредитним договором № 3993107 від 20.09.2023 року.

Крім того, 21.09.2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7091314, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримала строковий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 2700 грн. на строк 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом 1,99% в день. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, проценти за користування кредитом.

У порушення умов кредитного договору № 7091314 від 21.09.2023 року, про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує платежі, в результаті чого станом на 15.09.2024 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 7091314 від 21.09.20232 року в розмірі 13660,92 грн., а саме: 2700 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10960,92 грн. - заборгованість за процентами.

Між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" 27.05.2024 року укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Україна" відступило на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" право вимоги, зокрема за кредитним договором № 7091314 від 21.09.2023 року.

25.11.2024 року ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" змінило назву на ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал".

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 07.04.2026 року цивільну справу направлено до Слобідського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 27.04.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, у разі неявки в судове засідання відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

1) З матеріалів справи встановлено, що 20.09.2023 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3993107. Кредитний договір підписано електронним підписом з застосуванням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов кредитного договору, ОСОБА_1 отримала строковий кредит у розмірі 4100 грн. на строк 350 днів, шляхом перерахування грошових коштів на реквізити платіжної картки ОСОБА_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % в день.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, складеного ТОВ "Лінеура Україна" встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 3993107 від 20.09.2023 року за період з 20.09.2023 по 24.05.2024 року в розмірі 24190 грн., а саме: 4100 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 20090 грн. - заборгованість за процентами.

Між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" 24.05.2024 року укладено договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ "Лінеура Україна" відступило на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" право вимоги, зокрема за кредитним договором № 3993107 від 20.09.2023 року.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, складеного ТОВ "Фінтраст Україна" встановлено, що ТОВ "Фінтраст Україна" нараховано ОСОБА_1 проценти за користування кредитом за період з 25.05.2024 по 04.09.2024 року в розмірі 8446 грн.

2) Також судом встановлено, що 21.09.2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7091314. Кредитний договір підписано електронним підписом з застосуванням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов кредитного договору, ОСОБА_1 отримала строковий кредит у розмірі 2700 грн. на строк 360 днів, шляхом перерахування грошових коштів на реквізити платіжної картки ОСОБА_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% в день.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, складеного ТОВ "Авентус Україна" встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 7091314 від 21.09.2023 року за період з 21.09.2023 по 22.12.2023 року в розмірі 7643,16 грн., а саме: 2700 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4943,16 грн. - заборгованість за процентами.

Між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" 27.05.2024 року укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Україна" відступило на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" право вимоги, зокрема за кредитним договором № 7091314 від 21.09.2023 року.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, складеного ТОВ "Фінтраст Україна" встановлено, що ТОВ "Фінтраст Україна" нараховано ОСОБА_1 проценти за користування кредитом за період з 27.05.2024 по 15.09.2024 року в розмірі 6017,76 грн.

25.11.2024 року ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" змінило назву на ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал".

Наявність заборгованості за кредитними договорами зумовила звернення ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до п. 4. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» приписано надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу (тобто не банкам), та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки строк дії кредитного договору № 3993107 від 20.09.2023 року визначено сторонами 350 днів, а строк дії кредитного договору № 7091314 від 21.09.2023 року - 360 днів, то договори продовжують діяти після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24.12.2023 року), а тому дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на кредитні договори № 3993107 від 20.09.2023 року та № 7091314 від 21.09.2023 року.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором № 3993107 від 20.09.2023 року вбачається, що проценти з 23.04.2024 року нараховані за денною ставкою 2%, що не узгоджується з положеннями Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону від 22.11.2023 року, а тому пред`явлені позивачем до стягнення проценти у сумі 28536 грн. є необґрунтованими.

Судом перераховано розмір процентів з урахуванням законодавчих обмежень, введених Законом України «Про споживче кредитування» в редакції Закону від 22.11.2023 року, і за період з 20.09.2023 року по 04.09.2024 року проценти по кредитному договору № 3993107 від 20.09.2023 року склали 25707 грн., а саме:

За період з 20.09.2023 року по 22.04.2024 року за денною процентною ставкою 2% проценти складають 17712 грн. (4100грн.*2*216днів/100=17712грн.);

За період з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року за денною процентною ставкою 1,5% проценти складають 7380 грн. (4100грн.*1,5*120днів/100=7380грн.);

За період з 21.08.2024 року по 04.09.2024 року за денною процентною ставкою 1% проценти складають 615 грн. (4100грн.*1*15днів/100=615грн.);

Оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у визначені договором строки погашення кредиту та процентів за кредитним договором № 3993107 від 20.09.2023 року не здійснила, заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4100 грн. та проценти станом на 04.09.2024 року у сумі 25707 грн. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 .

Також з наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором № 7091314 від 21.09.2023 року вбачається, що проценти з 27.05.2024 року нараховані за денною ставкою 1,99%, що не узгоджується з положеннями Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону від 22.11.2023 року, а тому пред`явлені позивачем до стягнення проценти у сумі 10960,92 грн. є необґрунтованими.

Судом перераховано розмір процентів з урахуванням законодавчих обмежень, введених Законом України «Про споживче кредитування» в редакції Закону від 22.11.2023 року, і за період з 21.09.2023 року по 14.09.2024 року проценти по кредитному договору № 7091314 від 21.09.2023 року склали 9154,89 грн., а саме:

За період з 21.09.2023 року по 22.12.2023 року за денною процентною ставкою 1,99% проценти складають 4996,89 грн. (2700грн.*1,99*93днів/100=4996,89грн.);

За період з 23.12.2023 року по 26.05.2024 року проценти ,згідно розрахунку заборгованості, товариством не нараховувались.

За період з 27.05.2024 року по 20.08.2024 року за денною процентною ставкою 1,5% проценти складають 3483 грн. (2700грн.*1,5*86днів/100=3483грн.);

За період з 21.08.2024 року по 14.09.2024 року за денною процентною ставкою 1% проценти складають 675 грн. (2700грн.*1*25днів/100=675грн.);

Оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у визначені договором строки погашення кредиту та процентів за кредитним договором № 7091314 від 21.09.2023 року не здійснила, заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2700 грн. та проценти станом на 14.09.2024 року (дату закінчення строк кредитування) у сумі 9154,89 грн. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" підлягає заборгованість за кредитними договорами № 3993107 від 20.09.2023 року, № 7091314 від 21.09.2023 року в загальному розмірі 41661,89 грн.

В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду з цим позовом ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" сплачено 2422,40 грн. судового збору за подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.05.2025 року.

Приймаючи до уваги, що частка задоволених позовних вимог складає 89,99%, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2179,92 грн. (2422,40грн.*89,99/100).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів:

договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року укладений між ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" та адвокатом Столітній М.М.; заявку № 8726 на виконання доручення від 28.04.2025 року; акт № 8726 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26.05.2026 року, згідно якого адвокат надав ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" юридичні послуги на загальну суму 15000 грн.; рахунок на оплату № 8726-26/05-2025 від 26.05.2026 року.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" до відшкодування витрат на надання йому правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, розмір частки задоволених позовних вимог, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12,81,141,247,263-265, 280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за кредитним договором № 3993107 від 20.09.2023 року в розмірі 29807 грн., заборгованість за кредитним договором № 7091314 від 21.09.2023 року в розмірі 11854,89 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2179,40 грн., а всього 46841 (сорок шість тисяч вісімсот сорок одна) грн. 29 коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем або третьою особою в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (адреса місцезнаходження: вул. Загородня, 15, оф. 118/2, м. Київ, код ЄДРПОУ 44559822).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення суду складено 29.06.2026 року.

Суддя С. О. Ященко