Рішення № 137792373, 14.05.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/275/26

Номер провадження по справі 2/387/544/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 02.03.2026 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №547820-КС-002 від 19.07.2025 у розмірі 99 920,00 грн.

Свій позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» обґрунтовує тим, що 19.07.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №547820-КС-002 про надання кредиту. Відповідно до цього договору, відповідачці надано у власність грошові кошти у розмірі 32 000,00 грн шляхом їх перерахування на її платіжну картку №547820-КС-002 на строк 24 тижні, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% від суми кредиту за кожен день користування. Водночас, відповідачка не виконує своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, через що у ОСОБА_1 виникла та існує заборгованість перед позивачем у розмірі 43 436,38 грн, яку вона добровільно не бажає сплатити. Це спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена вчасно та належним чином. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання остання повідомлялася у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення ухвали суду за місцем реєстрації, якою відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання нею такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Крім того судом опубліковано оголошення про виклик відповідачки на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зі ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12.03.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно судом, за клопотанням позивача, витребувано від АТ "Універсал Банк" інформацію по банківській картці № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14.05.2026 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Зі змісту свідоцтва про реєстрацію фінансової установи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» зареєстроване як фінансова установа відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.04.2017 № 961 та має право на надання фінансових послуг, у тому числі надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.10.2025 ТОВ «Бізнес Позика» зареєстроване як юридична особа 17.01.2017, основним видом економічної діяльності якої є 64.92 інші види кредитування.

Судом встановлено, що 19.07.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 547820-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма), який був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Факт укладення договору підтверджується наданими позивачем: пропозицією (офертою) укласти договір про надання кредиту № 547820-КС-002 від 19.07.2025; прийняттям (акцептом) зазначеної оферти, підписаним відповідачем одноразовим ідентифікатором UA-2871; анкетою клієнта; візуальною послідовністю дій клієнта в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця.

Із зазначених документів убачається, що під час укладення договору відповідачем було зазначено свої персональні дані, номер мобільного телефону, електронну адресу та реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 , а також підтверджено волевиявлення на укладення кредитного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора, що відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 32 000 грн строком на 24 тижні, тобто з 19.07.2025 по 03.01.2026.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що стандартна процентна ставка за кредитом становить 1 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом та є фіксованою. Комісія за надання кредиту встановлена у розмірі 6 400 грн та підлягає сплаті одноразово.

Згідно з паспортом споживчого кредиту орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 79 142,73 грн, а орієнтовна реальна річна процентна ставка 6 918,23 %.

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується:

підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» від 19.07.2025, згідно з яким на платіжну картку № НОМЕР_2 здійснено переказ коштів у сумі 32 000 грн із призначенням платежу: «Кошти ОСОБА_1 згідно кредитного договору №547820-КС-002 від 19.07.2025»;

інформаційною довідкою ТОВ «Бізнес Позика» від 19.07.2025;

листом АТ «Державний ощадний банк України» від 25.03.2026 №46/12.11/42118/2026/БТ, з якого вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 та на вказану картку 19.07.2025 були зараховані грошові кошти у сумі 32 000 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення між сторонами кредитного договору та фактичного надання відповідачу кредитних коштів у сумі 32 000 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості та довідки про стан заборгованості станом на 17.02.2026 заборгованість відповідача за Договором №547820-КС-002 становить 99 920 грн, з яких: 32 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 47 280 грн заборгованість за процентами; 4 640 грн заборгованість за комісією; 16 000 грн штрафні санкції.

При цьому наданий позивачем розрахунок заборгованості містить детальний щоденний розрахунок нарахованих процентів, комісії та штрафних санкцій за договором із зазначенням періодів та підстав їх нарахування, що було перевірено судом під час розгляду справи.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відповідно до частин першої та другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій (електронній) формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено, що у разі прострочення повернення позики позикодавець має право вимагати повернення всієї суми заборгованості та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, оформленою в електронній формі.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» акцепт електронного договору може бути здійснений шляхом заповнення електронної форми, надсилання електронного повідомлення або вчинення інших дій, які однозначно свідчать про прийняття пропозиції.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які додаються особою до інших електронних даних та використовуються нею для підписання електронного правочину.

Отже, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що 19.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №547820-КС-002 про надання кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями із використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця.

Факт укладення кредитного договору підтверджується наданими позивачем пропозицією (офертою), прийняттям (акцептом) оферти, анкетою клієнта, візуальною послідовністю дій клієнта в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та іншими письмовими доказами, які узгоджуються між собою та не спростовані відповідачем.

Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з умовами договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 32 000 грн строком на 24 тижні, тобто до 03.01.2026, зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 32 000 грн підтверджується підтвердженням про здійснення переказу грошових коштів від 19.07.2025, інформаційною довідкою позивача та листом АТ «Державний ощадний банк України», з яких убачається, що на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 , було зараховано грошові кошти у сумі 32 000 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення між сторонами кредитного договору та фактичного надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за договором, повернення кредитних коштів або сплати нарахованих процентів суду не надав.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 17.02.2026 заборгованість відповідача становить 99 920 грн, з яких: 32 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 47 280 грн заборгованість за процентами, 4 640 грн заборгованість за комісією та 16 000 грн заборгованість за процентами відповідно до ст.625 ЦК України.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 32 000 грн суд зазначає, що відповідач отримав зазначені кошти, однак у встановлений договором строк їх не повернув, у зв`язку із чим вимога в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 47 280 грн суд виходить з такого.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили фіксовану процентну ставку у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти були нараховані виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, а саме з 19.07.2025 по 03.01.2026, тобто до настання визначеної договором дати повернення кредиту.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що загальний розмір платежів за договором споживчого кредиту не може перевищувати подвійного розміру суми, одержаної споживачем за таким договором.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума нарахованих процентів у розмірі 47 280 грн не перевищує встановленого законом обмеження.

Отже, вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 47 280 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 4 640 грн суд зазначає таке.

Умовами договору передбачено сплату одноразової комісії за надання кредиту.

Разом із тим надання кредиту є обов`язком кредитодавця за кредитним договором і не може розглядатися як самостійна послуга, за яку з позичальника може стягуватися окрема плата.

Позивачем не надано доказів того, що зазначена комісія встановлена за надання будь-яких додаткових чи супутніх послуг, замовлених відповідачем, а не за сам факт видачі кредитних коштів.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що встановлення плати саме за надання кредиту суперечить правовій природі кредитного договору, оскільки видача кредиту є обов`язком кредитодавця, який виконується на виконання укладеного договору.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 4 640 грн, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Оскільки спірний кредитний договір укладений 19.07.2025, а прострочення виконання зобов`язання та нарахування позивачем 16 000 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України відбулося під час дії воєнного стану в Україні, відповідач звільняється від обов`язку їх сплати.

Тому вимоги позивача про стягнення 16 000 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до квитанції про сплату № 5126 від 24.02.2026 при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 99 920 грн. Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 79 280 грн, що складає 79,3435 % від заявлених вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 112 грн 40 коп. ((79 280,00 грн ? 2 662,40 грн) : 99 920,00 грн).

У решті судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

ІІІ. Резолютивна частина

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 207, 526, 530, 599, 625, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», статтями 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором № 547820-КС-002 від 19 липня 2025 року у розмірі 79 280 (сімдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 32 000 (тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту; 47 280 (сорок сім тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 112 (дві тисячі сто дванадцять) гривень 40 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки,26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239);

відповідач ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.