Рішення № 13779174, 10.02.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" лютого 2011 р. Справа № 15/1640

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Лужко О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Тищенка В.П. - представника за довіреністю від 19.01.2011р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Лебединецьке" (с. Топільня)

до Сільськогосподарського дочірнього підприємства "Веселівське" (с.Веселівка Житомирська область Коростенський район)

про стягнення 4000,00 грн.

Приватне підприємство "Лебединецьке" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Сільськогосподарського дочірнього підприємства "Веселівське" 4000,00грн. заборгованості за договором позики № 22/10/7 від 22.10.2007р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого представником позивача в судовому засіданні 20.01.11р., в реєстрі станом на 20.01.2011р. значиться Сільськогосподарське дочірнє підприємство "Веселівське" Дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп Агропромислового комплексу" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" за адресою: 11572, Житомирська область, Коростенський район, с.Веселівка, вул. Щорса, буд. 12 А.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Слід зазначити, що копія ухвали господарського суду від 20.12.2010р. про порушення провадження у справі, яка направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, а саме: 11572, Коростенський район, с.Веселівка, вул. Щорса, буд. 12а, повернулась до суду із відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не існує, доручення немає, керівник відмовився".

Копія ухвали господарського суду від 20.01.2011р., яку було направлено господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача, а саме: 11572, Коростенський район, с.Веселівка, вул. Щорса, буд. 12а, також повернулась до суду із відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не проживає, не працює, доручення немає".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Неявка представника відповідача в судове засідання та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджають вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2007р. між Приватним підприємством "Лебединецьке" (позивач/позикодавець) та Сільськогосподарським дочірнім підприємством "Веселівське" (відповідач/позичальник) було укладено договір позики №22/10/7 (а.с. 10).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно п. 1.1. зазначеного договору, позикодавець передає у власність позичальника капітал у формі грошової суми (суму позики), а останній зобов'язується її повернути у визначений даним договором строк.

Сума позики становить за даним договором 4000,00 (чотири тисячі) гривень (п. 2.1 договору).

Позивачем, на виконання умов договору позики № 22/10/7 від 22.10.2007р., було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 4000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 360 від 22.10.2007р. (а.с.32) та банківською випискою (а.с.11).

Частина 1 ст. 1049 ЦК України визначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.1 договору позики № 22/10/7 від 22.10.2007р. сторони погодили, що даний договір набирає чинності та стає обов'язковим для виконання з моменту підписання його сторонами та є дійсним до моменту його остаточного виконання, проте в будь-якому випадку до 31.12.2007 року.

Згідно з п. 5.1 договору № 22/10/7 від 22.10.2007р. позика повертається шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника в повному обсязі в межах строків обумовлених п. 3.1. договору.

У відповідності до п. 6.2.1 договору позики, позичальник зобов'язався своєчасно, в строк визначений договором, та в повному обсязі повернути суму грошових коштів (суму позики) позичальнику.

Відповідач своє зобов'язання щодо повернення позивачу грошових коштів в сумі 4000,00грн. у визначений договором позики №22/10/07 строк не виконав, в результаті чого, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 4000,00грн.

02.09.2010р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 01.09.2010р. (а.с. 9) з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 4000,00грн., факт направлення якої підтверджується фіскальним чеком № 6884 (а.с. 8).

Пороте, відповідач відповідь позивачу на претензію не надав, грошові кошти в сумі 4000,00грн. не повернув.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів погашення перед позивачем заборгованості в сумі 4000,00грн. суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підтверджені належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, ч.1ст. 173, ч. 1 ст.193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського дочірнього підприємства "Веселівське" дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп агропромислового комплексу" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" (11572, Житомирська область, Коростенський район, с.Веселівка, вул. Щорса, буд. 12А, ідентифікаційний код 32805245) на користь

Приватного підприємства "Лебединецьке" (11311, Житомирська область, Лугинський район, с. Топільня, вул. Центральна, 61, ідентифікаційний код 33513691)

- 4000,00грн. боргу,

- 102,00грн. витрат по сплаті державного мита,

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний тест рішення підписано: "14" лютого 2011 року.

Віддрукувати

1 - до справи,

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов.)