Рішення № 13779132, 10.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.02.11 р. Справа № 18/240

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВІК” м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісінвестбуд” м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 72414,42 грн.

Суддя господарського суду Донецької області О.В.Овсяннікова

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за

участю представників сторін:

від позивача: Хорунжий А.О. – дов.

від відповідача: Гукасян А.Ю. – дов.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ІВІК” звернулось з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісінвестбуд” 73261,15 грн.

Уточненням позовних вимог від 10.02.2011 р. позивач визначив предмет позову та зменшив суму позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача 50845,24 грн. боргу, 4307,20 грн. пені, 3625,19 грн. річних та 13636,79 грн. інфляційних, а всього 72414,42 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до прийняття рішення по справі – збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому суд розцінює уточнення як зменшення розміру позовних вимог і справа розглядається з урахуванням зменшених вимог.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зобов’язання за договором ним були виконані у повному обсязі, але в порушення його умов відповідач за виконані роботи розрахувався частково, тому виник борг за прострочку оплати якого нарахована пеня на підставі договору, інфляційні та річні відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав заперечення проти позову, в яких вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а на вимогу про стягнення пені просить суд застосувати позовну давність.

13.01.2011 р. відповідач звернувся з зустрічним позовом в якому просить суд визнати недійсним договір № 08/01 МФ від 27.05.2008 р. у зв’язку з тим, що він укладений структурним підрозділом, який не має статусу юридичної особи.

Позивач висловив заперечення проти зустрічних вимог і вважає, що договір, на визнанні якого недійсним, наполягає відповідач, укладений відповідно до чинного законодавства, сторонами виконувався, а тому правових підстав для визнання його недійсним немає.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27.05.2008 р. відповідачем був укладений з Маріупольською філією товариства з обмеженою відповідальністю „ІВІК” (у подальшому – Філія) договір № 08/01 МФ, відповідно до п. 1.1 якого відповідач (Генпідрядник) доручив та зобов’язався оплатити, а Філія (Субпідрядник) прийняла на себе зобов’язання виконати власними силами та засобами роботи з монтажу систем вентиляції, кондиціювання, опалення, водопостачання та каналізації у приміщеннях будівлі адміністративно побутового корпуса філіалу РМЦ-2 (РМЦ-3) на об’єкті ММК „ім. Ілліча” за адресою: м. Маріуполь, пр. Ілліча.

Строк дії договора встановлений з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п. 12.1 договора).

Договірною ціною вартість виконаних робіт була узгоджена у сумі 148013,00 грн.

У п. 3 Додаткової угоди № 2 від 01.08.2008 р. сторони збільшили вартість робіт до 365695,00 грн. і підписали нову договірну ціну.

У розділі 6 договора сторони передбачили порядок здачі – приймання робіт, який полягає у наступному:

Виконані роботи приймаються шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін актів здачі – приймання виконаних робіт за формою КБ-2В, довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.

Генпідрядник протягом 5 (п’яти) днів з дня отримання акта здачі – приймання виконаних робіт, у разі відсутності недоліків (дефектів) виконаних робіт, передає Субпідряднику підписаний акт.

Субпідрядник зобов’язання за договором виконав, що підтверджується 5 актами прийомки виконаних підрядних робіт форми КБ-2в: б/н від 30.05.2008 р., від 27.06.2008 р., від 31.07.2008 р., від 29.08.2008 р. та від 30.09.2008 р. на загальну суму 339977,14 грн., підписаних Генпідрядником без зауважень, тому роботи вважаються прийнятими останнім і виконаними Субпідрядником належним чином.

Згідно з підписаними довідками форми КБ-3 б/н від 30.05.2008 р., від 27.06.2008 р., від 31.07.2008 р., від 29.08.2008 р. та від 30.09.2008 р. вартість виконаних робіт склала 339977,14 грн.

Пунктом 3.2 договора сторони передбачили, що поточні розрахунки за роботи здійснюються Генпірядником відповідно до щомісячних актів виконаних робіт, протягом 5-ти банківських днів з дати підписання сторонами актів виконаних робіт.

Згідно з п. 5 Додаткової угоди № 2 від 01.08.2008 р. до договора остаточні розрахунки здійснюються Генпідрядником протягом 10 – ти днів з моменту підписання сторонами актів по формі КБ-3, КБ-2в.

В порушення умов договору відповідач за роботи прийняті за актом від 30.09.2008 р. на суму 160845,24 грн. розрахувався частково та з прострочкою оплати. Так, 16.10, 13.11, 15.12.2008 р. та 02.02.2009 р. відповідачем було сплачено позивачу 110000,00 грн.

Залишок несплаченої суми за виконані роботи становить 50845,24 грн., що є боргом відповідача.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів оплати боргу відповідачем не подано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання має сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції і 3% річних, якщо інший розмір не встановлений договором.

Враховуючи, що розмір індексу інфляції та річних не встановлений договором, вони підлягають нарахуванню відповідно до закону.

За підрахунком позивача інфляційні складають 14430,64 грн. за період з жовтня 2008 р. по жовтень 2010 р., а річні – 3678,07 грн. за період прострочки з 06.10.2008 р. по 25.11.2010 р.

Здійснивши перерахунок заявлених вимог позивач нарахував інфляційні у сумі 13636,79 грн., а річні – у сумі 3525,19 грн.

Заперечень проти порядку нарахування і сум інфляційних та річних відповідачем не висунуто.

Позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Пунктом 7.2 договора сторони передбачили відповідальність за порушення строків розрахунків у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати.

Пеня у сумі 4307,20 грн. за 185 днів прострочки (з 25.05 по 25.11.2010 р.) нарахована позивачем в порушення п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Порушення зобов’язань за останнім актом від 30.09.2008 р. відповідно з 5 Додаткової угоди виникло з 11.10.2008 р., а тому нарахування пені за цим актом припинилось 11.04.2009 р.

Таким чином позивачем безпідставно нарахована пеня за період з 25.05 по 25.11.2010 р.

Зустрічні позовні вимоги суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Договір укладався керівником Філії на підставі довіреності, про що зазначено у договорі.

Згідно з довіреністю № 490/11/11т від 26.11.2007 р., керівник Філії діяв від імені і в інтересах юридичної особи – Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВІК” (позивача по справі).

Помилка у преамбулі договора не робить його недійсним, адже договір був укладений Філією на підставі повноважень, наданих юридичною особою і часткова оплата робіт була здійснена відповідачем саме на рахунок юридичної особи, який зазначений у договорі.

Зазначена обставина свідчить про те, що укладена угода була схвалена юридичною особою.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Враховуючи, що оспорюваний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства повноважними особами і був спрямований на настання правових наслідків, які підтверджені фактом виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором, правових підстав для визнання такого договору недійсним у суда немає.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84–85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВІК”м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісінвестбуд” м. Маріуполь Донецької області про стягнення 72414,42 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісінвестбуд” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, 133; ідентифікаційний код 31492146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВІК” (03115, м. Київ, вул. Крамського Івана/Котельникова, 14/34; ідентифікаційний код 19071913) 50845,24 грн. боргу, 3625,19 грн. річних, 13636,79 грн. інфляційних, 681,07 грн. державного мита та 221,97 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині вимог – відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісінвестбуд” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІВІК” про визнання недійсним договору № 08/01 МФ від 27.05.2008 р. – відмовити.

У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає чинності через 10 днів після його підписання.

Повний текст рішення підписаний 14.02.2011 р.

Суддя Овсяннікова О.В.