Рішення № 137791107, 26.06.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/372/26

Номер провадження 2/350/495/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,

секретаря судових засідань Видойник І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача, у якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором (оферти) №06.12.2023-100000173 від 6 грудня 2023 року в розмірі 10 242 грн 71 коп., а також судові витрати у розмірі 2 662 грн 40 коп. за сплачений судовий збір. Позовні вимоги мотивовані тим, що 6 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №06.12.2023-100000173 строком на 70 днів з дати його надання, на умовах, визначених цим договором, зокрема: сума кредиту складає 6 000 грн, дата повернення кредиту 13 лютого 2024 року. Однак, всупереч вимог законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановленому порядку та строки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 10 242 грн 71 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 829 грн 07 коп., процентів у розмірі 4 413 грн 64 коп. Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.

Хід розгляду справи.

16 березня 2026 року у справі відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Ухвалою суду від 5 червня 2026 року відповідачу відмовлено у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі.

Відповідач у судове засідання не прибув, однак спрямував до суду відзив на позов, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом з огляду на те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України та відповідно до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду проценти за користування кредитом, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності не нараховуються. Оскільки у той період часу, за який нараховані проценти в розмірі 4 413 грн 64 коп. (з 6 грудня 2023 року по 13 лютого 2024 року) він вже мав статус військовослужбовця, вважає нарахування таких відсотків незаконним. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів у розмірі 4 413 грн 64 коп. та провести розрахунок фактичної заборгованості виключно за тілом кредиту. У додатках до відзиву долучив довідку Форми 5 від 1 вересня 2025 року №8390.

Позивач у відповіді на відзив позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просить позов задовольнити, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача. У відповіді на відзив зазначив, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування позивачем не здійснювалися, а позовні вимоги не заявлялися. На переконання позивача долучена відповідачем у відзиві на позов довідка Форми 5 не дозволяє встановити підставу прийняття на військову службу та період проходження військової служби, з чого слідує, що відповідач не підтвердив свій статус військовослужбовця на даний час та на час дії кредитного договору, тому права на відповідну пільгу відповідач не має.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд вважає за можливе не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що буде відповідати приписам частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд прийшов до наступних висновків. Суд установив, що 6 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» було укладено кредитний договір (оферти) №06.12.2023-100000173 та цей Договір підписано одноразовим ідентифікатором М424. Указаний договір укладено в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит у розмірі 6 000 грн строком на 70 днів, на умовах, визначених цим договором.

Згідно із пунктом 4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) від 6 грудня 2023 року №06.12.2023-100000173 кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-9991. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши позичальнику кошти в розмірі 6 000 грн. Отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується. З наданої представником позивача розрахунку про стан заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №06.12.2023-100000173 від 6 грудня 2023 року становить 10 242 грн 71 коп., із яких: 5 829 грн 07 коп. тіло кредиту,4 413 грн 64 коп. проценти. Проценти по кредиту нараховані в межах строку кредитування. Відповідно до положень статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статями 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Крім цього відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції від 19 квітня 2020 року, що діяла на момент укладення Договору), встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Суд установив, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» виконало належним чином, надавши відповідачу кредиті кошти у розмірі 6 000 грн. Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 10 242 грн 71 коп. Будь-яких доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було. З приводу цього судом установлено, що як на підставу до зменшення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом відповідач посилається на той факт, що він на даний час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , про що надав відповідну довідку видану командиром цієї військової частини 1 вересня 2025 року за № 8390 (Форма 5) та у відповідності до приписів статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на нього як діючого військовослужбовця розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати процентів за користування кредитом, нарахований за період з 6 грудня 2023 року по 13 лютого 2024 року, оскільки на той момент він вже мав статус військовослужбовця. Однак довідка Форми 5 датована 1 вересня 2025 року, тобто поза межами періоду строку кредитування. Крім того, відповідачем на спростування заперечень з боку позивача у відповіді на відзив не надано доказів того, що він і на теперішній час перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань. Відповідно до частини третьої статті 12 Цивільного кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, сама по собі довідка військової частини НОМЕР_1 , видана 1 вересня 2025 року солдату ОСОБА_1 про те, що він перебуває на військовій службі у військовій частині, не є достатнім доказом для застосування судом приписів статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» оскільки норми процесуального закону та прецедентна практика Верховного Суду вимагає від сторін надання доказів залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на військовий стан та виконання бойових завдань тощо. А відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по кредитному договору підлягають задоволенню. Розподіл судових витрат між сторонами суд здійснює у відповідності до приписів статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. На підставі викладеного, керуючись статтями 525, 526, 527, 530, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 141, 247, 259, 263 - 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №06.12.2023-100000173 від 6 грудня 2023 року у розмірі 10 242 (десять тисяч двісті сорок дві) грн 71 коп., а також 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судових витрат понесених позивачем за сплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, 133 А, ЄДРПОУ 37356833; МФО 305299, р/р НОМЕР_3 );

відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Текст рішення складено 26 червня 2026 року.

Суддя Сокирко Л.М.