Рішення № 13779105, 10.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.02.11 р. Справа № 15/8

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства “Донецькміськводоканал” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 03361477)

до відповідача державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33161769)

про стягнення заборгованості в сумі 205289,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко В.Г. за довіреністю № 09/123 від 06.01.2011 р.

від відповідача: Матюхіна І.Г. за довіреністю № 9/474 від 10.01.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява комунального підприємства “Донецькміськводоканал” м. Донецьк до державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 205289,60 грн.

Ухвалою суду від 06.01.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/8, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 р. сторони уклали договір № 62061/189 на водопостачання та прийом господарсько–побутових стоків, згідно якого Водоканал (позивач) зобов’язався відпускати споживачу питну воду та приймати від нього господарсько–побутові стоки, що поступають в каналізаційні мережі.

Пунктом 3 розділу „Ціни та порядок розрахунку” договору передбачено, що послуги водопостачання та водовідведення споживач оплачує щотижнево, виходячи з однієї четвертої частини середньомісячного нарахування. Остаточний платіж здійснює не пізніше 30 числа розрахункового місяця. В пункті 2 цього ж розділу сторони вказали тарифи, які діяли на момент укладення даного договору, на питну воду та стоки.

Згідно п. 4 розділу „Інші умови” договору він діє до 31.12.2010 р. та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви від жодної із сторін про відмову від даного договору або про його перегляд.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками із застереженням „з протоколом розбіжностей” з боку споживача (відповідач у даній справі).

До договору сторони уклали додаток № 1, в якому конкретизували умови прийому господарсько–побутових стоків. А також сторони уклали додаток № 2 до договору, де погодили найменування об’єктів, орієнтовну кількість води та стоків на момент укладення даного договору, адреси об’єктів водопостачання. Додатки № 1 та № 2 є невід’ємною частиною договору. Вони підписані сторонами та скріплені печатками. Додаток № 1 також підписаний із застереженням „з протоколом розбіжностей” з боку споживача (відповідач у даній справі).

Із протоколу розбіжностей до спірного договору вбачається дві різні за змістом редакції умов договору водоканалу та споживача стосовно пункту 3 розділу „Ціни та порядок розрахунку”, пунктів 3, 9, 12 додатку № 1 до договору. В пункті 3 розділу „Ціни та порядок розрахунку” розбіжності між сторони виникли в наступній частині:

В редакції Водоканалу – при неоплаті Водоканал має право припинити надання послуг споживачу.

В редакції споживача – при неоплаті Водоканал має право припинити надання послуг споживачу, про що споживач інформується за 3 дні до припинення надання послуг.

Вказаний протокол розбіжностей підписаний кожною стороною під своєю редакцією, підписи представників сторін завірені печатками.

Позивач надав до суду протокол врегулювання розбіжностей до спірного договору. З боку позивача вказаний протокол підписаний представником та скріплений відбитком печатки. З боку відповідача підпис представника та відбиток печатки відсутні. При цьому внизу протоколу міститься підпис невідомої особи та дата 31.05.2010 р.

Відповідач надав до суду письмові пояснення від 10.02.2011 р., в яких вказує на той факт, що підпис внизу протоколу врегулювання розбіжностей керівнику підприємства відповідача – Данилову В.К. не належить. Інші протоколи врегулювання розбіжностей до спірного договору між сторонами не укладалися.

Завірені копії договору № 62061/189 від 01.01.2009 р., додатків № 1 та № 2, протоколу розбіжностей та протоколу врегулювання розбіжностей до договору додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 62061/189 від 01.01.2009 р. ним в період з січня по серпень 2009 р. відповідачу були надані послуги по водопостачанню та водовідведенню на загальну суму 409764,60 грн., що підтверджується актами–рахунками № 62061 від 14.01.2009 р. на суму 75319,98 грн., № 62061 від 12.02.2009 р. на суму 82677,12 грн., № 62061 від 16.03.2009 р. на суму 74862,12 грн., № 62061 від 14.04.2009 р. на суму 79747,68 грн., № 62061 від 14.05.2009 р. на суму 79624,20 грн., № 62061 від 16.06.2009 р. на суму 56381,64 грн., № 62061 від 14.07.2009 р. на суму 53564,76 грн., № 62061 від 17.08.2009 р. на суму 64641,24 грн. Факт надання позивачем відповідачу вказаний послуг також підтверджується податковими накладними за спірний період. Завірені копії актів–рахунків та оригінали податкових накладних містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься завірена копія вимоги № 09/7108 від 17.12.2010 р. про погашення заборгованості, в якій повідомляється про повторне направлення відповідачу актів–рахунків за період з листопада 2008 р. по серпень 2009 р. за водопостачання та водовідведення. Факт направлення даної вимоги з актами–рахунками позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 8427 від 20.12.2010 р. та списком рекомендованих поштових відправлень з відміткою Укрпошти. Завірені копії вказаної вимоги, чеку та списку містяться в матеріалах справи.

Споживач отримані послуги оплатив частково, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 205289,60 грн. В підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат позивач надав до суду завірені копії банківських виписок.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отримані послуги по питному водопостачанню та водовідведенню), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 62061/189 від 01.01.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором на надання послуг по водопостачанню та прийому господарсько–побутових стоків.

Статтею 181 ГПК України передбачений загальний порядок укладення господарських договорів:

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово–комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, передбачено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Проаналізувавши обставини справи суд дійшов висновку, що сторони не погодили пункт 3 розділу „Ціни та порядок розрахунку” в частині припинення надання послуг Водоканалом, пункти 3, 9, 12 додатку № 1 до договору. Але у зв’язку з відсутністю доказів передачі позивачем до суду розбіжностей, які залишилися неврегульованими, пропозиції відповідача щодо змін до умов договору, викладені в протоколі розбіжностей, вважаються прийнятими позивачем. Тобто, договір діє із змінами, запропонованими відповідачем.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 62061/189 від 01.01.2009 р. передбачили, що розрахунок за надані послуги споживач оплачує щотижнево, виходячи з однієї четвертої частини середньомісячного нарахування. Остаточний платіж здійснює не пізніше 30 числа розрахункового місяця.

Відповідач надав до суду заперечення № 09/98 від 09.02.2011 р. на позовну заяву, в яких посилається на необґрунтованість вимог позивача у зв’язку з тим, що сторони в спірному договорі не погодили порядок та строки приймання виконаних робіт.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги на підставі наступного:

Пунктом 5 розділу „Предмет договору” спірного договору передбачено, що об’єм поданої споживачу питної води визначається за допомогою приладів обліку, встановлених на межі розмежування мереж Водоканалу та споживача.

В матеріалах справи міститься завірена копія зворотної відомості з підписами представників споживача та відповідальних контролерів Водоканалу напроти записів про показники лічильників. Письмовими поясненнями від 10.02.2011 р. представник позивача обґрунтував кожну строку запису у зворотній відомості, її належність та призначення. Тобто, вказаною зворотною відомістю за підписами представників обох сторін підтверджується факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг по водопостачанню та водовідведенню. Крім того, умовами спірного договору сторони погодили порядок та строк здійснення оплати, який не залежить від порядку приймання виконаних робіт.

Виходячи з того, що послуги надавалися позивачем ще у січні–серпні 2009 р., строк оплати на день подачі позову до суду, тобто 04.01.2010 р., наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цих партіях товару.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 205289,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на грошові суми, які належать відповідачу.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв’язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретна сума грошових коштів, за умови її фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63; код ЄДРПОУ 33161769; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь комунального підприємства “Донецькміськводоканал” (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 110; код ЄДРПОУ 03361477; рахунок 260039801206 в ДОФ ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) заборгованість на суму 205289,60 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 2052,90 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 10.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 14.02.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.