Ухвала суду № 137790789, 29.06.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3704/24

1-кп/215/340/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю учасників кримінального провадження

прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі в залі судового засідання № 3 клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернівського районного суду м.Кривого Рогу на розгляді перебуває кримінальне провадження №12024041760000218 від 08.03.2024 року стосовно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів, у зв`язку із наявністю ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ст.177 КПК України: можливість переховуватися від суду, можливість продовження злочинної діяльності, а також можливість впливу на потерпілого та свідків, та можливість перешкоджання кримінальному провадженню шляхом неявки до слідчого, прокурора та суду.

Потерпілий ОСОБА_4 просить продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечує проти продовження строку тримання під вартою, вказує на порушення вимог ст.ст.183, 184 КПК України, а саме клопотання не було вручено йому за три години та на відсутність до клопотання документів, якими прокурор обґрунтовує своє клопотання, тому просить змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечує проти продовження строку тримання під вартою, вказує, що ризики вже суттєво зменшилися, але прокурор взагалі не обґрунтовує можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів. Враховуючи тривалість перебування обвинуваченого під вартою, просить відмовити в задоволенні клопотання, а в разі продовження строку тримання під вартою, визначити розмір застави.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того,стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Обговорюючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, так згідно п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд також враховує дані про особу обвинуваченого, наявність постійного місця проживання, де він мешкає разом із матір`ю, наявність неповнолітнього сина та працевлаштованість, при цьому враховує, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який за своєю квінтесенцією є посяганням на найвищу соціальну цінність життя людини, а також враховує тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості подальшого перебування обвинуваченого під вартою суду не надано.

Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об`єктивної істини у справі. Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п.1-2 ч.1 ст.194, ст.ст.199 КПК України.

З урахуванням відповідної стадії судового розгляду, суд вважає, що наведені обставини дають підстави для висновків про наявність високого ступеню ризику ухилення обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, тому жоден більш м`який запобіжний захід не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження, тому слід продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати 60 днів.

В клопотанні захисника про визначення розміру застави слід відмовити, оскільки відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів - по 27 серпня 2026 р. включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: