Рішення № 137790591, 23.06.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1342/26

Провадження № 2/177/1249/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

23 червня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

22.04.2026 року представник позивача через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» заборгованість за кредитним договором №148/01815211 від 02.02.2021 у загальному розмірі 33200,00 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог вказав, що 02.02.2021 року між ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №148/01815211 та відповідачу надано позику шляхом передачі готівкових коштів у сумі 4000,00 грн.

28 грудня 2023 року між ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 28122023.

17 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» укладено Договір факторингу № 17-04/ФК-25.

25 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» та ТОВ «ЮРКОНСАЛТ ГРУП ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 25-08/ФК-25.

Згідно вказаних Договорів факторингу відбулося відступлення права вимоги за Договором позики №148/01815211 від 02.02.2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ЮРКОНСАЛТ ГРУП ПЛЮС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 33200,00грн., із яких: заборгованість за сумою позики: 4000,00 грн; заборгованість по нарахованим процентам: 28080,00 грн., заборгованість за комісією у розмірі 1120,00 грн.

Враховуючи наведене, ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» звернулося до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою судді від 23.04.2026 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача правом на участь в судовому засіданні не скористався, просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 6 зворот).

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв з процесуальних питань не надав. Відзиву не подано ( а.с.109,117).

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Із урахуванням згоди представника позивача щодо заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.02.2021 року між ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 148/01815211, згідно якого позикодавець передає у власність позичальнику готівкові грошові кошти у розмірі встановленому цим договором 4000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку та строки передбачені цим договором, зокрема графіком платежів. Позика надається позичальнику на умовах із поверненням суми позики в кінці строку користування позикою. Розмір, порядок та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в графіку платежів. Позичальник зобов`язаний здійснювати платежі у відповідності до графіку платежів. Позичальник повинен сплачувати позикодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою, встановленою договором позики, від суми позики (залишку суми Позики) за кожен день користування позикою в межах строку передбаченого п.1.4. та п. 2.2. договору у порядку, розмірі та строки встановлені в графіку платежів. Позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику.

02.02.2021 року відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, у якому між «ПАРТНЕР ФІНАНС» та відповідачем узгоджено усі істотні умови договору позики №148/01815211, а саме сума позики 4000,00 грн., строк кредитування - 365 днів, спосіб та строк надання кредиту готівкою на 365 днів, процентна ставка 2% від суми позики за кожен день користування позикою, що становить 29200,00 грн. та нараховується починаючи з 15 дня користування позикою, комісія за видачу позики складає 28% від суми позики та становить 1120,00 грн.

28 грудня 2023 року між ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено Договір факторингу №28122023.

17 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» укладено Договір факторингу № 17-04/ФК-25.

25 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» та ТОВ «ЮРКОНСАЛТ ГРУП ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 25-08/ФК-25.

Згідно вищевказаних Договорів факторингу відбулося відступлення права вимоги за Договором позики № 148/33315631 від 02.02.2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сума боргу перед ТОВ «ЮРКОНСАЛТ ГРУП ПЛЮС» є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 33200,00грн., із яких: заборгованість за сумою позики: 4000,00 грн; заборгованість по нарахованим процентам: 28080,00 грн., заборгованість за комісією у розмірі 1120,00 грн.

За змістом частини першої статті 205 ЦК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Слід зазначити, що згідно з вимогами статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Вищевказані Договори факторингу, є дійсним та чинним, відомості про те, що вони оскаржувалися в судовому порядку, відсутні.

Відтак, суд погоджується з доводами позовної заяви щодо переходу до ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс», як до нового кредитора, прав вимоги до відповідача за Договором позики №148/01815211 від 02.02.2021року.

Спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною першою статті 625 ЦК України закріплено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено вище, матеріали справи містять належні докази того, що ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору позики, погодивши розмір позики, порядок і строки здійснення платежів на її погашення, а також досягли домовленості щодо виду, розміру та строків сплати процентів за користування кредитними коштами.

З огляду на вищевикладене, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, як нового кредитора, до якого перейшло відповідне право вимоги, що підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором позики №148/01815211 від 02.02.2021 року в сумі 33200,00 грн.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не спростував розміру нарахованої суми заборгованості перед позивачем за кредитним зобов`язанням.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з повним задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення позивачем судових витрат до суду надано копії:

- договору про надання правничої допомоги №45714110 від 10.12.2025 року;

- додаткової угоди №2688805878 від 12.12.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 45714110 від 10.12.2025 року;

- детального опису наданих послуг від 12.12.2025 року;

- акт № 2688805878 про підтвердження факту надання правничої допомоги від 12.12.2025 року.

Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог.

Так, суд звертає увагу на те, що така складова як «правовий аналіз спірних правовідносин …», що нібито склала 1,5 години роботи, вартістю 2250,00 грн, є явно необґрунтованою з урахуванням обсягу документів, на яких ґрунтувався позов, а це розрахунки складені первісним кредитором, договір кредиту та договори факторингу. Така складова як «складання позовної заяви…», що оцінена в 3000,00 грн, є явно завищеною, оскільки зміст позову є нескладним, ґрунтується на незначній кількості документів, є поданим через систему електронний суд, що не вимагає додаткових часових та ресурсних витрат. Така послуга як оформлення додатків до позову, є складовою процесу складення позову та подання його до суду.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованою є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, не призведе до надмірного, невиправданого збагачення.

Керуючись ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 206, 247, 263-265, 274, 280 -282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсталт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсталт Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 45714110) заборгованість за кредитним договором №148/01815211 від 02.02.2021 року у загальному розмірі 33200 (тридцять три тисячі двісті) гривень 00 копійок, а також у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, у рахунок витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Текст рішення складено 26.06.2026.

Суддя М.В. Березюк