Рішення № 137790486, 26.06.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2530/26

провадження № 2/208/3500/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Грищенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м .Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/2530/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Заводського районного суду міста Кам`янського позовну заяву до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди.

Згідно до позовних вимог просить:

- Стягнути з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське на його користь грошову компенсацію у розмірі 120 000 ( сто двадцять тисяч ) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. .

В обгрунтування позову зазначає, що 01.07.2004 по 27.02.2024 року він працював в Приватному акціонерному товаристві Шахтоуправління Покровське. Перебуваючи майже 20 років із Відповідачем у трудових відносинах, на різних посадах він працював з повним робочим днем у шахті під землею, в умовах впливу особливо шкідливих факторів та особливо важких умов праці.

27.02.2024 року мене було звільнено за ч.2 ст.40 КЗПП у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я.

Під час тривалої роботи в шахті, позивач отримав хронічне професійне захворювання, що підтверджується Актом за формою П-4 від 29.03.2024 року, відповідно до якого він отримав основний діагноз: «Хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язовотонічним та больовим синдромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ( ІІ ст.) легка ступень сниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Пневпоконіоз (р/д,2/2), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст. ( першого-другого ст. )».

22.10.2025 року, Експертною командою оцінювання повсякденного функціонування особи Рішенням № 53/25/1181/Р йому встановлено інвалідність, група - третя (ІІІ), причина -професійне захворювання. Також встановлено 65 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням з 20.03.2024 року.

Згідно Рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю позивач потребую отримання реабілітаційної допомоги, санаторно-курортного лікування та соціальної, побутової, професійної та трудової реабілітації.

Наявність професійного захворювання, крім Акту П-4, підтверджується також меддокументами (виписки, епікризи, аналізи та дослідження стану здоров`я за 2024- 2025 роки).

Отже, праця у відповідача протягом 20 років в особливо шкідливих умовах спричинила професійне захворювання, наслідком чого стало значне погіршення його здоров`я, та встановлення 3 групи інвалідності.

Згідно пункту 17 Акту за формою П-4 від 29.03.2024 року, професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу ( зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії та генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу( фільтрами до протипилових респіраторів) та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконанням не в повному обсязі протипилових заходів ( гідропилопридушення здійснювалось не на усіх ланках технологічного процесу) , у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливість механізації та автоматизації певних видів робіт, що б унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю, ОСОБА_1 працював в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий, вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри.

Згідно пункту 18 Акту за формою П-4 від 29.03.2024 року, причина виникнення хронічного професійного захворювання: Пил переважно фіброгенної дії -фактична величина 8,6-196,8 мг/м3, при нормативному значенні 2мг/м3. Важкість праці:фізичне динамічне навантаження ( за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба)-фактична величина 88-298,4 ВТ при нормативному значенні 90Вт; фізичне динамічне навантаження ( за участю м`язів рук та плечового поясу)-фактична величина 89-116,7 Вт при нормативному значенні 45 Вт. Виробничий шум -фактична величина 80-90 дБА, при нормальному значенні 80дБА; Робоча поза перебування у вимушеній позі 22-53 %, в позі стоячи 40% часу зміни при нормативному значенні періодичне перебування в незручній або фіксованій позі до 25%, у вимушеній позі -до 10% , у позі стоячи до 60 % часу зміни. Нахили корпусу -фактичне значення 40-230 разів при нормативному значенні 50-100 разів за зміну.

Отже, протягом тривалого часу, у зв`язку з порушенням норм охорони праці з боку підприємства та його працівників, за умови постійного впливу негативних факторів праці, що перевищували всі нормативні показники та значення в декілька разів, позивач зазнав тривалого негативного впливу на своє здоров`я, що спричинило настання інвалідності 3 групи внаслідок хронічного професійного захворювання та втрату 65% професійної працездатності.

В результаті такої значної втрати працездатності я не можу надалі працювати за своєю спеціальністю, що і стало приводом для мого звільнення через невідповідність за станом здоров`я. Внаслідок цього йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях з приводу того, що змінився нормальний образ мого життя, він втратив працездатність, погано почуваюсь, вимушений постійно проходити лікування хронічних хвороб. У зв`язку з больовими проявами хвороб став дуже дратівливим, його постійно турбують болі, і він вже не можу вести повноцінний спосіб життя та працювати за спеціальністю.

Оскільки позивач став особою з інвалідністю, то відчуває психологічний дискомфорт щодо ставлення до нього, як до неповноцінної людини. Окрм того в нього змінилися умови життя, що потягло за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму. Оскільки, працюючи у відповідача майже все своє професійне життя, він втратив 65% своєї працездатності, що свідчить про значне погіршення здоров`я, а тому розмір моральної шкоди він оцінює в 120 000,00 грн, що на його думку є співмірним із заданими стражданнями та втратою працездатності.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 року по цивільній справі №208/2530/26 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року відкрито провадження у справі №208/2530/26 за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.

01.04.2026 року представник відповідача ПАТ «ШУ «Покровське» - адвокат Барков С.Є. подав до суду відзив на позовну заяву. Зазначив, що у своїй позовній заяві Позивач не приділяє належної уваги розрахунку розміру стягуваної моральної шкоди. Водночас, Позивач зазначає, що розумним та справедливим має стати відшкодування йому моральної шкоди за рахунок відповідача у розмірі 120 000 грн. При цьому, з позовної заяви незрозу.

Ввважає, що такий підхід не може бути застосований для визначення розміру завданої моральної шкоди, оскільки, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ввважає, що враховуючи практику Верховного суду, при визначені розміру моральної шкоди потрібно дотримуватися засад розумності і справедливості, тобто суд, при визначенні розміру моральної шкоди, повинен керуватися не абстрактно визначеною Позивачем сумою, що підлягає стягненню, а має виходити з положень ст. 23 ЦК України та засад розумності і справедливості.

Крім цього, Судом має бути враховане складне фінансове становище ПРАТ «ШУ «Покровське», яке склалося у зв`язку з наближенням бойових дій до місця розташування основних промислових потужностей підприємства. Фактично, станом на сьогодні, підприємство Відповідача перестало бути прибутковим, оскільки в силу воєнних дій воно позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність, що підтверджується, зокрема, копією наказу генерального директора підприємства від 14.01.2025 року про зупинення виробництва.

З огляду на судову практику та приймаючи до уваги інші обставини, що згідно зі статтею 23 ЦК України впливають на розмір відшкодування моральної шкоди, вважаємо, що достатньою та справедливою сумою відшкодування моральної шкоди Позивачеві є 60 000 (шістдесят тисяч) гривень.

Окрім того, позивач не доводить, що йому взагалі було завдано моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, а з наданих лікарських документів неможливо зробити висновок про те, що Позивач пройшов тривале лікування, має істотні обмеження, пов`язані зі здоров`ям.

Ввважає, що істотний вплив на завдання Позивачу професійного захворювання мало його халатне ставлення до свого здоров`я, оскільки позивач не інформував Відповідача про погіршення стану його здоров`я, про перші прояви ранніх ознак професійного захворювання тощо. Якби такі повідомлення мали місце, Відповідач мав би змогу відреагувати на таку ситуацію та своєчасно вивести Позивача з-під дії шкідливих умов праці.

Не зважаючи на те, що ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське» не визнає позов та вважає позовні вимоги завищеними, а також такими, що не відповідають критеріям розумності та справедливості, Відповідач готовий добровільно сплатити Позивачу на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я через професійне захворювання, суму у розмірі 60 (шістдесят) тисяч гривень, однак чеерз відсутність банківських рахунків позивача позбавлений можливості це здійснити.

Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

01.04.2026 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду додаткові пояснення на відзив відповідача, в якому він зазначає, що розмір заявленої ним суми моральнгої шкоди не є надмірним чи завищеним, а відповідає загальним обставинам по справі, за якими він втратив здоровёя, пропрацювавши у відповідача 20 років. Його працездатність втрачена на 65%, що підтверджується експертною командою оцінювання повсякденного функцірнування особи. Також наголосив, на тому, що заявлена ним сума моральної шкоди, враховуючи практику апеляційного та касаційного судів, є домірним.

Враховуючи наслідки для здоров`я, яких він зазнав у зв`язку з виконанням трудових обов`язків на підприємстві відповідача, вважає, що заявлена ним моральна шкода є обґрунтованою, співмірною характеру та обсягу спричинених страждань, а також такою, що підлягає задоволенню.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розглядс прави за його відсутності та просив суд задовольнит позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Барков С.Є. просила суд відмовити у задоволенні позовних вимоги. Зазначив, що проти позовних вимог заперечує з обставин, викладених у відзиві на позовну заяву. Вважає, що сума заявлених позовних вимоги є завищеною. Окрім того, позивачу для підтвердження своїх моральних страждань потрібно було додати до позову медичні документи, які б підтвердили його психологічний стапн. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

На підставі ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 17.06.2026 року судом після судових дебатів було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення на 26.06.2026 р..

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на наступних роботах:

01.07.2004 27.02.2024 рік - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське».

27.02.2024 року звільнений у зв`язку з виявленими невідповідностями займаній посаді за станом здоров`я за п. 2 ст. 40 КзПП України.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 029.03.2024 року, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, а саме:ххронічна радиколупатія L5, S1 ліворуч ліворуч в ст. Затихаючого загострення з поміврними статико-динамічними, м`язово- тонічним та больовим синдромами (М54.1). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІ ст) легка ступінь, зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Н 90.3). Пневомокоіноз (p/q2/2), ускладнений хронічним бронхітомІІ ст., ф. Затихаючого загострення, ЛН-1-ІІ (першого -другого) Ступеня), (J 60)/

Професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію підвищених рівнів виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), забезпеченістю засобами індивідуального захисту від шукму, виконанням не в повному обсмязі протипилових заходів ( гідропилоприглушення застосовувалося не наусіх ланках технологісного процесу).Через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, щоб унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю, ОСОБА_1 працював в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії , концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий ,вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищувала , що перевищували допустимі параметри.

Згідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 152/25/1181/Р від 22.10.2025 року ОСОБА_1 є особою третьої групи інвалідності, має діагноз М54.10- Редикулопатія, множинні відділи хребта. Супутні діагнози: Н90.3- нейросенсорна втрата слукху, двостороння, J60 пневмоконіоз вугільника, ускладнення основного діагнозу: М79.10 міалгія, множинні локалізацівї, R52.2 постійний біль. Причина інвалідності професійне захворювання. Відсоток втрати професійної працездатності 65% встановлено з 20.03.2024 року.

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого від № 329 від 25.03.2024 року, має скарги на біль у поперековому відділі хребта, що іррадіює у ліву ногу, сідницю, обмеження руху біль грудної клітини, оніміння в лівій нозі, зниження слуху,шум в голові кашель, задишку при фізичному навантаженні, загальну сладність, головний біль, підвищену втомлюваність та пітливість, підвищення АТ.

У матеріалах справи також містяться інші виписки з медичної картки амбулаторного хворого, консультативний висновок комісії, які підтверджують наявність у позивача відповідних захворювань, їх тривалий характер, а також факт його неодноразового звернення за медичною допомогою та проходження лікування.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі за наступних підстав.

Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідност. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 29.03.2024 року, професійні захворювання виникли у зв`язку з у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію підвищених рівнів виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), забезпеченістю засобами індивідуального захисту від шукму, виконанням не в повному обсмязі протипилових заходів ( гідропилоприглушення застосовувалося не наусіх ланках технологісного процесу). Через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, щоб унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю, ОСОБА_1 працював в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії , концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий ,вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищувала , що перевищували допустимі параметри.

З акту вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз:- х М54.10- Редикулопатія, множинні відділи хребта. Супутні діагнози: Н90.3- нейросенсорна втрата слукху, двостороння, J60 пневмоконіоз вугільника, ускладнення основного діагнозу: М79.10 міалгія, множинні локалізацівї, R52.2 постійний біль

Як встановлено з трудової книжки ОСОБА_1

01.07.2004 27.02.2024 рік - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське».

27.02.2024 року звільнений у зв`язку з виявленими невідповідностями займаній посаді за станом здоров`я за п. 2 ст. 40 КзПП України.

Інформація з трудової книжки ОСОБА_1 свідчить про те, що він з 2004 року по 2024 рік майже весь час працював у шахтах з повним підземним робочим днем.

У акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 01.04.2024 року також зазначено, що ОСОБА_1 в умовах шкідливих факторів ПрАТ «ШУ «Покровське» працював 19 років, 04 місяці 29 днів.

Отже, вбачається, що захворювання, які визнанні професійними захворюваннями ОСОБА_1 цілком ймовірно виникли за час роботи на ПрАТ «ШУ «Покровське».

З наданої трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 після звільнення з ПАТ «ШУ «Покровське» більше не працював.

У позовній заяві зазначено, що внаслідок хронічного професійного захворювання істотно порушено звичний спосіб життя позивача, обмежено його можливість повноцінно реалізовувати свої життєві потреби, звички та бажання. Тривале лікування, постійне медичне спостереження та необхідність проходження реабілітаційних заходів позбавляють його можливості вести повноцінний спосіб життя.

З моменту виникнення хронічного професійного захворювання позивач постійно зазнає фізичних страждань, больових відчуттів та погіршення загального стану здоров`я, що обумовлено характером захворювання та особливостями його лікування.

Крім того, у зв`язку із набутими хронічними професійними захворюваннями, які спричинили значну втрату професійної працездатності та зумовили необхідність систематичного отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, душевні страждання, почуття тривоги, розпачу, страху та дратівливості. Больовий синдром негативно впливає на якість сну та загальний психоемоційний стан.

Зазначені обставини істотно погіршили якість життя позивача, негативно вплинули на його фізичний і психічний стан. Стан здоров`я не покращується, а негативні зміни, спричинені професійним захворюванням, мають незворотний характер. Усвідомлення цих обставин завдає позивачу постійних моральних страждань, душевного болю та переживань, що є підставою для відшкодування завданої моральної шкоди.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Роботодавець ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, судом встановлено порушення ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» норм трудового законодавства, що призвело до появи у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності та він визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 120 000,00 грн. буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1311,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3,5,12,13,18, 258, 265,268,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, судовий збір на користь держави у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, адреса: Донецька обл., м. Покровськ, площа Шибанкова, буд. № 1 А.

Повний текст рішення складено та проголошено 26.06.2026 року о 15:10 год.

Суддя В.Г. Гречана