Рішення № 13778923, 10.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 лютого 2011 р. Справа 9/6/2011/5003

за позовом:Виконавчого комітету Вінницької міської ради, код ЄДРПОУ 13322432 (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59)

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф.код НОМЕР_1 (21008, АДРЕСА_1)

про стягнення 13 268,66 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Білоус І.М.

Представники сторін:

позивача - Панянчук С.В. - представник за довіреністю;

відповідача- не з"явився;

ВСТАНОВИВ :

Виконавчий комітет Вінницької міської ради подав позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 13 268,66 грн.

28.01.2011р. господарським судом Вінницької області, за згаданим позовом, порушено провадження у справі № 9/6/2011/5003 та призначено її до розгляду на 10.02.2011р.

В судове засідання 10.02.2011р. з"вився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

На відміну від позивача, відповідач особисто на визначену дату в судове засідання не з"явився, уповноваженого представника до суду не направив, відзиву на позовну заяву, витребуваних доказів, письмових пояснень з обгрунтованням поважності причин невиконання вимог суду не надав, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення за № 205422424, яке отримане останнім 02.02.11р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Відповідно до укладеного між сторонами договору оренди будівель (споруд, приміщень) №3-113 від 12.10.2006р. із змінами від 24.05.2008р., 27.06.2008р. та акту приймання - передачі приміщення ( будівлі, споруди) від 11.10.2006р. позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв у строкове платне користування (оренду) будівлю (споруду, приміщення) на підставі рішення виконкому №2444 від 12.10.2006р. загальною площею 90,2 кв.м. розташованого за адресою: м. Вінниця, вул.Свердлова, 181, яке знаходиться на балансі і обслуговуванні МКП "ЖЕК №3" (м. Вінниця, вул. Володарського, 1). Характер використання приміщення - надання побутових послуг населенню. Термін дії договору визначався з 12.10.2006р. по 12.10.2011р. (п.1.1, 1.2., 1.3.договору).

Відповідно до п.2.1 договору, відповідач зобов"язаний був перераховувати орендну плату управлінню комунального майна щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця. Орендна плата за базовий місяць при укладенні договору складала 154, 78грн., крім того ПДВ 20%. Орендна плата нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця (п.2.2. договору). 27.06.2008р. у зв"язку з проведенням орендарем експертної оцінки приміщення для нарахування орендної плати та нотаріальним посвідченням вищезазначеного договору орендна плата за базовий місяць збільшилася до 344,18 грн., крім того ПДВ 20%.

Згідно п.4.2.4 договору орендар зобов"язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі. Окрім орендної плати орендар зобов"язаний сплачувати щомісяця фактичні витрати за користування комунальними послугами.

Однак, відповідач всупереч вимогам договору № 3-113 від 12.10.2006р. із змінами від 24.05.2008р., 27.06.2008р. обов"язку по своєчасній оплаті орендної плати у встановлені строки та в належному розмірі не виконав. З метою досудового врегулювання спору, позивач з претензійним листом від 28.12.2009р. № 01-03-13-11604, звертався до відповідача про необхідність належного виконання останнім умов договору щодо погашення нарахованої заборгованості з орендної плати. Однак, відповідач на претензійний лист не відреагував, вимогу, зазначену в ньому не виконав.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за період з 01.01.2007р. по 01.01.2011р. складає 12 699,64 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №3-113 від 12.10.2006 р. є договором оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобовязання згідно договору виконав повністю, передавши відповідачу у строкове платне користування зазначене приміщення, доказом чого є акт прийому-передачі від 11.10.2006 року. (а.с.16).

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за період з 01.01.2007р. по 01.01.2011р., у зв"язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 12 699,64 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 12 699,64грн. підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 569,02 грн. Відповідно до п.2.5 договору оренди від 12.10.10р. за № 3-113 із змінами від 24.05.2008р., 27.06.2008р. своєчасно несплачені орендарем суми орендної плати стягуються за весь період заборгованості з пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 569,02 грн. є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків із позивачем (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього.

Керуючись 44 , 49, 75, 82 ,115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф.код НОМЕР_1 (21008, АДРЕСА_2) на користь виконавчого комітету Вінницької міської ради, код ЄДРПОУ 13322432 (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, р/р 37111017002213, ГУДК у Вінницькій обл., МФО 802015) 12 699,64 грн. - боргу; 569,02 грн. - пені, 132,70 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита; 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення .

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14 лютого 2011 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21008, АДРЕСА_1)