Рішення № 13778892, 11.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 лютого 2011 р. Справа 2/1/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шиссль" 03062, м.Київ, пр-т Перемоги, 67

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 21000, АДРЕСА_1

про стягнення 72254,73 грн. заборгованості

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники :

позивача: Латій Б.В. - за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_1 - приватний підприємець.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шиссль" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 72254,73 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 06.01.11 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/1/2011/5003 та призначено до розгляду на 07.02.11 року.

07.02.2011 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 11.02.2011 року.

11.02.11 року в засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовільнити його в повному обсязі.

Представник відповідача проти доводів позовної заяви не заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

21 грудня 2007 р. ТОВ "Шиссль" поставило ФОП ОСОБА_1 обладнання (далі - продукція) на загальну суму 88 285,50 гривень, що підтверджується видатковою накладною № ШС-590 від 21.12.07 р. В свою чергу, відповідач отримав передану йому ТОВ "Шиссль" продукцію, що підтверджується довіреністю серії ЯОМ №640107 від 13.12.07 р. та був зобов'язаний сплатити вартість отриманої продукції в розмірі 88 285,50 грн., яка була зазначена у Рахунку-фактурі №ШС-669 від 26.11.07 р.

Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково.

10.02.2010 р., ним було сплачено 23 285,50 грн., що підтверджується банківською випискою від 10.02.2010 р.

Таким чином за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 65000,00 грн.

27.09.2010 року на адресу відповідача було направлено претензію №43 від 24.09.10 р. про сплату заборгованості за поставлену продукцію, однак заявлена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено про стягнення 3% річних в сумі 229,73 грн., інфляційних збитків в розмірі 2405,00 грн., 4620,00 витрат на правову допомогу.

Позивач з метою захисту своїх прав звернувся за правовою допомогою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Юс Новітас". З метою отримання правової допомоги між позивачем та ТОВ „Юридична компанія „Юс Новітас" було укладено договір про надання юридичних послуг № 1 - Шиссль від 11 грудня 2009 року. Таким чином, в результаті складання та направлення на адресу Відповідача вимоги про виконання грошових зобов'язань та позовної заяви позивачем було понесені додаткові витрати у вигляді оплати правової допомоги в розмірі 4620,00 грн., що підтверджується рахунком №5 від 25.10.10 р., платіжним дорученням №481 від 08.12.10 р. про сплату 12 320,00 грн. за надання юридичних послуг.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення з позовом до суду становить: 65 000,00 грн. ( основна сума заборгованості) + 229,73 грн. (3 % річних) + 2 405,00 грн., (збитки від інфляції) + 4 620,00 грн. (витрати на правову допомогу) = 72 254,73 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що визначаються законами, а також із дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори, які можуть укладатися як письмово так і усно. Укладенням усної угоди є виконання сторонами певних зобов'язань у момент їх вчинення, зокрема, передача матеріальних цінностей, видача накладних тощо.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу обладнання належним чином, підтвердженням чого є видаткова накладна № ШС-590 від від 21.12.07 р. та довіреність серії ЯОМ №640107 від 13.12.07 р.

Однак, відповідач в порушення норм закону не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлену продукцію, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 65000,00 грн. про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 65000,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2405,00 грн. - інфляційних втрат та 229,73 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2405,00 грн.. - інфляційних втрат та 229,73 грн. - 3% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Також позивачем заявлено до стягнення за рахунок відповідача фактично понесених витрат на оплату послуг ТОВ "Юридична компанія " Юс Новітас" в розмірі 4620,00 грн.

Розглянувши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ „Юридична компанія „Юс Новітас" було укладено договір про надання юридичних послуг № 1 - Шиссль від 11 грудня 2009 року. В результаті складання та направлення на адресу відповідача вимоги про виконання грошових зобов'язань та позовної заяви позивачем було понесено додаткові витрати у вигляді оплати правової допомоги в розмірі 4620,00 грн., що підтверджується договором про надання юридичних послуг № 1 - Шиссль від 11 грудня 2009 року, рахунком №5 від 25.10.10 р., платіжним дорученням №481 від 08.12.10 р. про сплату 12 320,00 грн. за надання юридичних послуг.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку вимоги позивача щодо відшкодування витрат на оплату правової допомоги є правомірними і обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 4620,00 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 06.01.11 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 72254,73 грн., в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату правової допомоги покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 612, 625, 629, ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1, інд.код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шиссль" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 33237722) 65000,00 грн. - основного боргу, 229,73 грн. - 3% річних, 2405,00 грн. - інфляційних збитків, 4620,00 грн. витрат на правову допомогу, 676,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Шиссль" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 33237722) з Державного бюджету України зайво сплачене за платіжним дорученням №507 від 22.12.10 р. державне мито в сумі 46,20 грн. Оригінал платіжного дорученння № 507 від 22.12.10 р. знаходиться в матеріалах господарської справи № 2/1/2011/5003.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14 лютого 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 03062, м.Київ, пр-т Перемоги, 67

3 - відповідачу 21000, АДРЕСА_1