Рішення № 137788850, 26.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/6840/26

провадження №: 2/752/9058/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши в приміщені суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал», в особі представника Столітнього М.М., звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивувало тим, що 07.01.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено електронний Договір № 2035842 про надання споживчого кредиту. Договір було укладено за через ІКС Товариства, відповідно до Правил надання коштів у кредит ТОВ «Слон Кредит». Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що є аналогом власноручного підпису.

Відповідно до договору сторони погодили наступні умови. Сума кредиту 11000 грн., строк дії кредиту 358 днів з 07.01.2025 по 01.01.2026, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, кредит надається в безготівковій формі шляхом його перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яка вказана відповідачем особисто під час укладення договору.

Оскільки ТОВ «Слон Кредит» не є банківською установою, зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулося через систему Pay Tech, на підставі укладеного договору про організацію переказу грошових коштів № 31102024-4 від 31.10.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Пейтек».

За інформацією з листа ТОВ «Пейтек», відповідно до зазначеного договору № 2035842 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 11000 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 .

13 серпня 2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу № 13082025 - 1, згідно умов якого ТОВ «Слон Кредит» за плату відступило право грошової вимоги до відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимогу до відповідача.

ТОВ «Слон Кредит» в Особистих кабінетах повідомило усіх боржників, право вимоги за кредитними договорами яких передані новому кредитору - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора.

Станом на дату укладання Договору факторингу № 13082025 - 1 від 13.08.2025 строк дій договору № 2035842 від 07.01.2025 не закінчився, таким чином у період з 14.08.2025 по 01.01.2026 (141 календарний день) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 11632,50 грн. З розрахунку 11000,00 грн. *0,75 % = 82,50 грн.*141 календарних дні = 11632,50 грн.

Слід зазначити, що на договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто після 24.01.2024 року), вимога пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону не поширюється.

В даному випадку Договір № 2035842 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено 07.01.2025 року, після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто після 24.01.2024 року).

Розділом 6 Договору № 2035842 від 07.01.2025 року, передбачено відповідальність споживача за невиконання та/або неналежного виконання зобов?язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом у вигляді штрафу у розмірі 1100 грн., на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 220 грн., починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання.

Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ані на рахунки первісного кредитора.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 2035842 від 07.01.2025 року загальною сумою 54945,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 11000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 26812,50 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 141 календарних днів 11632,50 грн., штрафні санкції у розмірі 5500,00 грн.

Позивач просить позов задовольнити, витребувати докази по справі, стягнути на користь позивача суму заборгованості в розмірі 54945,00 грн., 10000,00 грн. витрат на правову допомогу та 2662,40 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою від 23.03.2026 року відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

Ухвалою від 23.03.2026 року у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю ««ФК «Фінтраст Капітал» - Столітнього М.М. про витребування доказів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Судом на електронну адресу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 направлявся документ в електронному вигляді «Ухвала Мазур» від 23.03.2026 по справі № 752/6840/26, а також (за наявності) прикріплені до нього файли. Документ доставлено 11.05.2026 о 14:39:51.

Ст. 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07.01.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено електронний Договір № 2035842 про надання споживчого кредиту. Договір було укладено за через ІКС Товариства, відповідно до Правил надання коштів у кредит ТОВ «Слон Кредит». Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що є аналогом власноручного підпису.

Відповідно до договору сторони погодили наступні умови. Сума кредиту 11000 грн., строк дії кредиту 358 днів з 07.01.2025 по 01.01.2026, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, кредит надається в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яка вказана відповідачем особисто під час укладення договору.

Оскільки ТОВ «Слон Кредит» не є банківською установою, зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулося через систему Pay Tech, на підставі укладеного договору про організацію переказу грошових коштів № 31102024-4 від 31.10.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Пейтек».

За інформацією з листа ТОВ «Пейтек», відповідно до зазначеного договору № 2035842 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 11000 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 .

13 серпня 2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу № 13082025 - 1, згідно умов якого ТОВ «Слон Кредит» за плату відступило право грошової вимоги до відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимогу до відповідача, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору факторингу та копією платіжного доручення про сплату по договору факторингу.

ТОВ «Слон Кредит» в Особистих кабінетах повідомило усіх боржників, право вимоги за кредитними договорами яких передані новому кредитору - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора.

Станом на дату укладання Договору факторингу № 13082025 - 1 від 13.08.2025 строк дій договору № 2035842 від 07.01.2025 не закінчився, таким чином у період з 14.08.2025 по 01.01.2026 (141 календарний день) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 11632,50 грн. З розрахунку 11000,00 грн. *0,75 % = 82,50 грн.*141 календарних дні = 11632,50 грн.

На договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто після 24.01.2024 року), вимога пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону не поширюється.

В даному випадку Договір № 2035842 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено 07.01.2025 року, після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто після 24.01.2024 року).

Розділом 6 Договору № 2035842 від 07.01.2025 року, передбачено відповідальність споживача за невиконання та/або неналежного виконання зобов?язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом у вигляді штрафу у розмірі 1100 грн., на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 220 грн., починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання.

Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ані на рахунки первісного кредитора.

Згідно з наданими позивачем розрахунками відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 2035842 від 07.01.2025 року загальною сумою 54945,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 11000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 26812,50 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 141 календарних днів 11632,50 грн., штрафні санкції у розмірі 5500,00 грн.

Вказаних розрахунок відповідачем не спростовано, інших розрахунків суду не надано.

В ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду № 202/4494/16-ц від 31.10.2018 року право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, 07.01.2025 виникли договірні відносини між первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит», правонаступником якого є позивач, та відповідачем у зв`язку з укладенням Договору № 2035842 про надання споживчого кредиту.

Даний договір разом з Паспортом споживчого кредиту, укладені в електронній формі у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і в нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначені в кредитному договорі.

Однак, відповідач передбачені кредитним договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом належним чином не виконав, внаслідок чого, в нього виникла заборгованість, у загальному розмірі 54945,00 грн.

На час розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення зазначеної вище простроченої заборгованості.

ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до відповідача та товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом примусового стягнення з боржника коштів.

Надані позивачем розрахунки повністю відповідають умовам та строкам вищевказаного Договору про надання споживчого кредиту. Нарахування процентів як первісним кредитором так і в подальшому його правонаступником, (позивачем) здійснені відповідно до умов та строку дії Договору.

Крім того, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак надані позивачем розрахунки заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймаються судом як достовірні.

Суд, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 та 3 (п. 1) ст. 133 та ч.ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

До матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги, ордер адвоката Столітнього М.М., акт прийому-передачі виконаних робіт. Разом з цим матеріали справи не містять жодного документу на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., а саме квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касовий чек, тощо.

Згідно ст. 141 ЦПК України позивачем при зверненні до суду з позовом сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно - Корчуватська, буд. 27, прим. 2) заборгованість за Договором № 2035842 в розмірі 54945 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сорок п`ять) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп., що в загальному розмірі становить 57607 (п`ятдесят сім тисяч шістсот сім) грн. 40 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Текст рішення виготовлений 18.06.2026.

Суддя Ю.Ю. Мазур