Ухвала суду № 137788317, 30.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа№487/1750/26

Провадження №2-др/487/23/26

УХВАЛА

Іменем України

30.06.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Щербини С.В.,

із секретарем судового засідання Брижатою А.С.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 адвоката Проценко Оксани Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору профспілковий комітет локомотивного депо Миколаїв, про стягнення грошових коштів невиплачених при звільнені, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору профспілковий комітет локомотивного депо Миколаїв, про стягнення грошових коштів невиплачених при звільнені, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору профспілковий комітет локомотивного депо Миколаїв, про стягнення грошових коштів невиплачених при звільнені, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, у розмірі 420568 грн 08 коп із утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, яка складається із: заборгованості з виплати одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 10 (десяти) середньомісячних заробітків (посадових окладів), що складає 263882,60 грн, середній заробіток за весь період затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців в сумі 156685,48 грн.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 1293 грн 47 коп судового збору та 8000 грн витрат на правову допомогу.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави 2111 грн 06 коп судового збору.

26 травня 2026 року від представника ОСОБА_1 адвоката Проценко О.М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Обгрунтовуючи заяву представник позивача вказувала, що судом під час ухвалення рішення не було вирішено питання про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на залучення перекладача у сумі 4850 грн.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 червня 2026 року призначено судовий розгляд вищевказаної заяви у відповідності до приписів ч.3 ст. 270 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення суд виходить із наступного.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору профспілковий комітет локомотивного депо Миколаїв, про стягнення грошових коштів невиплачених при звільнені, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, у розмірі 420568 грн 08 коп із утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, яка складається із: заборгованості з виплати одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 10 (десяти) середньомісячних заробітків (посадових окладів), що складає 263882,60 грн, середній заробіток за весь період затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців в сумі 156685,48 грн.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 1293 грн 47 коп судового збору та 8000 грн витрат на правову допомогу.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави 2111 грн 06 коп судового збору.

Мотивуючи заяву про ухвалення додаткового рішення представник позивача вказувала, що нею подано до суду докази на оплату послуг перекладача та вона просила про стягнення із відповідача понесених витрат в судовому засіданні, в тому числі і витрати на залучення перекладача.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

В силу ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Так, частинами 1, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У частинах 1-3 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України (постанова Верховного Суду від 15.09.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 161/7163/20).

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених у ст. 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 161/5317/18, неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Необхідно підкреслити, що норму ч. 8 ст. 141 ЦПК України, котра встановлює строк й порядок подання доказів на підтвердження понесених стороною у справі судових витрат, належить тлумачити, як обов`язкову: право на стягнення витрат на правничу допомогу реалізується лише за умови, що сторона до закінчення судових дебатів повідомила суд про свій намір. Це правило застосовується незалежно від форми провадження і в усних дебатах, і у письмовому провадженні.

Суд вказує, що звертаючись до суду із позовною заявою представник позивача у позовні заяві виклала розрахунок сум судових який складав 14373,57 грн в тому числі: 2331,60 грн судового збору, 1500,00 грн. - усні консультації та узгодження правової позиції по справі, 3500,00 грн. збір доказів по справі, шляхом подання адвокатських запитів, 5000,00 грн. - підготовка позовної заяви, в тому числі розрахунків суми заборгованості, 2000,00 грн. супроводження справи під час розгляду її в суді першої інстанції.

У вказаному розрахунку відсутнє посилання на витрати пов`язані з послугами перекладача, оскільки такі були понесені після подання позовної заяви.

В подальшому представник позивача звернулась до суду із клопотання про долучення доказів у якому крім інших доказів було долучено платіжну інструкцію про оплату послуг перекладу документів, як доказ понесених позивачем судових витрат. Жодного посилання на необхідність стягнення таких витрат матеріали клопотання про долучення доказів не містять.

Також, суд зазначає, що ні позивачем, ні його представником питання щодо стягнення таких витрат із відповідача, під час всього розгляду справи в суді, не порушувалось.

У судовому засіданні представник позивача обмежилась лише посиланням на необхідність задоволення позовної заяви та не вказувала про стягнення витрат пов`язаних із залученням перекладача.

Не зазначення стороною позивача про необхідність стягнення витрат на залучення перекладача у сумі 4850 грн, а лише долучення квитанції на оплату таких послу позбавило суд можливості вирішити питання про розподіл таких витрат.

Також позбавляє можливості вирішити питання про стягнення витрат на залучення перекладача і подання клопотання після завершення розгляду справи, оскільки відповідного до вимог цивільного процесуального законодавства таке клопотання повинно бути подано до завершення розгляду справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що стороною позивача не дотримані вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України в частині належного та своєчасного звернення із клопотанням про стягнення судових витрат, в частині витрат на оплату послуг перекладача, які поніс позивач, що є підставою для відмови в ухваленні додаткового рішення.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 246, 260, 268, 270 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви представника ОСОБА_1 адвоката Проценко Оксани Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору профспілковий комітет локомотивного депо Миколаїв, про стягнення грошових коштів невиплачених при звільнені, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя С.В. Щербина