Рішення № 137788274, 29.06.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1365/26

РІШЕННЯ

іменем України

"29" червня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

у березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 155306,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 лютого 2018 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 262.21813.003696027. Відповідно до договору ПАТ «Ідея Банк» зобов`язалося надати та надало відповідачу кредит у розмірі 64519,00 грн (включаючи витрати на страховий платіж) зі строком користування коштами протягом 36 місяців, а відповідач зобов`язався щомісячно частинами повертати кредит згідно узгодженого сторонами графіку, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 15 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом (змінювана процентна ставка) та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,5 % від суми кредиту.

15 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Суперіум» було укладено договір факторингу №15-11/23 за яким первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Суперіум» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 262.21813.003696027 від 22 лютого 2018 року.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором у розмірі 155306,4 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 61340,84 грн, заборгованість за процентами в розмірі 30100,09 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 63865,47 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.

04 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказував на те, що умова кредитного договору щодо нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності, переліку послуг, за які встановлена щомісячна комісія, і погодження їх з відповідачем при укладенні вказаного договору. З огляду на викладене, сплачені відповідачем кошти, що були зараховані кредитодавцем на погашення заборгованості за комісією, підлягають перерозподілу, урахуванням визначеної ст. 534 ЦК України черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням.

19 травня 2026 року від представниці позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій вона не погодилася з доводами відзиву та наполягала на задоволенні позову.

В судове засідання представниця позивача Вишневська О.І. не з`явилася, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 22 лютого 2018 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 262.21813.003696027. Відповідно до договору ПАТ «Ідея Банк» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 64519 ,00 грн (включаючи витрати на страховий платіж) зі строком користування коштами протягом 36 місяців, а відповідач зобов`язався щомісячно частинами повертати кредит згідно узгодженого сторонами графіку, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 15 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом (змінювана процентна ставка) та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,5 % від суми кредиту.

15 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Суперіум» було укладено договір факторингу №15-11/23 за яким первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Суперіум» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 262.21813.003696027 від 22 лютого 2018 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як зазначалося вище та вбачається з матеріалів справи між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 262.21813.003696027 від 22 лютого 2018 року (підписаний відповідачем), в якому сторони узгодили всі істотні умови.

Таким чином, відповідач набув статусу, прав та обов`язків позичальника в кредитних правовідносинах.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги,фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги,а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Ідея Банк» виконало взяті на себе зобов`язання шляхом надання позичальнику кредитних коштів, проте відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача становить 155306,4 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 61340,84 грн, заборгованість за процентами в розмірі 30100,09 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 63865,47 грн.

Проте суд не повністю погоджується з таким розрахунком, виходячи з наступного.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції на час укладення кредитного договору).

Тобто, споживчим є будь-який кредит, наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час укладення кредитного договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції на час укладення кредитного договору).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд встановив, що договір № 262.21813.003696027 від 22 лютого 2018 року не містить конкретного переліку додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надаються відповідачу, та за які позивачем встановлена щомісячна комісія. Також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні вказаного договору.

Тому положення договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.

Таким чином, нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості у вказаному договорі є безпідставними, а тому вказана комісія не підлягає стягненню.

Крім цього, первісний кредитор здійснював нарахування позичальнику процентів за користування кредитом, у тому числі й поза межами встановленого строку кредитування, а саме за період з 22 лютого 2018 року до 26 вересня 2021 року.

Разом з тим, у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За встановленого, нарахування процентів поза межами строку кредитування, тобто після 22 лютого 2021 року не відповідає умовам договорів, а тому нараховані в якості договірних проценти за вказаний період не підлягають стягненню, як такі, що нараховані поза межами визначеного договором строку користування кредитом.

При цьому позивач не заявляє окремих вимог щодо застосування передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання.

Отже, з огляду на викладене, з урахуванням визначеної ст. 534 ЦК України черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 83332,41 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 61340,84 грн, заборгованість за процентами в розмірі 21991,57 грн (24655,04 грн (заборгованість за процентами за період з 22 лютого 2018 року до 22 лютого 2021 року) 2663,47 грн (сплачені відповідачем кошти, що були зараховані в порядку погашення заборгованості за комісією)).

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (54%), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 1438,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-83, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», місцезнаходження: місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 23-А, нежитлове приміщення № 35А, ідентифікаційний код 42024152, заборгованість за кредитним договором № 262.21813.003696027 від 22 лютого 2018 року в розмірі 83332,41 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 61340,84 грн, заборгованість за процентами в розмірі 21991,57 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», місцезнаходження: місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 23-А, нежитлове приміщення № 35А, ідентифікаційний код 42024152, судові витрати в розмірі 1438, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В. Лузан