Рішення № 137788075, 25.06.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/586/26

№ провадження 2/453/632/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25 червня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясінського Ю.Є.,

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

27 березня 2026 року представник позивача Журавльов С.Г. звернувся у суд з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 48608,09 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 05 травня 2026 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України.

Позов мотивує тим, що 10 листопада 2020 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №25-028-851-2-20-Г, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти в сумі та на умовах, визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії за користування кредитом відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, а також не повернув кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого сформувалась заборгованість у розмірі 48608,09 грн., з яких: 32880,20 грн. заборгованість за кредитом, 50,40 грн. заборгованість за відсотками, 15677,49 грн. заборгованість за комісією.

Між АТ «Мегабанк» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» 03 вересня 2024 року укладено договір про відступлення прав вимоги №GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» передає ТзОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» приймає належні АТ «Мегабанк» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.

Між ТОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» 27.12.2024 укладено договір про відступлення прав вимоги №1/12, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» передає ТОВ «ФК Єврокредит» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК Єврокредит» приймає належні ТзОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.

Відповідач ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подав.

У зв`язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Мегабанк» кредитний договір №25-028-851-2-20-Г, згідно з умовами якого отримав кредит у розмірі 75 576 грн, який надається на строк з 10 листопада 2020 року до 09 листопада 2022 року, процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості, 15% річних, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості 2.7% від суми кредиту, розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу та суму щомісячної комісійної винагороди 5726, 22 грн.

Кредит надавався на споживчі цілі шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника АТ «Мегабанк» (п.1.2 кредитного договору). Для обліку кредиту та нарахованих процентів за кредитом кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п.п.3.1.1, 3.1.2 кредитного договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 09 листопада 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним (п.7.1 договору).

У паспорті споживчого кредиту визначені основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредитку, порядок повернення кредиту та інша додаткова інформація.

Як вбачається з виписок з особового рахунку за період 03.12.2022 по 03.09.2024, сформованих АТ «Мегабанк», відповідач користувався кредитними коштами.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №25-028-851-2-20-Г від 10 листопада 2020 року наданого АТ «Мегабанк», заборгованість ОСОБА_1 станом на 03 вересня 2024 року становить 48608,09 грн, з яких: 32880,20 грн. заборгованість за кредитом, 50,40 грн. заборгованість за відсотками, 15677,49 грн. заборгованість за комісією

Між АТ «Мегабанк» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» 03.09.2024 укладено договір про відступлення прав вимоги №GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» передає ТзОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» приймає належні АТ «Мегабанк» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.

Пунктом 2 договору №GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Між ТОВ «ФК Єврокредит» та ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 27.12.2024 укладено договір про відступлення прав вимоги №1/12, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило, а ТзОВ «ФК Єврокредит» (новий кредитор) набуло належні ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» права вимоги до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, яким перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту), з урахуванням усіх видів, змін, доповнень і додатків до них

З витягу з додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №1/12 від 27.12.2024 вбачається, що ТзОВ «ФК Єврокредит» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором№25-028-851-2-20-Г від 10 листопада 2020 року, на загальну суму 48608,09 грн, з яких: 32880,20 грн. заборгованість за кредитом, 50,40 грн. заборгованість за відсотками, 15677,49 грн. заборгованість за комісією.

У частинах першій, третій ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Відповідно до ч.1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або закон

Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Судом встановлено а сторонами не спростовано, що 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Мегабанк» кредитний договір №№25-028-851-2-20-Г, згідно з умовами якого отримав кредит у розмірі 75 576 грн, який надається на строк з 10 листопада 2020 року до 09 листопада 2022 року.

Термін дії договору до 09 листопада 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним, що передбачено пунктом 7.1 договору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач отримав кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у договорі №25-028-851-2-20-Г від 10 листопада 2020 року, користувався кредитними коштами, однак допустив порушення своїх зобов`язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Між АТ «Мегабанк» та ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (новий кредитор) 03.09.2024 укладено договір про відступлення прав вимоги №GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» відступило ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло права вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі за договором позики №25-028-851-2-20-Г від 10 листопада 2020 року.

Між ТзОВ «ФК Єврокредит» та ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 27.12.2024 укладено договір про відступлення прав вимоги №1/12, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило ТзОВ «ФК Єврокредит», а ТзОВ «ФК Єврокредит» набуло права вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі за договором позики №25-028-851-2-20-Г від 10 листопада 2020 року.

Таким чином, до позивача надійшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №25-028-851-2-20-Г від 10 листопада 2020 року

Надаючи оцінку сумі заборгованості щодо тіла кредиту та нарахованих процентів, наведеній позивачем у розрахунку, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування.

Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості зі сплати комісії в розмірі 15677,49 грн.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 10.11.2020 року (день укладення кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, (день укладення Кредитного договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 10.11.2020 (день укладення кредитного договору), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що п.2.8 розділу 2 кредитного договору передбачена сплата комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в процентному співвідношенні від суми кредиту, а саме в розмірі 2.7% щомісячно. При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця, які пов`язані з отриманням такої комісійної винагороди, за які встановлена щомісячна оплата.

Враховуючи, що позивач, як правонаступник первісного кредитодавця АТ «Мегабанк», не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісійну винагороду в розмірі 2.7 % від суми кредиту є нікчемними відповідно до частин 1, 2 ст. 11 та ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Нікчемний правочин (ч.2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Враховуючи наведені правові висновки, позовна вимога ТзОВ «ФК Єврокредит» про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комісії є необґрунтованою, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Оскільки відповідач, в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором№25-028-851-2-20-Г від 10 листопада 2020 року, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 32930,6 грн, з яких: 32 880,20 грн. заборгованість за основним боргом, 50,40 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України представником ТзОВ «ФК Єврокредит», адвокатом Журавльовим С.Г., долучено до матеріалів справи наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК Єврокредит» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС», реєстр боржників від 01.12.2025, зі змісту якого вбачається, що на виконання умов п.2.1 договору №1/07 ТзОВ «ФК Єврокредит» передало, а Адвокатське об?єднання «Альянс ДЛС» отримало в роботу реєстр прав вимог щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №25-028-851-2-20-Г від 10 листопада 2020 року; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12091117 від 05.01.2026, в якому міститься перелік наданих правових послуг, зокрема: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника 1 200 грн, складання позовної заяви - 10 000 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5817 від 04.07.2024; ордер серії АЕ №1414107 від 11.08.2025.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 200 грн не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Визначаючи розмір витрат, які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме складності справи (справа про стягнення заборгованості розглянута за правилами спрощеного позовного провадження), часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги (час витрачений на обґрунтування позиції сторони і надання консультацій для її погодження), обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), ціни позову, а також значення справи для кожної сторони.

З урахуванням вищенаведених доводів та мотивів, та того, що позовні вимоги задоволено частково, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 000 грн. витрат на правничу допомогу, та пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1 782 грн.

Керуючись ст. 141, 246, 259, 264, 265,280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість у розмірі 32930 (тридцять дві тисячі дев`ятсот тридцять) грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» судовий збір у розмірі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місцезнаходження: пров. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49001, ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ю.Є. ЯСІНСЬКИЙ