Рішення № 137787691, 30.06.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1526/26

Провадження №: 2/332/2290/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марченко Н.В., при секретарі судового засідання Волкова Д.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кредитну заборгованість у загальному розмірі 26244,54 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на правову допомогу розміром 13000,00 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 19.09.2019 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, булоукладено Договір № 1291476.

06.09.2019 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства булоукладено Договір № 0222-6869.

За умовами укладених договорів товариства зобов`язалися надати ОСОБА_1 кредит, а остання зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договорами.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої обов`язки за кредитними договорами виконали у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, остання не виконала свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за їх використання, що призвело до утворення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 26244,54 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 13116,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4664,64 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами - 7976,03 грн.; інфляційні збитки - 406,09 грн.; нараховані 3% річних - 81,78 грн.

08.04.2020 було укладено договір № 08042020, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1291476.

23.12.2021 було укладено договір № 23/12/21, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1291476.

20.01.2023 було укладено договір № 20-01/2023, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1291476.

28.08.2025 було укладено договір № 28-08/25, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1291476.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 1291476.

28.10.2021 було укладено договір № 02/10/2021, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0222-6869.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0222-6869.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості за кредитними договорами та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено.

Відповідно до копії договору № 1291476 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 19.09.2019, ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір, відповідно до умов якого Товариство надало позичальнику грошові кошти у сумі 4000,00 грн. строком на 30 днів шляхом перерахування на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом. Договором передбачено знижену процентну ставку у розмірі 0,01 % за кожний день користування позикою (3,65 % річних) та стандартну процентну ставку у розмірі 1,80 % за кожний день користування позикою (657 % річних). Також визначено, що загальна вартість позики за зниженою процентною ставкою становить 4012,00 грн., з яких 12,00 грн. проценти за користування позикою. Позика надавалася шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок позичальника, зазначений ним при укладенні договору.

Згідно із копією графіка платежів, що є додатком № 1 до договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1291476 від 09.09.2019, сторони погодили, що дата повернення позики та сплати нарахованих процентів 19.10.2019, сума позики становить 4000,00 грн., сума нарахованих процентів 12,00 грн., а загальна сума до сплати 4012,00 грн. Також у графіку платежів визначено реквізити для здійснення платежу на користь ТОВ «Авентус Україна», зокрема поточний рахунок НОМЕР_1 та IBAN № НОМЕР_2 .

Відповідно до копії довідки про ідентифікацію, первісний кредитор підтвердив, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 1291476 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 19.09.2019, ідентифікований одноразовим ідентифікатором М474335, який було відправлено на його мобільний номер телефону НОМЕР_3 19.09.2019 об 11:07:40.

Згідно із інформацією ТОВ ФК «Вей Фор Пей» № 6152-ВП від 07.11.2025, 19.09.2019 за дорученням ТОВ «Авентус Україна» здійснено переказ кредитних коштів у сумі 4000,00 грн. на платіжну картку ( маска картки) № НОМЕР_4 , код авторизації 066177, номер транзакції в системі - НОМЕР_5 .

Відповідно до копії довідки №10974/25-Е від 11.11.2025, ТОВ «Авентус Україна» надало інформацію щодо даних, які підтверджують зарахування кредитних коштів на банківські картки клієнтів, право вимоги за якими передано ТОВ «ЄАПБ», в тому числі і інформацію щодо ОСОБА_1 .

Як вбачається з картки обліку Договору (розрахунок заборгованості), який був здійснений первісним кредитором, загальна заборгованість відповідача у період з 19.09.2019 по 07.04.2020 за наданим кредитом становить 13852,67 грн., з яких: 3816,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 10063,87 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 2000,00 грн. - заборгованість за штрафом та пенею.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1291476 від 19.09.2019, що наданий позивачем, станом на 05.03.2026 загальна заборгованість відповідача складає 13852,67 грн., з яких: 3816,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2060,64грн. - заборгованість за відсотками, 7976,03 грн. - заборгованість по пені/штрафу.

08.04.2020 було укладено договір № 08042020, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1291476.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №08042020 від 08.04.2020, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 1291476 від 19.09.2019 становить 3816,00 грн., з яких: 3816,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2060,64грн. - заборгованість за відсотками, 7976,03 грн. - заборгованість по пені/штрафу.

23.12.2021 було укладено договір № 23/12/21, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1291476.

Відповідно до витягу з реєстру заборгованостей №2 до Договору факторингу № 23/12/21 від 23.12.2021, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 1291476 від 19.09.2019 становить 3816,00 грн., з яких: 3816,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2060,64грн. - заборгованість за відсотками, 7976,03 грн. - заборгованість по пені/штрафу.

20.01.2023 було укладено договір № 20-01/2023, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1291476.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 20-01/2023 від 20.01.2023, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 1291476 від 19.09.2019 становить 3816,00 грн., з яких: 3816,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2060,64грн. - заборгованість за відсотками, 7976,03 грн. - заборгованість по пені/штрафу.

28.08.2025 було укладено договір № 28-08/25, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1291476.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 28-08/25 від 28.08.2025, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 1291476 від 19.09.2019 становить 3816,00 грн., з яких: 3816,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2060,64грн. - заборгованість за відсотками, 7976,03 грн. - заборгованість по пені/штрафу.

06.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір №0222-6869.

Відповідно до умов Кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальникові грошові кошти в Кредит на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем комісію та проценти за користування Кредитом. Тип кредиту - кредит.

Строк кредиту - 14 днів.

Згідно графіку платежів: термін платежу - 19.09.2019; сума Кредиту - 9300,00 грн.; нараховані проценти - 2604,00 грн.; разом до сплати 11904,00 грн.

Пунктом 4 Договору сторони погодили, що протягом строку Кредиту розмір процентів складає 2 % (два відсотка) від Суми Кредиту за кожен день користування. Проценти за користування Кредитом нараховуються з першого дня перерахування Позичальнику Суми Кредиту до закінчення визначеного Кредитним Договором строку, на який надається Кредит. Річна відсоткова ставка складає 730 %.

Сукупна вартість Кредиту (вартість користування Кредитом) складає 128.00 % від Суми Кредиту (у відсотковому вираженні) або 6 400 грн. та включає в себе проценти за користування Кредитом 28.00 % від Суми Кредиту (у відсотковому вираженні) або 2604,00 грн. (у грошовому вираженні)(п.5 договору).

У разі якщо Позичальник не повернув Суму Кредиту у строк, встановлений пунктом 2 Кредитного Договору, за весь час прострочення, включаючи день погашення Кредиту, Кредитодавець має право нарахувати, з урахуванням обмежень визначених пп.5) ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" та згідно вимог чинного законодавства України, а Позичальник зобов`язаний сплатити до 2 % (двох відсотків) (включно) пені від неповерненої Суми Кредиту за кожен день прострочення.

Цей Кредитний Договір та Правила надання грошових коштів у кредит разом складають єдиний договір (надалі - Договір) та визначають усі істотні умови надання Кредиту. Укладаючи цей Кредитний Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє всі умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись цього Кредитного Договору та Правил надання грошових коштів у кредит (які є невід`ємними частинами Договору та разом складають Договір), текст яких наразі розміщено на веб-сайті Кредитодавця (https://creditkasa.ua) та, відповідно, укладає Договір (п.8).

Позичальник має право пролонгувати Договір на умовах, в порядку та у спосіб, що визначені Правилами. На строк пролонгації процентна ставка складає 2 % (два відсотки) від Суми Кредиту за кожен день користування.

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення Терміну платежу визначеного в п. 3.1. цього Договору, з урахуванням продовження Терміну платежу у випадку використання Позичальником права пролонгації відповідно до умов цього Договору та Правил, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Цей Договір діє, протягом всього періоду здійснення Сторонами своїх прав та обов`язків за цим Договором. У разі невиконання Позичальником зобов`язань протягом строку визначеного п.2, дія Договору продовжується на період фактичного користування Позичальником Кредитом та визначається як період від дати отримання Позичальником Кредиту до фактичної дати повернення Суми Кредиту, процентів та інших платежів, які мають бути сплачені у разі невиконання умов Договору.

Пунктом 11 договору позичальник підтверджує, що до укладення Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (A607).

На підтвердження укладення договору позивачем надано моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній систем, відповідно до якого 06.09.2019 об 11:46:32 відповідач ввійшов на сайт кредитодавця; об 11:48:04 створив заяву; о 11:48:30 товариством на мобільний телефон НОМЕР_6 , зазначений у заявці, надіслано смс про схвалення заявки; об 11:59:51 відповідач підтвердив ознайомлення з офертою та прийняв її; об 11:59:51 товариством на мобільний телефон відправлено смс з одноразовим ідентифікатором для підписання; о 12:00:24 відповідач підписав одноразовим ідентифікатором повідомлення про прийняття пропозиції (акцепт); о 12:00:24 розміщено інформацію в особистому кабінеті про укладення договору; о 12:00:53 перераховано кошти.

Крім того, представником позивача долучено довідку про перерахування за кредитним договором №02222-6869 від 06.09.2019, в якій вказано, що 06.09.2019 на платіжну картку НОМЕР_4 було перераховано 9300,00 грн., платіж №1113057271.

Доказів того, що вищевказана банківська картка не належить ОСОБА_1 , матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Отже, первісний кредитор ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, а відповідач всупереч умовам кредитного договору не повернув в повному обсязі кредит первісному кредитору.

28.10.2021 було укладено договір № 02/10/2021, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0222-6869 від 06.09.2019.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що, у даному випадку, кредитні договори, підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, які були надіслані на її номер телефону НОМЕР_6 належними та допустимими доказами підтверджено укладання між правочинів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету правочини не були б укладені.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно зі ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Судом установлено, кредитори виконали свої зобов`язання та перерахували відповідачці кредитні кошти, то між сторонами виникли кредитні зобов`язання. Однак, відповідачка умови кредитного договору не виконувала належним чином, отримані грошові кошти позивачеві не повернула, що призвело до утворення заборгованостей за кредитними договорами.

Із приписів п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Частиною першою ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Також відповідно до ст.1082 ЦПК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Внаслідок укладення договорів про відступлення прав вимоги до позивача перейшли права кредиторів за вказаним вище кредитними договорами, і такий вправі вимагати повернення кредитних коштів, інших передбачених договорами сум від боржниці через неналежне виконання зобов`язань за кредитними договорами.

Визначаючи розмір заборгованості відповідачки за Договором № 1291476 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 19.09.2019, суд виходить із наступного.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу/пені) суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Судом встановлено, що первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» відповідачці до сплати було нараховано за Договором №1291476 від 19.09.2019 про надання кредиту заборгованість за неустойкою (штрафом) в сумі 2000,00 грн., що вбачається з картки обліку Договору ( розрахунок заборгованості).

Судом також враховується, що позивачем не надано будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність заборгованості відповідача на момент переходу прав вимоги від первинного кредитора у розмірі 7976,03 грн. суми заборгованості за штрафом, вказаному у Витязі з Додатку №1 до Договору факторингу №08042020 від 08.04.2020 реєстру боржників, ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про витребування доказів.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №61-28582ск18.

При цьому суд позбавлений можливості самостійно збирати докази. Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.

З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог позивач не надав належних доказів, які підтверджують наявність заборгованості за штрафом у розмірі 7976,03 грн., суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у наданих позивачем розрахунках заборгованості за кредитним договором.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами існування у відповідача заборгованості перед первісним кредитором, суд критично оцінює доводи позивача, що така заборгованість була у подальшому відступлена новому кредитору.

За таких обставин, розмір заборгованості у відповідача у вигляді штрафу в розмірі 7976,03 грн., який був переданий від первісного кредитора до позивача є не доведений.

Таким чином. суд вважає, що сума заборгованості, яка підлягає до задоволення становить 7876,64 грн., з яких : заборгованість за основною сумою боргу - 3816,00 грн.; заборгованість за штрафом - 2000,00 грн.; заборгованість за процентами - 2060,64 грн.

Визначаючи розмір заборгованості відповідачки за Договором № 0222-6869 від 06.09.2019, суд виходить із наступного.

Щодо стягнення заборгованості з моменту відступлення на дату виготовлення розрахунку позивача інфляційних збитків - 406,09 грн. та 3% річних - 81,78 грн. за період з 09.11.2021 по 23.02.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з військовою агресією, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05.00 годин 24.02.2022 строком на 30 діб, який на час звернення позивача до суду та розгляду справи судом не є припиненим або скасованим.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IXта набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на викладене та враховуючи, що в Україні із 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, позивачем заявлено вимогу в цій частині за період з 09.11.2021 по 23.02.2022 , а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сума заборгованості, яка підлягає до задоволення становить 12391,87 грн., з яких : заборгованість за тілом кредиту - 9300,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 2604,00 грн.; інфляційні збитки - 406,09 грн.;нараховані 3% річних - 81,78 грн.

Що стосується витрат на правову допомогу.

У позовній заяві ТОВ «Факторинг Партнерс» просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу: у розмірі 13000,00 грн. за правничу допомогу, що надана в ході розгляду справи в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Встановлено, що між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським Об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір № 02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду надано: прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затвердженого Рішенням Загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025; заявку на надання юридичної допомоги № 308 від 02.02.2026, витяг з Акту № 29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026, де сторонами погоджено надання правових послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні без виклику сторін, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «Факторинг Партнерс» адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в даній справі зводилося до складання позовної заяви.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00 грн. не є цілком співмірним з: ціною позову, із складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також виконаними адвокатом роботами, часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що дана категорія справ стосовно стягнень заборгованості за кредитним договором є однотипною, оскільки право вимоги перейшло за договором відступлення прав вимоги, то розрахунок заборгованості адвокатом не здійснювався, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» 4000,00 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 2056,16 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» ( ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гейдройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за Договором №1291476 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 19.09.2019 у розмірі 7876,64 грн., з яких : заборгованість за основною сумою боргу - 3816,00 грн.; заборгованість за штрафом - 2000,00 грн.; заборгованість за процентами - 2060,64 грн. та за Договором № 0222-6869 від 06.09.2019 у розмірі 12391,87 грн., з яких : заборгованість за тілом кредиту - 9300,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 2604,00 грн.; інфляційні збитки - 406,09 грн.; нараховані 3% річних - 81,78 грн. , а всього: 20268,51 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» ( ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гейдройця Єжи, буд. 6, офіс 521) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2056,16 грн. та витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст заочного рішення складено 30.06.2026.

Суддя Н.В. Марченко