Рішення № 137787239, 29.06.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/3796/25

РІШЕННЯ

Іменем України

29 червня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 29 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3051915269-114540, який був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 3 500,00 грн , строком кредитування 20 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,95% за кожен день користування.

18 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 18-01/22, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 3051915269-114540 від 29 серпня 2021 року.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 3051915269-114540 від 29 серпня 2021 року.

Внаслідок невиконання зобов`язань за договором № 3051915269-114540 від 29 серпня 2021 року загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, станом на день формування позовної заяви становить 16 429,34 грн, з яких: 2 498,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13 931,34 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Також, 14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір № 100122128, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн, шляхом переказу на картковий рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

17 грудня 2021 року укладено договір №17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 100122128 від 14 вересня 2021 року.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 100122128 від 14 вересня 2021 року.

Внаслідок невиконання зобов`язань за договором № 100122128 від 14 вересня 2021 року загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, станом на день формування позовної заяви становить: 73 531,25 грн, з яких: 9 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 63 031,25 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1 000,00 грн заборгованість за комісіями.

У зв`язку з вказаними обставинами, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 89 960,59 грн і судові витрати.

06 січня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами

До суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому вона, не погоджуючись із позовом, вказує що позивач не надав належних доказів фактичного отримання нею кредитних коштів. Крім того, позивачем завищений розмір нарахованих відсотків за кредитними договорами та завищений розмір стягнення з неї витрат на правову допомогу. Вказала, що кредитні договори були укладені у 2021 році, а тому просила, відповідно до ст. 267 ЦК України застосувати строк позовної давності і відмовити у задоволенні позову.

До суду від представника позивача ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко М.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначила, що відповідач вказує про відсутність доказів зарахування їй кредитних коштів, проте дана обставина підтверджується наданим до позову листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якого 29 серпня 2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 3500,00 грн на картку № НОМЕР_1 , та квитанції від 14 вересня 2021 року, відповідно до якої було перераховано грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн на картку № НОМЕР_2 . Відносно заперечень відповідача щодо нарахованих відсотків зазначила, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитних договорів, а тому відсотки нараховані відповідно до умов укладених договорів. Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності заперечувала, обґрунтовуючи тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року. Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності. Вважала, що доводи відповідача, викладені у відзиві щодо стягнення з неї на користь позивача правової допомоги є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спір виник внаслідок протиправної поведінки відповідача, пов`язаної з тривалим невиконанням умов договору.

До суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких остання вказала, що позивачем не надано жодного належного доказу щодо отримання нею кредитних кошів, а також те, що зазначені банківські картки належать саме їй та кошти зараховані на її рахунки.

До суду від представника позивача ТОВ «Коллект Центр»- Ткаченко М.М. надійшли пояснення, в яких вона вказала, що доводи відповідача про те, що надані позивачем докази не підтверджують факту отримання кредитних коштів є необґрунтованими, формальними та такими, що спростовуються як нормами чинного законодавства, так і сукупністю поданих у справі доказів. Зокрема, АТ КБ «ПриватБанк» надав відповідь за вих. № 20.1.0.0.0/7-260324/75109 -БТ, згідно із якою банківська картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я відповідача, окрім того банком надано виписку за вказаною банківською карткою, яка містить докази зарахування кредитних коштів у сумі 3 500,00 грн від 29 серпня 2021 року, деталі операції «Зарахування переказу на картку». Також АТ «ОКСІ БАНК» надав відповідь за вих. №8110-231/П від 08 квітня 2026 року, згідно із якою банком надано виписку за банківським рахунком відповідача, яка містить докази зарахування кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн від 14 вересня 2021 року, деталі операції «Зарахування переказу MoneySend CASH2CARD P2PCREDIT».

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3051915269-114540, який був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором A2FUMGBF, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 3 500,00 грн. Згідно п.2.3 договору, строк періоду користування кредитними коштами складає 20 днів та починається з 29 серпня 2021 року та закінчується 18 вересня 2021 року (включно). Відповідно до п.9.13. договору, за користування наданими за цим договором, грошовими коштами у строк передбачений п.п.2.3 цього договору встановлюється процентна ставка у розмірі 702% річних або 1,95% за 1 день користування грошовими коштами.

З розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» вбачається, що ОСОБА_1 сплатила в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 3051915269-114540 грошові кошти у розмірі 2 499,00 грн.

18 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 18-01/22 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 3051915269-114540 від 29 серпня 2021 року. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3051915269-114540 у розмірі 2 498,00 грн, з яких: 2 498,00 грн заборгованість за тілом кредиту.

Згідно з розрахунком, здійсненим ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 станом на 10 січня 2023 року становить 16 429,34 грн, яка складається із: 2 498,00 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 10 326,73 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 3 604,61 грн нараховані відсотки.

10 січня 2023 року укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами позичальників, в тому числі за договором № 3051915269-114540 від 29 серпня 2021 року. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3051915269-114540 у розмірі 16 429,34 грн, з яких: 2 498,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13 931,34,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 станом на 12 листопада 2025 року за договором № 3051915269-114540 становить 16 429,34 грн, яка складається із: 2 498,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13 931,34,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Також, 14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100122128, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора W51769, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком кредитування 12 днів до 26 вересня 2021 року. Відповідно до п. 1.5.2., 1.6. проценти за користування кредитом становлять 1 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Розділом 2 встановлені умови виконання договору, зокрема п. 2.2. 2.2.3 визначений порядок нарахування і сплати процентів за користування кредитом, а п. 2.3. Договору пролонгації строку кредитування, у тому числі п. 2.3.1.2. встановлено порядок пролонгації на стандартних умовах, зокрема позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування; таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів, у такому випадку проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.

З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 100122128 ОСОБА_1 сплатила грошові кошти у розмірі 1 600,00 грн.

17 грудня 2021 року укладено договір № 17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами позичальників, в тому числі за договором № 100122128 від 14 вересня 2021 року. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 100122128 у розмірі 40 756,25 грн, з яких: 9 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 30 256,25 грн заборгованість за процентами, 1 000,00 грн заборгованість по комісії.

Згідно з розрахунком, здійсненим ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 станом на 10 січня 2023 року становить 73 531,25 грн, яка складається із: 9 500,00 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 30 256,25 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 32 775,00 грн нараховані відсотки, 1 000,00 - заборгованість з комісії.

10 січня 2023 року укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами позичальників, в тому числі за договором № 100122128 від 14 вересня 2021 року. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 100122128 у розмірі 73 531,25 грн, з яких: 9 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 63 031,25 грн заборгованість за нарахованими процентами, 1 000,00 грн заборгованість за відсотками.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 станом на 12 листопада 2025 року за договором № 100122128 становить 73 531,25 грн, яка складається із: 9 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 63 031,25 грн заборгованість за нарахованими процентами, 1 000,00 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з вимогами ч. 1 та 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 3051915269-114540 від 29 серпня 2021 року суд зазначає наступне.

Встановлені фактичні обставини в справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» і відповідачем договору позики № 3051915269-114540 від 29 серпня 2021 року дана фінансова установа надала позичальнику позику, а остання зобов`язувалася повернути надану позику в повному обсязі у визначений договором строк кредитування 20 днів до 18 вересня 2021 року.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 20 днів, тобто до 18 вересня 2021 року, після закінчення строку дії договору в позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 станом на 12 листопада 2025 року за договором № 3051915269-114540 становить 16 429,34 грн, яка складається із: 2 498,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13 931,34,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитом включає період, який виходить за межі строку кредитування, а тому є безпідставним і задоволенню не підлягає.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач повинна була сплатити кредитору відсотки за вказаним договором позики в розмірі 1 365,00 грн (3 500,00 грн х 1,95 % х 20 днів).

З розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» вбачається, що ОСОБА_1 сплатила в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 3051915269-114540 ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2 499,00 грн.

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконувала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 3051915269-114540 від 29 серпня 2021 року в розмірі 2 366,00 грн, виходячи з розрахунку: 3 500,00 грн (тіло кредиту)+ 1 365,00 грн (загальний розмір відсотків) 2 499,00 грн (кошти, сплачені відповідачем у рахунок погашення заборгованості за договором).

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами про споживчий кредит № 100122128 від 14 вересня 2021 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 12 днів з 14 вересня 2021 року по 26 вересня 2021 року

Нараховуючи відсотки за межами 12 днів кредитування, що визначено договором, позивач вважає, що відбувся факт пролонгації договору.

При цьому позивач не врахував, що неповернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 12 денного строку кредитування, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п. 2.3.1 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Як наслідок, у п. 2.3.1 договору визначено відповідні комісії, за управління та обслуговування кредиту, за період, що перевищує строк користування кредитом, а саме 3% за користування коштами протягом 3 днів, 5% за користування коштами протягом 7 днів та 10% за користування коштами протягом 15 днів.

Із змісту вказаних положень договорів вбачається, що зазначені комісії договір пов`язує з не поверненням у встановлений договором строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком, що суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих за межами строку кредитування, оскільки підставою до їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 1.4 договором строк, що має наслідком відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки у збільшеному розмірі на підставі ст. 1048 ЦК України.

За умовами договору про споживчий кредит № 100122128 від 14 вересня 2021 року відповідач отримала кредит в розмірі 10 000,00 грн, загальна вартість кредиту для позичальника становить 2 500,00 грн і включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором без врахування суми (тіла) кредиту і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 -1.5.2 договору (комісія за надання кредиту у розмірі 1 000,00 грн; проценти за користування кредитом у розмірі 1 500,00 грн).

З розрахунку ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 100122128 вбачається, що ОСОБА_1 сплатила в рахунок погашення заборгованості грошові кошти в загальному розмірі 1 600,00 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач повинна була сплатити відсотки у визначеному договорами розмірі в межах погодженого сторонами строку кредитування 12 днів, що становить 1 500,00 гривень.

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови договору про споживчий кредит № 100122128 від 14 вересня 2021 року належним чином не виконувала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість розмірі 10 900,00 грн (10 000,00 грн (тіло кредиту) + 1 500,00 грн (загальний розмір відсотків) + 1 000,00 грн (комісія за надання кредиту) 1 600,00 грн (кошти, сплачені відповідачем у рахунок погашення заборгованості за договором).

При цьому доводи відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявні документи на підтвердження надання відповідачу за вказаними кредитними договорами кредитних коштів. Так, позивачем долучено до матеріалів справи копію повідомлення вих.№2873_251006194951 від 06 жовтня 2025 року і копію квитанції № 9cf066e5-eac4-464b-9b6a-4df464d9412f_637672160954675054 від 14 вересня 2021 року, з яких вбачається, що за умовами договорів № 3051915269-114540 і № 100122128 на платіжну картку перераховано кредитні кошти у сумі 3 500,00 грн і 10 000,00 грн. Крім того, судом за клопотанням позивача, витребувано виписки з рахунків, з яких вбачається, що ОСОБА_1 перераховано на платіжні картки клієнта за умовами договорів кредитні кошти у розмірі 3 500,00 грн і 10 000,00 грн. Відповідачем не спростовано, що рахунок на який були перераховані кошти їй не належить.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності слід зазначити таке.

За умовами договорів № 3051915269-114540 та № 100122128 визначено строк кредитування з 29 серпня 2021 року по 18 вересня 2021 року та з 14 вересня 2021 року по 26 вересня 2021 року, а з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року строк звернення до суду (позовна давність) продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину.

Так, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк звернення до суду (позовна давність) продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Позивач звернувся з позовом до суду 02 грудня 2025 року.

З огляду на зазначене та встановлені обставини, суд вважає, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом у межах строку позовної давності, а тому вимоги відповідача щодо застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 021 липня 2024 року, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 1092 від 01 жовтня 2025 року, витяг з Акту №15 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2025 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 25 000,00 гривень.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність визначення таких витрат у розмірі 3 000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 442,50 грн (3 000,00 грн х 14,75% : 100%).

Також, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути на відшкодування витрат по сплаті судового збору 357,22 грн, виходячи з розрахунку: 13 266,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) : 89 960,59 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 13 266 (тринадцять тисяч двісті шістдесят шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 357 (триста п`ятдесят сім) гривень 22 копійки і витрати на правничу допомогу в розмірі 442 (чотириста сорок дві) гривні 50 копійок.

В іншій частині в позові відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 29 червня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО