Рішення № 137786911, 29.06.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2209/26

2/583/1268/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

з участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Охтирка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», представник позивача Журавльов Станіслав Георгійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» через свого представника Журавльова С.Г. звернулося до суду з позовом до відповідача, згідно з яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 60-441-851-2-20-Г від 22.12.2020 у розмірі 20165,93 грн, що складається із заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) у розмірі 10819,45 грн, заборгованості по сплаті відсотків (у тому числі простроченій) у розмірі 663,28 грн, заборгованості по сплаті комісій (у тому числі простроченій) у розмірі 8683,20 грн, а також понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 11200,00 грн.

Вимоги за позовом вмотивовані тим, що 22.12.2020 між ОСОБА_1 та АТ «МЕГАБАНК» укладено кредитний договір № 60-441-851-2-20-Г з (ануїтетними платежами) приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Договором передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 21.12.2022. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі коштів з каси банку готівкою. Для обліку кредиту та нарахованих процентів за кредитом кредитодавець відкрив відповідні рахунки. Позичальник зобов`язувався повернути одержаний кредит у повному обсязі до 21.12.2022 відповідно до графіку платежів. Банк свої зобов`язання перед позичальником виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Позичальник кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунків, однак свої зобов`язання не виконав у повному обсязі щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків і комісії за користування кредитом, допустивши прострочення строкових платежів, внаслідок чого в нього сформулювалась заборгованість за кредитом.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за Основними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 60-441-851-2-20-Г від 22.12.2020, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 . У подальшому ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Оскільки до правонаступника ПАТ «МЕГАБАНК» - ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги за кредитним договором № 60-441-851-2-20-Г від 22.12.2020. За наведених обставин позивач набув право вимоги до відповідача, у зв`язку з чим просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 20165,93 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення учасників справи, відповідачеві відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов.

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22.12.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «МЕГАБАНК» укладено кредитний договір № 60-441-851-2-20-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Розділом 2 Кредитного договору визначено умови та порядок надання кредиту.

У відповідності до вказаних умов кредит надається на строк з 22.12.2020 до 21.12.2022 включно; загальний розмір кредиту складає 32160,00 гривень; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 15,00% річних; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту складає 2,7% та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця; розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїнтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 2434,50 грн.

Після укладення кредитного договору банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі і видав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 .

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості за договором № 60-441-851-2-20-Г від 22.12.2020 вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти та користувався ними. Крім того, сплачував на рахунок АТ "МЕГАБАНК" платежі в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором по поверненню суми кредиту, нарахованих процентів та комісійної винагороди не виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 20165,93 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) в розмірі 10819,45 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) в сумі 663,28 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) в сумі 8683,20 грн.

Відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) від 03.09.2024, оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за Основними договорами, в тому числі і за Кредитним договором № 60-441-851-2-20-Г від 22.12.2020, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, згідно з яким до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги за кредитним договором № 60-441-851-2-20-Г від 22.12.2020.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що кредитний договір № 60-441-851-2-20-Г від 22.12.2020 між ОСОБА_1 та АТ «МЕГАБАНК» укладено та підписано сторонами в письмовій формі. ОСОБА_1 підписав кредитний договір власним підписом, факт отримання нею кредитних коштів підтверджується випискою з особового рахунку, яка є первинним документом бухгалтерського обліку, що є належними та допустимими доказами підтвердження укладання між сторонами даного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є новим кредитором, оскільки на підставі набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 60-441-851-2-20-Г від 22.12.2020, а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно з цим договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 становить 20165,93 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 10819,45 грн; заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 663,28 грн, заборгованість по сплаті комісій у розмірі 8683,20 грн.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Надаючи оцінку доводам представника позивача щодо обґрунтованості нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

За змістом наведених статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі «Правила про споживчий кредит»). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит,- щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі №194/1387/19 (провадження №14-44цс21).

Судом встановлено, що пунктом 2.8 кредитного договору № 60-441-851-2-20-Г від 22.12.2020, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «МЕГАБАНК», встановлено комісію за обслуговування кредиту. Однак, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

При цьому, суд звертає увагу на те, що умови вищевказаного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання положення пункту 2.8 кредитного договору № 60-441-851-2-20-Г від 22.12.2020 щодо сплати щомісячної комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості нічкемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України. Положення цієї статті застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому суд зазначає, що у разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнанні недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів. Зазначений правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 61-1536св17.

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 22.12.2020 по 02.12.2022, сформованої АТ «МЕГАБАНК», вбачається, що за кредитним договором № 60-441-851-2-20-Г від 22.12.2020 частину платежів, здійснених ОСОБА_1 в рахунок погашення кредиту, зараховано банком в рахунок пошагення за комісією. Зокрема, у зазначеній виписці наявні рядки про зарахування ОСОБА_1 на рахунок АТ «МЕГАБАНК» коштів з призначенням: «Погашення заборгованності за комісійною винагородою згідно угоди № 60-441-851-2-20-Г від 22/12/2020». Як вбачається із зазначеної виписки, заборгованість ОСОБА_1 за комісійною винагородою повністю чи частково погашена відповідачем за 19 місяців, зокрема: у січні 2021 року - лютому 2022 року (усього - 14 місяців), а також в червні 2022 року - серпні 2022 року (усього - 3 місяці) - у розмірі по 868,32 грн за кожен місяць; у травні 2022 року (1 місяць) - у розмірі 1963,84 грн (13.05.2022) та 641,12 грн (30.05.2022).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 в рахунок погашення комісії за кредитним договором № 60-441-851-2-20-Г від 22.12.2020 сплачено грошові кошти в загальному розмірі 17366,40 грн (868,32 грн х 17 місяців + 1963,84 грн + 641,12 грн).

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредит.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

При цьому процесуальним обов`язком суду є належним чином дослідити розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з випискою з особового рахунку позичальника, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (див. постанови Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17, від 05.12.2018 у справі № 346/5603/17, від 20.07.2022 року у справі № 343/557/15-ц, від 14.09.2022 у справі № 369/7147/15-ц).

Таким чином, суд дійшов до висновку про необхідність перерахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 60-441-851-2-20-Г від 22.12.2020 з урахуванням стягнутої з нього АТ «МЕГАБАНК» комісії, положення про нарахування якої визнано судом нікчемним.

Враховуючи вищевикладене, суд при визначенні розміру кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 зазначає, що заявлена позивачем вимога про стягнення суми простроченої заборгованості за комісією в розмірі 8683,20 грн задоволенню не підлягає. Крім того, суд вважає за необхідне зарахувати стягнуті з останнього кошти у розмірі 17366,40 грн в рахунок погашення заборгованості.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" заборгованості за кредитним договором № 60-441-851-2-20-Г від 22.12.2020, оскільки сума, яка підлягає стягненню з відповідача має розраховуватися так: (10819,45 грн (заборгованість за тілом кредиту) + 663,28 грн (заборгованість по сплаті відсотків) - 17366,40 грн (безпідставно зараховані банком кошти в рахунок сплати комісії замість зарахування в погашення відсотків та тіла).

Тобто, наявний залишок заборгованості ОСОБА_1 за кредитом за розрахунками позивача (без урахування заборгованості за комісією, нарахування якої визнано судом нікчемним) становить 11482,73 грн. Разом з тим, ОСОБА_1 протягом дії кредитного договору було здійснено платежі, які банк безпідставно зараховував на погашення комісії, у загальному розмірі 17366,40 грн, що перевищує визнану судом суму заборгованості відповідача.

Враховуючи, що при сплаті ОСОБА_1 грошових коштів на погашення кредиту зазначені платежі безпідставно зараховувалися банком в рахунок погашення заборгованості за комісією замість погашення заборгованості за тілом кредиту, з наданих позивачем виписок по банківському рахунку та розрахунків заборгованості вбачається, що дія кредитного договору штучно продовжувалася через неправомірні дії банку по неповному погашенню тіла кредиту та відсотків за рахунок погашення комісії. У випадку, якби банк зарахував усі платежі позичальника ОСОБА_1 за комісією в погашення тіла кредиту та відсотків, тіло кредиту було б погашено в повному обсязі, а заборгованість за кредитним договором була б відсутньою.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог та відсутності заперечень відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», представник позивача Журавльов Станіслав Георгійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.І.Савєльєва