Ухвала суду № 137786840, 26.06.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/5999/26

2-о/465/282/26

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

26.06.2026 м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О.І., розглянувши питання про відкриття провадження у справі:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

заінтересована особа: Львівська міська рада (ЄДРПОУ: 26256622, місцезнаходження м. Львів, пл. Ринок, 1),

предмет заяви: встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року уповноважений представник заявника, адвокат Левицька Ірина Степанівна, звернулась до Франківського районного суду м. Львова із заявою, у якій просить суд встановити, що Державний акт на право приватної власності на землю сери ЛВ №11172, виданий 27.01.1997, на підставі рішення виконавчого комітету Лисиничівської сільської Ради народних депутатів від 30.08.1996 № 68, належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Перевіривши матеріали заяви та додані до неї документи, суддя дійшов таких висновків, щодо форми та змісту заяви.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження /загального або спрощеного; 3) окремого провадження.

Статтею 293 ЦПК України визначено перелік справ, які розглядаються судом в порядку окремого провадження, зокрема відповідно до п. 5 ч. 2 даної статті такими є справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У заяві, відповідно до ст. 318 ЦПК України, повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Так, заявник зазначає про звернення до нотаріуса з метою реєстрації права власності на указану ділянку та отримання відповідної відмови, після виявлення розбіжностей у написанні прізвища заявниці у правовстановлюючому документі та документом, що посвідчує особу. Однак, заявником не доданого відповідної відмови нотаріуса.

Окрім цього, заявником вказано заінтересовану особу Львівську міську раду. Однак, вказане найменування заінтересованої особи і код юридичної особи (26256622) не збігаються, оскільки код ЄДРПОУ: 26256622 не належить Львівській міській раді.

Крім цього, відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Заява подана через систему «Електронний суд», однак доказів надсилання її із додатками заінтересованій особі не надано.

Щодо інших питань

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито закриває провадження у ній.

Суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (пункт 6 частини першої статті 315 ЦПК України).

Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20): «У порядку окремого провадження підлягає встановленню факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті, а не у будь-яких документах».

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у змісті ухвали від 25 вересня 2025 року у справі № 947/20044/23 (провадження № 61-11655ск25), у якій зауважив, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів може бути, зокрема, зумовлене:

помилкою у вказівці прізвища, ім`я, по батькові особи, тобто коли особа мала паспортний документ, але в договорі вказано інше прізвище аніж в паспортному документі. В такому разі існує можливість вирішити це питання в позасудовому порядку;

отриманням після укладення договору паспортного документу, в якому вказане інше прізвище аніж в договорі. В цьому випадку відсутня можливість вирішити це питання в позасудовому порядку.

Відповідно до п. 12 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 20 серпня 2018 року у справі № 545/1472/17 (провадження № 61-1584св17): «при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства».

Неможливість внесення змін у правовстановлюючий документ підтверджується тим, що з 01.01.2013 року, на виконання законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є не державний акт на право власності на земельну ділянку, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме, Державні акти на право власності на земельну ділянку з 01.01.2013 року не видаються, а право власності посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Крім того, згідно Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 №43 та втратила чинність 23.08.2013 року, не було передбачено порядку внесення змін у Державний акт.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідно до чинного законодавства України виправлення орфографічних помилок та внесення змін у правовстановлюючі документи не допускається, встановлення факту належності правовстановлюючого документа надасть заявнику можливість реалізувати своє право розпоряджатися своєю власністю, що належать йому на праві власності, тобто породжує юридичні наслідки, не пов`язані з наступним вирішенням спору про право, іншого порядку його встановлення не передбачено, а тому суддя вважає, що указана заява може бути прийнята до розгляду, після виправлення інших її недоліків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 258-261, 293, 294, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

п о с т а н о в и в:

Заяву залишити без руху.

Встановити заявнику строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

У разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Баран О.І.