Рішення № 137786403, 26.06.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/890/26

Провадження № 2/147/577/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Цвігун А. В.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області - Резнікової В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Тростянецької селищної ради Гайсинського району, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стислий виклад позиції сторін.

Позивач, позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 серпня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. З час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 серпня 2026 року шлюб між сторонами розірвано. Означеним рішенням, також ухвалено стягувати з відповідача ( ОСОБА_2 ) на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі 700 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 24.10.2026 і до досягнення сином повноліття. Після розірвання шлюбу відповідач практично відразу припинив відносини з колишньою дружиною та сином. Лише поодиноку зустрічі відбувалися за ініціативою позивача, з метою залишити зв`язок сина з батьком. Останній зі своєї сторони не проявляв жодних спроб для даних зустрічей. В подальшому, заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 13.02.2024 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та вирішено змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі частки від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішення набрало законної сили 15.03.2024. Разом з тим, відповідач не виконує покладений на нього рішенням суду обов`язок по утриманню сина. Останній раз він сплатив аліменти на утримання сина ще в березні 2025 року, коли проходив службу по мобілізації. В подальшому ОСОБА_2 рішення суду не виконував, що підтверджується довідкою №4674 від 01.04.2026, яка видана начальником Тростянецько-Ладижинського відділу ДВС у Гайсинському районі Вінницької області. Вказане підтверджує, що відповідач протягом тривалого часу не забезпечує утримання свого неповнолітнього сина, жодної іншої матеріальної допомоги йому також не надає. Окрім того, більше 5 років відповідач жодним чином не піклується про фізичний, духовний розвиток спільної з позивачем дитини, не спілкується з дитиною та не виявляє жодного бажання налагодити таке спілкування, не виявляє будь-якої турботи про дитину, не дбає про нормальне самоусвідомлення останнього, не цікавиться його шкільним та позашкільним життям, не забезпечує лікуванням, жодним чином не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Лише один раз з часу розірвання шлюбних відносин приходив до сина на день народження та перебуваючи на заробітках у Польщі, передав одноразово подарунок. З довідки директора Летківського КЗ дошкільної освіти (ясла-садок) загального розвитку «Пролісок» від 06.03.2026 №01-23/13 вбачається, що ОСОБА_3 відвідував заклад дошкільної освіти з квітня 2016 року по серпень 2021 року. За період відвідування дитиною закладу батько ОСОБА_2 участь у вихованні дитини та життя закладу не брав, батьківські збори не відвідував, з педагогами не спілкувався, питаннями навчання, розвитку та перебування дитини в закладі не цікавився. Усі питання щодо виховання, розвитку та перебуванням дитини в закладі вирішувала мати. Відповідно до довідки директора Летківського ліцею Тростянецької селищної ради від 06.03.2026 №02-04/59, батько ОСОБА_3 , учня 5 класу, не цікавиться у класного керівника його успіхами та шкільними потребами. Не зважаючи на це, ОСОБА_5 має належний зовнішній вигляд, забезпечений навчальним приладдям, спортивним одягом та інвентарем, не пропускає заняття без причин, активний в житті класу та ліцею. Питанням виховання, навчання та перебування ОСОБА_5 в ліцеї, зв`язок з класним керівником забезпечує матір ОСОБА_1 . Окрім того, з довідки директора КЗ «Тростянецька музична школа» Тростянецької селищної ради від 13.03.2026 №12 вбачається, що батько ОСОБА_6 учня 3 елементарного підрівня по класу «Гітари», контакту з школою не підтримує, успішністю сина не цікавиться, публічні виступи ОСОБА_5 не відвідує, з викладачами не спілкується. Згідно з інформацією КНП «Тростянецький ЦПМСД» від 18.03.2026, дитина ОСОБА_3 , 2014 р.н., задекларований у лікаря ОСОБА_7 . За наявною у сімейного лікаря інформацією, участь у лікуванні (медичному супроводі) дитини переважно бере мати. Вона регулярно звертається за медичною допомогою, супроводжує дитину під час відвідування лікаря та виконує рекомендації медичних працівників. В окремих випадках, дитину на прийом до сімейного лікаря приводила бабуся зі сторони матері. З відповіді на адвокатський запит, Тростянецькою селищною радою 20.03.2026 за вих. №02-15/462 встановлено, що ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації. Офіційно розлучений, має від шлюбу сина. Зі слів колишньої дружини з сином не спілкується та участі у вихованні не бере. До органу опіки і піклування Тростянецької селищної ради з приводу встановлення порядку побачення з дитиною ОСОБА_3 та визначення способів участі у його вихованні ОСОБА_2 не звертався. Згідно з характеристикою на відповідача, вона містить ідентичну інформацію, яка зазначена вище. Згідно з характеристикою на позивача, випливає, що вона має на утриманні та вихованні сина ОСОБА_5 , 2014 року народження. Проживає із сином у батьківському будинку разом із своїми батьками. Призвана на військову службу під час мобілізації. Позивач зауважує, що відповідач ОСОБА_2 16.11.2024 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , однак 04.03.2025 самовільно залишив означену військову частину. В подальшому, згідно з алгоритмом дій повернення військовослужбовців з самовільного залишення військової частини та інших військових частин 13.02.2026 прибув для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_3 , яку 14.02.2026 залишив та відсутній на військовій службі на теперішній час. 16.05.2025 слідчим Третього СВ Територіального управління ДБР, внесено до ЄРДР відомості за №62025170030008487 за фактом вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України. ОСОБА_2 після залишення місця несення військової служби проживає за місцем своєї реєстрації, вживає алкогольні напої та не проявляє інтересу до сина. Якщо виключати період перебування ОСОБА_2 на військовій службі по мобілізації (з 16.11.2024 по 04.03.2025), то останній протягом тривалого часу не присутній у житті дитини, як матеріально, так і духовно (немає жодного спілкування, спільних прогулянок та дозвілля, тощо). Тобто, фактично відповідач не розуміє свого батьківського обов`язку, не виявляє батьківських почуттів й не задумується про долю сина та його майбутнє. Враховуючи викладене, відповідач, усвідомлюючи свої обов`язки щодо дитини, не вживає жодних заходів для їх виконання. Жодних об`єктивних перешкод для його участі у вихованні дитини, спілкуванні з нею, контролі за навчанням, а також у забезпеченні її культурного та духовного розвитку не існує. Також, відповідач не проявляє ініціативи для підтримання зв`язку з дитиною попри наявність сучасних засобів комунікації та не надає їй будь якої допомоги. Такі дії, свідчать про свідоме ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків. Протягом досить тривалого часу (більше 5 років) відповідач жодного разу не зустрівся, не спілкувався з сином, хоча проживає по сусідству. Не вітається, коли з ним зустрічається на вулиці, тобто не проявляє ніякого інтересу до своєї дитини. Більш того, ставши дорослішим, ОСОБА_8 відчуває відсутність уваги х боку батька, відсутність його любові та зацікавленості у ньому, тому і не хоче самостійно проявляти інтерес до відповідача, враховуючи те, що останній свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Таким чином, станом на теперішній час відповідач не сплачує аліменти, не підтримує жодного спілкування з дитиною, не бере участі у її вихованні та житті. Фактично дитина не має з ним емоційного зв`язку та не сприймає його як батька. Окрім того, позивач зазначає, що відповідач систематично вживає алкогольні напої, в громадському місці з`являється у стані алкогольного сп`яніння, і це все бачить син сторін. Вживання алкоголю батьком має руйнівний вплив на дитину, викликаючи психологічні травми, комплекси неповноцінності, страх, низьку самооцінку та проблеми з довірою. Це може створити атмосферу постійного стресу та конфліктів з однолітками, що призводить до соціальної ізоляції дітей та виникнення невротичних розладів в певних випадках. Також повідомляє, що з відповіді на адвокатський запит від 17.03.2026 №01-33/222 Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради, вбачається, що ОСОБА_2 із заявами про здійснення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні (вихованні) з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не звертався. На думку позивача, в такий спосіб (позбавлення батьківських прав) будуть захищені права та інтереси дитини.

Враховуючи наведене позивач вважає, що наявні підстави для звернення до суду з цим позовом.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою судді від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

02 червня 2026 року від Служби у справах дітей Тростянецької селищної ради надійшла заява №01-33/459 від 02.06.2026 про долучення до матеріалів справи висновку органу опіки і піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Тростянецької селищної ради від 22 травня 2026 року №142 (а.с. 54-58).

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року, зокрема, постановлено: закрити підготовче провадження у справі; призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні; визначити резервну дату судового; з`ясування обставин у справі та дослідження доказів здійснювати в загальному порядку, передбаченому ЦПК України; клопотання представника позивача про виклик свідків - задовольнити та викликано в судове засідання свідків також задоволено клопотання позивача про виклик дитини та викликано в судове засідання дитину для з`ясування його думки.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 18.06.2026 та 26.06.2026 не з`являвся, хоча повідомлявся про дату, час і місце їхнього проведення належним чином, у порядку передбаченому ЦПК України. Конверти адресовані відповідачу поверталися до суду, як невручені, з відмітками відділення поштового зв`язку: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до статей 223, 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала.

Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суду повідомив, що батько ніколи до нього не приходив, бачив часто батька в стані алкогольного сп`яніння. Пригадується йому випадок коли він бачився з батьком, то той навчав його кидати ножами в підлогу, що йому не подобалося, і він не спокійно себе почував наодинці з батьком. Повідомив, що батько пішов від них, як йому будо 1 рік 4 місяці, однак батько до нього не приходив, ще до 4-х років іноді бачились з батьком, а згодом не проходив, не телефонував, на вулиці коли бачив не вітався. В школу не приходив, хоча недалеко проживає. Мама не забороняла спілкуватися з батьком, але він сам цього не хоче.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що проживає в АДРЕСА_1 . Із позивачем перебуває у дружніх стосунках, а з відповідачем ОСОБА_2 близьких відносин не підтримує, лише вітається під час випадкових зустрічей. Свідок зазначила, що шлюб між сторонами було розірвано давно, і відтоді відповідач не цікавився життям дитини, не брав участі у її вихованні та не сплачував аліменти. За словами свідка, вона жодного разу не бачила відповідача разом із сином. Крім того, свідок повідомила, що відповідач часто з`являється в селі у стані алкогольного сп`яніння. Дитина постійно проживає разом із матір`ю. Також свідок зазначила, що їй не відомо про будь-які випадки, коли позивач перешкоджала спілкуванню відповідача із сином, оскільки останній уже тривалий час не проживає разом із сім`єю. За словами свідка, дитина з образою згадує батька, їй не вистачає батьківської уваги, однак відповідач жодного інтересу до сина не проявляє.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що проживає в АДРЕСА_2 . Із позивачем ОСОБА_1 знайома давно, оскільки її батьки проживають поруч із позивачкою, а їхні діти разом граються. Свідок зазначила, що з відповідачем ОСОБА_2 знайома, однак близького спілкування з ним не підтримує. Їй відомо, що він проживає в селі Северинівка. Через зайнятість на роботі останнім часом вона його не бачила. Разом із тим свідок пояснила, що раніше вони спілкувалися частіше, коли ОСОБА_11 був ще маленьким, однак навіть у той період відповідач не проявляв інтересу до дитини. За словами свідка, з дитиною постійно перебуває мати, а також дідусь і бабуся, які беруть активну участь у її вихованні. Батько ж фактично відсутній у житті сина. Крім того, свідок повідомила, що часто відвідує своїх батьків, які проживають поруч із позивачкою, однак жодного разу не бачила, щоб відповідач приходив до дитини чи спілкувався з нею.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив, що проживає в АДРЕСА_3 . Із позивачем перебуває у добросусідських відносинах, оскільки вони проживають по сусідству. Свідок зазначив, що відповідача ОСОБА_2 знає, однак ніколи не бачив, щоб той проживав разом із позивачем чи приходив до неї в гості. Зі слів свідка, позивач неодноразово скаржилася на відповідача через зловживання ним алкогольними напоями. Також свідок повідомив, що дитина проживає разом із матір`ю, дідусем та бабусею, які займаються її вихованням, тоді як батько фактично відсутній у житті сина. Крім того, свідок зазначив, що ніколи не чув про те, щоб хтось перешкоджав відповідачу у спілкуванні з дитиною або у зустрічах із нею, тим більше, що він проживає неподалік.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомила, що проживає в АДРЕСА_4 . Із позивачем ОСОБА_1 знайома, оскільки вони разом проходять військову службу та підтримують дружні стосунки. З відповідачем ОСОБА_2 також знайома, оскільки вони є сусідами, однак близького спілкування не підтримують. Свідок зазначила, що їй відомо, що батько ОСОБА_11 ніколи не брав участі у його вихованні. За її словами, під час випадкових зустрічей відповідач навіть не вітається з дитиною, а відвертає голову. Також свідок повідомила, що відповідач ніколи не водив сина ні до дитячого садка, ні до школи, а вона жодного разу не бачила його разом із дитиною. Крім того, зі слів свідка, їй відомо, що відповідач зловживає алкогольними напоями, був мобілізований до лав Збройних Сил України, а на даний час перебуває у статусі самовільного залишення військової частини (СЗЧ).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила, що проживає в АДРЕСА_5 . Із позивачем перебуває у дружніх стосунках, оскільки вони разом навчалися в одній школі. Свідок зазначила, що ОСОБА_15 перебувала у шлюбі з відповідачем близько року, можливо й менше. Їй відомо, що їхні діти дружать між собою, часто спілкуються та ходять один до одного в гості, тому вона достовірно знає, що батько не бере участі у житті дитини. Зі слів свідка, вона була очевидцем випадку, коли відповідач зустрів ОСОБА_11 в магазині, однак навіть не привітався з ним. Припускає, що, можливо, він не впізнав сина, оскільки дуже давно його не бачив. Свідок також повідомила, що ніколи не бачила відповідача разом із сином. За її словами, відповідач не вчиняв жодних дій для налагодження спілкування з дитиною. Навпаки, одного разу він пообіцяв синові подарунок на день народження, через що дитина чекала та сподівалася на нього, однак відповідач не лише не подарував обіцяного, а навіть не привітав сина зі святом. Крім того, свідок зазначила, що на дні народження дитини ні батько, ні його родичі не приходили, хоча проживають на одній вулиці.

Свідок ОСОБА_16 повідомила, що проживає в АДРЕСА_4 . Із позивачем перебуває у дружніх відносинах, а ОСОБА_2 знає з дитинства. Зазначила, що вони всі проживали на одній вулиці та товаришували. Згодом їй стало відомо, що ОСОБА_17 та ОСОБА_15 одружилися, а пізніше у них народився син. Свідок пояснила, що ОСОБА_17 мав алкогольну залежність. Одного разу вона зустріла ОСОБА_15 та запитала, як у них із ОСОБА_17 справи, на що та повідомила, що вони розлучилися. Через деякий час вона зустріла ОСОБА_17 , який, за її словами, був у стані алкогольного сп`яніння, мав дуже поганий зовнішній вигляд, обличчя було фіолетового кольору. Він привітався з нею, однак свідок не впевнена, що він її впізнав. Також свідок пригадала випадок, коли вона разом із позивачем та дітьми відпочивала, а ОСОБА_17 прийшов із друзями, пройшов повз них і навіть не привітався. За словами свідка, ОСОБА_15 самостійно виховує сина, належним чином піклується про нього, у чому їй допомагають батьки. Водночас батько дитини участі у її вихованні не бере та взагалі не цікавиться життям сина.

Позиція суду.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1 її представника - адвоката Цвігун А.В., представника третьої особи ОСОБА_18 , дитину ОСОБА_3 , а також свідків, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим Летківською сільською радою Тростянецького району Вінницької області (а.с. 12).

ОСОБА_3 , 2024 року народження, разом із матір`ю ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади №2026/003584886 від 06.03.2026 та №2026/003968019 від 12.03.2026 (а.с. 11, 13).

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 січня 20217 року у справі №147/1288/16-ц ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 (а.с. 14-16).

Заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 лютого 2024 року у справі №147/1743/23 ухвалено змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 (а.с. 17-21).

Зі змісту довідки №4674 від 01.04.2026 начальника Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України випливає, що ОСОБА_1 не отримувала аліменти на утримання сина ОСОБА_3 за період з 01.04.2025 по 01.03.2026 (а.с. 22).

З довідки директора Летківського КЗ дошкільної освіти (ясла-садок) загального розвитку «Пролісок» від 06.03.2026 № 01-23/13 вбачається, що ОСОБА_3 відвідував заклад дошкільної освіти з квітня 2016 по серпень 2021 року. За період відвідування дитиною закладу батько ОСОБА_2 участь у вихованні дитини та життя закладу не брав, батьківські збори не відвідував, з педагогами не спілкувався, питаннями навчання, розвитку та перебування дитини в закладі не цікавився. Усі питання щодо виховання, розвитку та перебуванням дитини в закладі вирішувала мати (а.с. 23).

Відповідно до довідки директора Летківського ліцею Тростянецької селищної ради від 06.03.2026 №02-04/59, батько ОСОБА_3 , учня 5 класу, не цікавиться у класного керівника його успіхами та шкільними потребами. Не зважаючи на це, ОСОБА_5 має належний зовнішній вигляд, забезпечений навчальним приладдям, спортивним одягом та інвентарем, не пропускає заняття без причин, активний в житті класу та ліцею. Питанням виховання, навчання та перебування ОСОБА_5 в ліцеї, зв`язок з класним керівником забезпечує матір ОСОБА_1 (а.с. 24).

З довідки директора КЗ «Тростянецька музична школа» Тростянецької селищної ради від 13.03.2026 №12 вбачається, що батько ОСОБА_6 учня 3 елементарного підрівня по класу «Гітари» ОСОБА_3 , контакту з школою не підтримує, успішністю сина не цікавиться, публічні виступи ОСОБА_5 не відвідує, з викладачами не спілкується (а.с. 25).

Згідно з інформацією КНП «Тростянецький ЦПМСД» від 18.03.2026, дитина ОСОБА_3 , 2014 р.н., задекларований у лікаря ОСОБА_7 . За наявною у сімейного лікаря інформацією, участь у лікуванні (медичному супроводі) дитини переважно бере мати. Вона регулярно звертається за медичною допомогою, супроводжує дитину під час відвідування лікаря та виконує рекомендації медичних працівників. В окремих випадках, дитину на прийом до сімейного лікаря приводила бабуся зі сторони матері (а.с. 30).

З відповіді на адвокатський запит, Тростянецькою селищною радою 20.03.2026 за вих. №02-15/462 встановлено, що ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації. Офіційно розлучений, має від шлюбу сина. Зі слів колишньої дружини з сином не спілкується та участі у вихованні не бере. До органу опіки і піклування Тростянецької селищної ради з приводу встановлення порядку побачення з дитиною ОСОБА_3 та визначення способів участі у його вихованні ОСОБА_2 не звертався, до відповіді додано характеристику на відповідача, яка містить ідентичну інформацію (а.с. 31).

Згідно з характеристикою на позивача, випливає, що вона має на утриманні та вихованні сина ОСОБА_5 , 2014 року народження. Проживає із сином у батьківському будинку разом із своїми батьками. Призвана на військову службу під час мобілізації (а.с. 32).

Зі змісту відповіді командира військової частини НОМЕР_2 від 20.04.2026 №1884/3/16/осп/ НОМЕР_4 , випливає, що ОСОБА_2 16.11.2024 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , однак 04.03.2025 самовільно залишив означену військову частину. В подальшому, згідно з алгоритмом дій повернення військовослужбовців з самовільного залишення військової частини та інших військових частин 13.02.2026 прибув для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_3 , яку 14.02.2026 залишив та відсутній на військовій службі на теперішній час. 16.05.2025 слідчим Третього СВ Територіального управління ДБР, внесено до ЄРДР відомості за №62025170030008487 за фактом вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України (а.с. 26-28).

Позивач у своєму позові стверджує, що за виключенням періоду перебування ОСОБА_2 на військовій службі по мобілізації (з 16.11.2024 по 04.03.2025), останній протягом тривалого часу не присутній у житті дитини, як матеріально, так і духовно (немає жодного спілкування, спільних прогулянок та дозвілля, тощо).

Зазначені обставини і підтвердила сама дитина ОСОБА_3 та допитані свідки.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області від 22.05.2026 «142» виконавчий комітет Тростянецької селищної ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 54-62).

Зі змісту висновку, зокрема, встановлено, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 не був присутній, але надав заяву в якій не заперечує проти позбавлення його батьківських прав та просив розглянути дане питання на комісії захисту прав дитини за його відсутності (а.с. 60).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю обставин, які свідчать про ухилення матері неповнолітніх дітей від виконання своїх обов`язків по їхньому вихованню.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статтями 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані серед іншого піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п.2 ч.1 ст 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи даний спір, суд враховує зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України і з`ясовує які докази свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дочки.

Частинами 4 та 5 ст. 19 СК України встановлено, що під час розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Такий висновок наявний в матеріалах справи і у такому зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), а тому позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, на переконання суду, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 проживає з матір`ю, перебуває на її повному утриманні, а батько дитини довгий час не бачиться з ним, життям дитини не цікавиться, не піклується про його здоров`я, матеріально не утримує. Водночас будь-яких перешкод для спілкування з дитиною немає. Таким чином, встановлені обставини ухилення відповідача від виконання його батьківських обов`язків та досліджені докази в сукупності свідчать про його винну поведінку щодо невиконання батьківських обов`язків.

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Зі слів дитини ОСОБА_3 , 2014 року народження, його батько ним не цікавиться, не спілкується, не піклується та навіть не вітається як зустрічає на вулиці, батько не телефонує, не вітає на дні народження і не намагається зустрітися з ним, не цікавиться його навчанням та дозвіллям, натомість він бачить його в стані алкогольного сп`яніння, що дитину сильно засмучує.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не виконує свій батьківський обов`язок по утриманню дитини, станом на день подання позову наявна заборгованість зі сплати аліментів.

Позивачка та свідки у судовому засіданні зазначали про те, що однією із підстав позбавлення відповідача батьківських прав є його поведінка - не приходить до сина, не спілкується по телефону, не вітає її зі святами та днями народження, не цікавиться його життям та навіть не вітається на вулиці.

Суд акцентує увагу, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

З урахуванням поданої відповідачем заяви до Служби у справах дітей Тростянецької селищної ради випливає, що ОСОБА_2 погодився з тим, що він не спілкується з сином, і не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно нього. Суд вважає, що зазначене вказує на те, що відповідач втратив інтерес до дитини і готовий розірвати з дитиною батьківські зв`язки.

Наведене дає підстави для висновку, що відповідач остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, не бажає спілкуватися із сином та брати участь у його вихованні.

Суд під час розгляду справи не встановив наявність обставин, які свідчать про участь батька (відповідача) в житті сина, відповідач не присутній у житті дитини, як матеріально, так і духовно (немає жодного спілкування, спільних прогулянок та дозвілля, тощо).

Крім того, варто зазначити, що позов про позбавлення батьківських прав подано до суду у квітні 2026 року і як встановлено судом, станом на час розгляду справи ставлення відповідача до виконання своїх батьківських обов`язків не змінилось.

На підставі наведеного, враховуючи зібрані докази, суд дійшов висновку, про те, що ОСОБА_2 свідомо тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не піклується про нього, матеріально не утримує, не проявляє інтересу до стану здоров`я та навчання, не цікавиться фізичним, моральним і духовним розвитком сина, тому вважає, що в якнайкращих інтересах дитини буде позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов варто задовольнити повністю.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено повністю, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір сплачений позивачем за подання позовної заяви, у сумі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано належні та допустимі докази, які містяться в матеріалах справи.

Оцінивши наявні у справі докази щодо складу та розміру витрат на правничу допомогу, перевіривши їх реальність, необхідність та співмірність зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, предметом спору та значенням справи для сторін, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 19, 141, 150, 164, 166, 180-182 Сімейного Кодексу України, ст. 3, 12, 13, 81, 89, 130, 137, 141, 263-265, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав стосовно його неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_7 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_8 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ - 42859572, місцезнаходження: вул. Соборна, 77, с-ще Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, 24300.

Повний текст рішення складено 29.06.2026.

Суддя О. Г. Борейко