Ухвала суду № 137785699, 17.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12529/26

провадження № 2/753/12120/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О. Ф., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-15", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на 1/8 частку квартири,

встановив:

У червні 2026 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла вищезазначена позовна заява.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 цивільну справу № 753/12529/26 передано для розгляду судді Сирбул О. Ф.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Позовна заява за змістом і формою повинна відповідати ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Дослідивши зміст поданої позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

За змістом п. п. 2 та 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з майновою вимогою та просить суд визнати за нею право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 .

При цьому, позивач визначив ціну позову у розмірі 1 014,89 грн та, як наслідок, суму судового збору в розмірі 1 331,20 грн, яка сплачена за вимогу майнового характеру та обрахована відповідно до довідки голови правління ЖБК "Обчислювач-15" Пастущака П. П. без номеру та без дати складання.

Однак, суд зазначає, що визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості майна, виходячи з наступного.

Підпунктом а) п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

За аналізом наведених правових норм, суддя вказує на те, що зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, а також дійсна вартість майна може підтверджуватись висновком суб`єкта оціночної діяльності.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).

За приписом ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За нормою абз. 3 п. 2 розділу ІV Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України 17.05.2018 № 658, строк дії звіту про оцінку не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, що зазначається в такому звіті.

Так, в матеріалах справи відсутні докази проведення незалежної оцінки майна та не вказано ціну позову, яка б відповідала дійсній вартості майна станом на день звернення до суду, яке є предметом даного спору.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 х 5 = 16 640,00 грн).

Позивачем долучено до матеріалів справи квитанцію про сплату ним судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі 1 331,20 грн, однак враховуючи вимоги вказаного законодавства України, судовий збір сплачено не в повному обсязі.

Разом з тим, оскільки позивачем не визначено ціну позову щодо вимог майнового характеру в частині дійсної вартості нерухомого майна станом на момент подання до суду позовної заяви, суду неможливо встановити відповідність сплаченої квитанцією на загальну суму 1 331,20 грн встановленій ставці судового збору за заявленою позивачем вимогою майнового характеру.

Тому позивачеві слід з`ясувати дійсну вартість майна щодо якого заявляється позов та доплатити суму судового збору, на підтвердження чого подати до суду відповідні документи у кількості екземплярів для суду та відповідно до кількості учасників справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху та надати строк для виправлення зазначених недоліків позовної заяви.

Враховуючи вищезазначене, наявні підстави для залишення позовної заяви без руху.

Суд зауважує, що дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Оскільки судом установлено невідповідність позовної заяви вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення вказаних недоліків поданої заяви.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 95, 175, 177, 184, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-15", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на 1/8 частку квартири - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п`яти днів із дня отримання копії вказаної ухвали.

Копію ухвали направити позивачу.

Роз`яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: