Рішення № 137785355, 25.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4766/26

Номер провадження2/711/2862/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Казидуб О. Г.

при секретарі Шульга А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» про зняття обтяження, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Білоглазенко Галина Петрівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Головного управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 00032129, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г) про зняття обтяження.

Позовна заява мотивована тим, що позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 .

Вказує, що в березні 2026 року позивач виявив бажання щодо розпорядження квартири, в зв`язку з чим звернувся до нотаріуса. При підготовці документів з`ясувалось, що в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявне обтяження (архівний запис), реєстраційний номер 9921748, тип обтяження заборона на нерухоме майно, зареєстровано: 10.06.2010 року 16:28:50 за № 9921748 реєстратором: Приватним нотаріусом Фіщук В.Я., підстава обтяження: Договір іпотеки № 2068, філія Соснівське відділення № 220 ВАТ «Державний ощадний банк України», обєкт обтяження за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 409, кв. 32, РПВН 9995810, власник: ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 .

Вказує, що позивач не заперечує того факту, що в 2010 році між ним та філією Соснівським відділенням № 220 ВАТ «Державний ощадний банк України» був укладений Кредитний договір на суму 180000 грн. 00 коп.

На вимогу представників відділення № 220 ВАТ «Державний ощадний банк України» та з метою виконання зобовязань по поверненню кредиту у Приватного нотаріуса Фіщук В.Я. була зареєстрована заборона (іпотека) на відчуження квартири, яка перебуває у його приватній власності.

На протязі 2010-2011 роках позивачем кредитний договір був погашений та рахунок у відділенні банку закритий, але довідку про погашення заборгованості та закриття рахунку йому не була видана та не знято заборони на відчуження нерухомого майна (іпотека).

На її думку. Вищевказаний кредит був повернутий відповідачу, існування заборони на відчуження нерухомого майна перешкоджає позивачу розпоряджатися своїм майном.

Просить суд скасувати обтяження на квартиру АДРЕСА_2 за реєстраційним номером 9921748, тип обтяження: заборона на нерухоме майно (архівний запис), зареєстровано: 10.06.2010 року 16:28:50 за № 9921748 реєстратором: Приватним нотаріусом Фіщук В.Я., підстава обтяження: договір іпотеки № 2068, філія-Соснівське відділення № 220 ВАТ «Державний ощадний банк України», тип обтяження іпотека; об`єкт обтяження за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН 9995810, власник: ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 .

08 травня 2026 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання., зобовязано АТ «Ощадбанк» надати документи щодо кредитного договору та кредиту на іпотеку від 2010 року, а також інформацію (довідки) про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Ощадбанк» та закриття рахунку.

27 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представник АТ «Державний ощадний банк України» за дорученням Латиш Олег Євгенійович надав Відзив на позовну заяву, в якому вказано, що АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем у даній справі.

Також, зазначено, що відповідно до наданої інформації відповідними підрозділами банку у позивача відсутні невиконані зобов`язання перед АТ «Ощадбанк», відповідно до чого АТ «Ощадбанк» жодною дією чи бездіяльністю не обмежує прав позивача на спірне нерухоме майно. Вказують, що належним відповідачем у даній справі є нотаріус або інший суб`єкт державної реєстрації прав, який наділений повноваженнями на вчинення відповідної (нотаріальної/реєстраційної) дії щодо зняття заборони відчуження об`єкта нерухомого майна (у разі відмови у вчиненні такої дії, а не АТ «Ощадбанк», який жодною дією чи бездіяльністю не перешкоджає позивачу у реалізації права на вказане нерухоме майно, зокрема, володіти, користуватись та розпоряджатись вказаним вище майном (будинком) на свій розсуд та у своїх інтересах.

Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Адвокат Білоглазенко Галина Петрівна, яка діє в інтересах позивача, в судове засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача. Також, вказала, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задоволити.

Представник відповідача Головного управління АТ «Ощадбанк» в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі. Про день, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України)

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які зазначені вище, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6 ст. 13 ЦК України).

Щодо посилань представника відповідача за дорученням ОСОБА_2 про те, що АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем по даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно ч. 1, 3, 4 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу зазначених строків суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово відзначав, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 28.10.2020р. у справі № 761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої, частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).

А тому, суд вважає, що АТ «Державний ощадний банк України» є належним відповідачем по даній справі.

Також, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 19 листопада 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло Іриною Петрівною, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 474831785 від 29.04.2026, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 накладено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 9921748), яке зареєстровано 10.06.2010 16:28:50 за № 9921748 реєстратором: Приватний нотаріус Фіщук В.Я. Підставою обтяження зазначено Договір іпотеки, р. № 2068, 10.06.2010, Приватний нотаріус Фіщук В.Я.

Так, встановлено, що 10 червня 2010 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 7.

Відповідно до п. 1.1. Договору, банк зобов`язується надати позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 180000 грн. 00 коп., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 180000 грн. 00 коп., а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 24 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Також, 10 червня 2010 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір № 7/001, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В.Я. та зареєстровано в реєстрі за № 2068.

Відповідно до п. 1.1. Договору, іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з Кредитного договору. Передає в іпотеку, а Іпотекодавець цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору, предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме, трикімнатна квартира, розташована в дев`ятиповерховому будинку на восьмому поверсі. Загальна площа 66,8 кв. м. та житлова 37,9 кв. м. Знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 9995810, номер запису 834, в книзі 178).

Також, відповідно до змісту вищезазначеного Іпотечного договору, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу на підставі ст. 73 ЗУ «Про нотаріат» та у зв`язку з посвідченням цього договору іпотеки накладається заборона відчуження зазначеної в договорі квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , до припинення договору іпотеки.

Як вбачається з Листа АТ «Державний ощадний банк України» № 46/1211/70354/2020/БТ від 19.05.2026, по фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутня кредитна заборгованість в установах АТ «Ощадбанк».

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 №6(в редакції від 30.06.1978 №5) надані роз`яснення, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Згідно до ст. 391 ЦК України, власник майна може вимагати скасування заборон в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому зсіданні встановлено, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед АТ «Ощадбанк».

А тому, враховуючи вищевикладене, надані письмові докази та їх належна оцінка, вказують на наявність підстав для повного задоволення даного позову.

Керуючись ст.ст.4, 12, 81, 237, 263-265, 268 ЦПК України, Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» про зняття обтяження задовольнити.

Скасувати обтяження на квартиру АДРЕСА_2 за реєстраційним номером 9921748, тип обтяження: заборона на нерухоме майно (архівний запис), зареєстровано: 10.06.2010 року 16:28:50 за № 9921748 реєстратором: Приватним нотаріусом Фіщук В.Я., підстава обтяження: договір іпотеки № 2068, філія-Соснівське відділення № 220 ВАТ «Державний ощадний банк України», тип обтяження іпотека; об`єкт обтяження за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН 9995810, власник: ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: О. Г. Казидуб