Ухвала суду № 137785230, 29.06.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/1778/26

номер провадження 2/695/2111/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Степченка М.Ю.

за участю секретаря с/з Землянухіної Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золотоноша заяву представника АТ КБ «Приватбанк» адвоката Будьонного В.С. про забезпечення позову по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний край», треті особи- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Завалієв Анатолій Анатолійович, СТОВ "ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КРАЙ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 р. до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшов позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний край», третя особа- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Завалієв Анатолій Анатолійович про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Разом із позовом подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 7121586800:03:003:0081, місце розташування: Черкаська область, Золотоніський район, Кривоносівська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 793374771215), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю « Земельний край» (код ЄДРПОУ: 45240212).

Заява мотивована тим, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки в зв`язку з тим що правочин вчинено Відповідачами всупереч принципам добросовісності й недопустимості зловживання правом.

На переконання Позивача мета цього правочину убезпечити майно від майбутнього звернення стягнення на нього. Тобто мета цього позову повернути майно, яке було відчужено, у власність Відповідача-1. Позивач вважає, що Відповідачами було вчинено правочин на шкоду інтересам кредитора (фраудаторний правочин).

29.11.2024 року ОСОБА_1 було видано видано свідоцтво про право на спадщину, яким посвідчено, що Відповідач-1 є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 2,5082 га, кадастровий номер: 7121586800:03:003:0081, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: Черкаська область, Золотоніський район, Кривоносівська сільська рада.

31.01.2025 між Відповідачем-1 (Продавець) та Відповідачем - 2 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7121586800:03:003:0081, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Завалієвим Анатолієм Анатолійовичем та зареєстрований у реєстрі за номером 84.

Відповідач-1, після отримання свідоцтва про право на спадщину, мав можливість надалі надавати в строкове платне користування СТОВ "ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КРАЙ" земельну ділянку з кадастровим номером 7121586800:03:003:0081 та отримувати дохід, який міг бути спрямований на погашення заборгованості за кредитним договором. Натомість, Відповідач-1 відчужив вищевказану земельну ділянку на користь Відповідача-2, тим самим унеможливив звернення стягнення на неї у межах виконавчого провадження № 79681523. При цьому, після отримання коштів за продаж земельної ділянки Відповідач-1 не сплатив заборгованість за кредитним договором.

Позивач вважає, що Відповідач-1 не має нерухомого майна та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог Банку як стягувача у виконавчому провадженні. При цьому нерухоме майно, на яке могло бути звернено стягнення в межах відкритого виконавчого провадження, було відчужено Відповідачем-1 за договорами купівлі-продажу від 19.11.2024, 31.01.2025, тобто після відкриття провадження в справі про стягнення заборгованості (28.08.2024).

Позивач вважає, що забезпечуючи позов у цій справі шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом спірного правочину, суд забезпечить баланс інтересів Позивача та Відповідачів, оскільки, з одного боку, для Позивача буде гарантовано реальне виконання рішення, а з іншого боку, для Відповідачів протягом розгляду справи будуть відсутні будь-які обмеження щодо користування та володіння майном.

Тобто негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення суттєво менше, ніж наслідки невжиття відповідних заходів, оскільки в разі відчуження відповідного майна за час розгляду справи Позивач буде вимушений повторно звертатися із аналогічним позовом.

Ухвалою суду від 15.06.2026 до участі в справі було залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КРАЙ".

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Толюпа О.В. заяву про забезпечення позову підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Земельний край» - адвокат Бойко Є.Г. заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку, оскільки саме такий спосіб запезпечення позову вплине на права та обов`язки відповідача та третьої особи. Вважав, що даний вид забезпечення позову є неспівмірним, оскільки матеріали заяви не містять загрози відчуження земельної ділянки.

Представник третьої особи СТОВ "ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КРАЙ" - адвокат Литвиненко Я.С. заперечувала проти задоволення заяви про забезпечення позову та вважала спосіб забезпечення неспівмірним позовним вимогам і таким, що може перешкодити третій особі здійснювати господарську діяльність, оскільки вони обробляють дану земельну ділянку. Також представник зазначила, що СТОВ "ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КРАЙ" не відповідає сукупності вимогам, зазначеним у ч. 15 ст. 150 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, враховуючи підстави та предмет спору, вирішуючи питання про забезпечення позову, зазначає наступне.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 зазначеної Постанови єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Види забезпечення позову визначені частиною 1 статті 150 ЦПК України. Позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню в зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Судом установлено, що предметом позову АТ КБ «ПриватБанк» є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.01.2025 року земельної ділянки з кадастровим номером 7121586800:03:003:0081, площею 2,5082 га, яку відповідач ОСОБА_1 отримав у спадщину та в подальшому відчужив на користь ТОВ «Земельний край».

Позивач вказує на фраудаторний характер спірного правочину, оскільки майно було відчужене після відкриття 28.08.2024 року провадження в справі про стягнення заборгованості, з метою уникнення звернення стягнення на майно в межах виконавчого провадження № 79681523.

Спірна земельна ділянка перебуває в оренді СТОВ «ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КРАЙ» на підставі договору оренди землі №ДОЗД-0081 від 01.02.2025 року, укладеного з ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КРАЙ».

Судом установлено, що між сторонами існує спір і позивач скористався своїм правом на звернення до суду для його вирішення.

Однак суд уважає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у виді накладення арешту не відповідає вимогам розумності та адекватності щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу, оскільки він допускає ширше обмеження прав осіб шляхом заборони користуватися та розпоряджатися майном та може перешкоджати, зокрема, господарській діяльності як відповідача, так і третьої особи.

Тому суд уважає за необхідне частково задовольнити заяву про забезпечення позову та застосувати спосіб забезпечення позову у виді заборони посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності в будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки та заборонити Відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника в будь-який спосіб відносно спірної земельної ділянки.

Як передбачено ч. 8 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову в суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника АТ КБ «Приватбанк» адвоката Будьонного В.С. про забезпечення позову по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний край», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Завалієв Анатолій Анатолійович, СТОВ "ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КРАЙ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки задовольнити частково.

Заборонити посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності в будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, яке є предметом спору, а саме земельної ділянки кадастровий номер 7121586800:03:003:0081, місце розташування: Черкаська область, Золотоніський район, Кривоносівська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 793374771215), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю « Земельний край» (код ЄДРПОУ: 45240212).

Заборонити Відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Земельний край» та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника в будь-який спосіб відносно земельної ділянки кадастровий номер 7121586800:03:003:0081, місце розташування: Черкаська область, Золотоніський район, Кривоносівська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 793374771215), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю « Земельний край» (код ЄДРПОУ: 45240212).

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя М. Ю. Степченко