Постанова № 137785087, 24.06.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 334/2432/26

Номер провадження 3/570/1061/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року

Суддя Рівненського районного суду Рівненської області Красовський О.О., розглянувши в в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли на підставі ухвали Рівненського апеляційного суду (раніше від УПП у місті Запоріжжя ДПП до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,

за ст.124 та ч.1 ст. 139 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу, 07 березня 2026 року о 22 годині 35 хвилин в м. Запоріжжя, Запорізької області по вул. Зестафонська, 5, водій транспортного засобу - автомобіля Nissan Navara держаний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, у результаті чого втратив керування та здійснив наїзд на ЛЕП, у наслідок чого по інерції руху здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб автомобіль ВАЗ 21063 державний номерний знак НОМЕР_2 та на транспортний засіб автомобіль Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 12.1., п.2.3.б. Правил дорожнього руху.

Відносно ОСОБА_1 08.03.2026 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №609111 за ст. 124 КУпАП.

До Рівненського районного суду Рівненської області також надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.139 КУпАП.

Згідно протоколу, 07 березня 2026 року о 22 годині 35 хвилин в м. Запоріжжя, Запорізької області по вул. Зестафонська, 5, водій транспортного засобу - автомобіля Nissan Navara держаний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, у результаті чого втратив керування та здійснив наїзд на ЛЕП. Внаслідок ДТП, пошкоджено ЛЕП, чим порушив п.2.3.б Правил дорожнього руху.

Відносно ОСОБА_1 08.03.2026 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №609122 за ч. 1 ст. 139 КУпАП.

23.06.2026 від захисника ОСОБА_1 адвоката Волошина Л.С. надійшло клопотання про об`єднання матеріалів справи.

Відповідно до ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Суд вважає за необхідне об`єднати в одне провадження дві вищезазначені справи про адміністративні правопорушення.

На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Волошин Л.С. подав клопотання про закриття провадження у справі. В поданому клопотанні зазначив, що ДТП мало місце 07.03.2026 року, отже строки, визначені ст.38 КУпАП вже минули, сплинуло більше трьох місяців часу, строк накладення адміністративного стягнення закінчився, а тому справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю без продовження провадження, без дослідження доказів і встановлення чи заперечення вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Просить справу розглядати без їхньої участі.

Від потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наявні розписки, згідно яких їм були відшкодовані збитки, претензій до ОСОБА_4 не мають.

Так, розпискою від 09.03.2026 року, складеної ОСОБА_5 , останній підтвердив, що у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 07.03.2026 року, завдані йому збитки були відшкодовані у повному обсязі в сумі 25 000 грн, а також прямо зазначив, що жодних матеріальних чи моральних претензій до ОСОБА_1 не має.

Розпискою від 11.03.2026 року, складеною ОСОБА_6 , підтверджено отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 25 000 грн у рахунок повного відшкодування витрат на усунення механічних пошкоджень автомобіля Mitsubishi Lancer, отриманих внаслідок ДТП від 07.03.2026 року.

Про розгляд справи повідомлявся представник КП «Запоріжміськсвітло», від нього надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Суд вважає, що справу можливо розглянути без учасників процесу, їх права не будуть порушені.

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2026 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 139 КУпАП та ст. 124 КУпАП.

29.04.2026 року адвокатом Волошином Л.С., діючого в інтересах ОСОБА_1 , було подано клопотання до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя про направлення справ за підсудністю за місцем проживання правопорушника.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2026 року матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.139 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №609122 від 08.03.2026 року та щодо правопорушення за ст. 124 КУпАП - направлено за підсудністю до Рівненського міського суду Рівненської області (м. Рівне, вул. Шкільна буд.1) за місцем проживання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно протоколу розподілу судової справи між суддями Рівненського міського суду Рівненської області, дані справи розподілені та передані для розгляду судді Гордійчук Н.О.

Постановами Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2026 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 139 КУпАП та за ст. 124 КУпАП було передано на розгляд Рівненському районному суду Рівненської області.

Справи надійшли до провадження судді Красовського О.О. 11.06.2026 року

При розгляді справи були встановлені підстави для закриття провадження у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

На момент розгляду справи у суді минули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №158/286/17.

Вказане адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є триваючим.

Крім того, суд звертає увагу, що на сьогодні не існує єдиної судової позиції з приводу того, чи потрібно визнавати винною особу у вчиненні адміністративного правопорушення у разі закриття справи у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Наприклад, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 р. визначено, що вказівка законодавця у п. 7ст. 247 КУпАП «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст.38 КУпАП. Водночас розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст.38 КУпАП, а передбачений ст.277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об`єктивного та повного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчилися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд у разі заперечення особою своєї вини чи наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб`єктів цього правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, та лише після цього закриває провадження у справі.

У подальшому 07.11.2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України (далі НКР при ВАСУ) на відміну від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності». У Висновку зазначено, що п.7 ч. 1ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз. 1ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно дост.284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Таким чином, НКР при ВАСУ зроблено висновок, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Згідно роз`яснень наданих Верховним судом в постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Як зазначив Верховний суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, Верховний суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

При цьому, ВП ВС в Постанові від 02 лютого 2023 року у справі №735/1121/20 (провадження №13-26кс22) розглянула питання тлумачення змісту ч.2 ст.49 КК України (звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності). ВП ВС зауважила, що раніше застосований підхід не відповідає точному змісту кримінально-правової норми та дійсній волі законодавця, і відступила від правового висновку.

Так зазначила, що друге речення ч.2 ст.49 КК України не містить прямої вказівки щодо строків давності, на які необхідно орієнтуватися після відновлення їх перебігу. Недостатня визначеність формулювання ч.2 ст.49 КК України зумовлює суперечливе розуміння змісту правової норми і викликає питання як саме розглядати наведені в третьому реченні загальні строки: 1)як такі, що беззастережно застосовуються замість передбачених у ч.1 ст.49 КК України диференційованих строків у всіх випадках ухилення особи від досудового розслідування або суду й наступного з`явлення її із зізнанням чи затримання; 2)як альтернативні, тобто такі, що не виключають застосування диференційованих строків і замінюють їх лише в окремих випадках.

На переконання ВП ВС, реалізація принципу гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом: якщо відповідне положення містить елемент невизначеності й вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватися за найбільш сприятливим для особи варіантом з усіх можливих.

З урахуванням вищезазначеного на даний час немає сформованої правової позиції Верховного Суду (Великої Палати чи Касаційного адміністративного суду), про необхідність суду визнання винуватим або без встановлення вини особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наявність вищевказаної юридичної невизначеності, суддя звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою від 12 грудня 2024 року у справі № 990SСGС/20/24: закінчення строку, визначеного статтею 38 КУпАП, унеможливлює накладення адміністративного стягнення на особу, стосовно якої складений протокол про адміністративне правопорушення, оскільки цей Кодекс не передбачає продовження строків накладення адміністративного стягнення та згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП, є самостійною підставою для закриття судом розпочатого провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суддя керується принципом застосування до винної особи найбільш сприятливого закону, у зв`язку з чим провадження в цій справі слід закрити без підтвердження чи спростування вини особи у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 36, 38, п. 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

п о с т а н о в и в:

Об`єднати справу №334/2432/26 щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП в одне провадження зі справою №334/2434/26 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 139 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП- закрити у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів.

Суддя: Красовський О.О.