Рішення № 137784972, 29.06.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/752/26

Провадження №2/567/666/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Приступа А.І.

з участю відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТОВ "Споживчий центр" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 05.12.2022-100001857 від 05.12.2022 року у розмірі 10600 грн., мотивуючи тим, що відповідно до договору укладеного в електронній формі відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000 грн., зі строком користування 42 календарних дні та зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою у розмірі 2 % за день користування кредитом (ставка «економ»), яка застосовується протягом первинного періоду (перших 14 днів з дня надання кредиту), та за ставкою 3 % за день користування кредитом (ставка «стандарт»), яка застосовується протягом всього строку кредитування, окрім первиного періоду (періоду «економ»).

Позивач зазначає, що свої зобов`язання виконав у повному обсязі, а саме 05.12.2022 року надав відповідачці кредит у розмірі, передбаченому умовами договору, шляхом електронного переказу за реквізитами, вказаними позичальником у заяві на отримання кредиту, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Вказує, що у порушення умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та допустила виникнення заборгованості, розмір якої станом на день звернення до суду становить 10 600 грн., яка складається з: 5 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5 600 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом у розмірі 10 600 грн., а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 07.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Інших процесуальних дій не вчинялося.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому до суду разом з позовом клопотанні просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, підтвердила укладення кредитного договору з позивачем та отримання від останнього кредиту у заявленому до стягнення розмірі.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З досліджених судом доказів встановлено, що 05.12.2022 р. між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір в електронній формі, який складається з пропозиції позивача про укладення кредитного договору (оферта) від 05.12.2022 року, заявки відповідачки від 05.12.2022 року про укладення кредитного договору та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №05.12.2022-100001857 від 05.12.2022 року, згідно якого відповідачці надано кредит у розмірі 5 000 грн. на особисті потреби, строком на 42 календарних дні з 05.12.2022 року по 15.01.2023 року, та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2 % за день користування кредитом (ставка «економ»), яка застосовується протягом первинного періоду (перших 14 днів з дня надання кредиту) та періоду «економ», та за ставкою 3 % за день користування кредитом (ставка «стандарт»), яка застосовується протягом всього строку кредитування, окрім первинного періоду та періоду «економ» (а.с.16-23).

Згідно п.2.1 та п.2.2 кредитного договору такий електронний кредитний договір частиною якого є пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Електронний кредитний договір складається з електронних документів, які містять всі його істотні умови, а саме з : 1) пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), розміщеної на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; 2) заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, та 3) відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця, та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с.18).

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Вищенаведене узгоджується з правовими позиціями, які викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 р. у справі №404/502/18, від 09.09.2020 р. у справі №732/670/19, від 07.10.2020 р. у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 р. у справі №561/77/19.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ЦПК України.

Згідно ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні заявки-анкети для отримання кредиту, зробленої під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту позивача) вказується особа, яка створила таку заявку-анкету.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Судом встановлено, що вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора. Укладення між сторонами вищевказаного договору відповідачкою не оспорюється та підтверджується належними та допустимими доказами.

Тобто, підписавши договір одноразовим ідентифікатором, відповідачка підтвердила, що вона погоджується виконувати його умови та розуміє його зміст.

Враховуючи, що згідно вищевказаних положень кредитного договору, з його укладенням сторони домовились, що укладення такого договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню первісним кредитором ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, а відтак сторонами дотримано вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

З доводів позивача встановлено, що він виконав свої зобов`язання та 05.12.2022 року в день укладення кредитного договору надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 5 000 грн., які було перераховано з використанням платіжного сервісу (призначення платежу видача за договором №05.12.2022-100001857) на картковий рахунок згідно реквізитів, вказаних ОСОБА_1 при оформленні заявки для отримання кредиту, що об`єктивно підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 05.12.2022 р. (а.с.15).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами з приводу отримання відповідачкою кредиту у ТОВ "Споживчий центр".

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідачка в порушення взятого на себе зобов`язання своєчасно не здійснив погашення основної суми заборгованості та не повернула кредит.

Згідно розрахунку заборгованості борг ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 5 000 грн.

Відповідачка не надала суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за тілом кредиту, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині, за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідачки, приймається судом як достовірний.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачкою було порушено обов`язок з повернення кредитних коштів та вказана обставина в ході судового розгляду відповідачкою не спростована, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення позики у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, звертаючись до суду з вимогами про погашення заборгованості, просив стягнути, окрім заборгованості за тілом кредиту, також заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Отримавши кредитні кошти, відповідачка погодилася сплатити проценти за користування ними у розмірі визначеному договором, що обумовлено кредитним договором та відповідає вимогам ст.ст.1054, 1056-1 ЦК України.

Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору сторони досягнули спільної згоди та встановили розмір відсотків: 1) 2 % за день користування кредитом (процентна ставка "економ"), яка застосовується протягом первинного періоду (перших 14 днів з дня надання кредиту) та періоду «економ»; 2) 3 % за день користування кредитом (ставка «стандарт»), яка застосовується протягом всього строку кредитування, окрім первинного періоду та періоду «економ».

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд враховує, що кредитним договором №05.12.2022-100001857 від 05.12.2022 р. визначено, що кредит надано строком на 42 дні, тобто з 05.12.2022 р. по 15.01.2023 р.

Згідно розрахунку заборгованості, визначеної позивачем та не спростованої відповідачкою, борг ОСОБА_1 зі сплати відсотків за користування кредитом, заявлений до стягнення, становить 5 600 грн.

Враховуючи те, що відповідачкою не було погашено тіло кредиту, позивач правомірно нараховував до кінця строку дії кредитного договору проценти за користування кредитом, нараховуючи кожний день на неповернуту суму заборгованості за кредитом передбачену кредитним договором процентну ставку у розмірі 2 % (протягом первинного періоду перших 14 днів з дня надання кредиту) та ставку у розмірі 3 % (протягом наступного періоду після первинного), що підтверджується складеним позивачем розрахунком заборгованості, та розмір якої за 42 дні становить 5 600 грн. (5 000 грн. х 2 % х 14 днів кредитування (первинний період) = 1400 грн.; 5 000 грн. х 3 % х 28 днів кредитування (наступний період після первинного) = 4 200 грн.; разом 5 600 грн. (1 400 грн. + 4 200 грн. = 5 600 грн.),яка на даний час не сплачена, а відтак вказана сума також підлягає стягненню з відповідачки.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що відповідачка належних доказів повернення грошових коштів за кредитним договором суду не надала.

Факт укладення договору, отримання кредитних коштів у визначеному договором розмірі та розміру заборгованості за кредитним договором, зокрема щодо правильності розрахунку в ході розгляду справи відповідачкою не спростовано.

Сума заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідачки, встановлена судом на підставі досліджених доказів, достовірність та належність яких відповідачкою не спростована, а тому підлягає стягненню з відповідачки у розмірі, визначеному судом.

Окрім того загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Як встановлено судом, укладений відповідачкою кредитний договір нею не оспорювався та не визнавався судом недійсним.

У разі неспростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

З врахуванням наведеного, сума заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідачки становить 10 600 грн., в тому числі: 5 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5 600 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (юридична адреса: м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, індекс 01032, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 05.12.2022-100001857 від 05.12.2022 р. в розмірі 10 600 (десять тисяч шістсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.06.2026 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.