Ухвала суду № 137783964, 29.06.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа №527/2440/21

Провадження № 1-в/552/80/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтава у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

представника ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання в.о. начальника ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання згідно ст. 81 КК України засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

В.о. начальника ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» підполковник внутрішньої служби ОСОБА_7 звернувся до Київського районного суду м. Полтави з поданням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подання обґрунтовано тим, що засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань №23», за період відбування покарання характеризується позитивно, допускав порушення вимог встановленого порядку відбування покарання, але стягнень не мав, має 6 заохочень за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки. Останній зарахований до відділення з господарського обслуговування наказ №15-22 від 10.11.2022 року. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядку дня установи. У відношенні до представників адміністрації установи ввічливий, виконує їх законні вимоги, працевлаштований на посаді підсобний робітник. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує товариські відносини із засудженими позитивної спрямованості. У скоєному злочині свою вину визнає, розкаюється. Виконавчі листи на адресу установи не надходили.

Представник Державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23» клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_3 в судовому засіданні подання підтримав, просив задовольнити.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував з огляду на те, що засуджений ОСОБА_3 своєю поведінкою за весь період відбуття покарання не довів своє виправлення, хоча і характеризується позитивно, але допускав порушенні режиму, вчинив злочин з особливою жорстокістю, внаслідок чого настала смерть потерпілої, під час судового розгляду справи вину не визнавав, також у поданні є розбіжності із характеристикою, зокрема, у подання зазначено, що ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється, як "низький", в той час як у характеристиці на засудженого вказаний ризик зазначений, як "середній", тому вважав, що умовно-дострокове звільнення останнього від подальшого відбування покарання згідно ст. 81 КК України є недоцільним.

Дослідивши матеріали особової справи засудженого та клопотання про умовно-дострокове звільнення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_3 з таких підстав.

ОСОБА_3 засуджений: 20.04.2022 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 18.10.2022 року. Станом на 19.06.2026 року відбув 2/3 частини строку покарання, а саме 4 роки 8 місяців 27 днів, невідбута частина строку складає 2 роки 3 місяці 3 дні.

Відповідно до характеристики на засудженого ОСОБА_3 від 18.06.2026, засуджений ОСОБА_3 за період відбування покарання допускав порушення вимог встановленого порядку відбування покарання, але стягнень не мав, має 6 заохочень за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки. У відносинах з іншими засудженими не конфліктний. Залучився до праці, працює підсобним працівником. До виконання поставлених завдань ставиться сумлінно. За час відбування покарання характеризується позитивно.

Право на застосування пільги, передбаченої ст.ст. 100,101 КВК України щодо зміни умов тримання - можливо після відбуття 1/3 призначеного строку покарання, а саме 22.01.2024 року, рішенням комісії від 01.02.2024 року протокол №2 відмовлено.

Право на застосування пільги, передбаченої ст. 82 КК України щодо заміни невідбутої частини покарання більш м`яким - після відбуття1/2 призначеного строку покарання, а саме -22.03.2025 року, відмовлено рішенням комісії протокол №3 від 21.04.2025 року.

18.06.2026 на засіданні комісії державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23» прийнято рішення про направлення матеріалів до Київського районного суду м.Полтави щодо вирішення питання про можливість умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.

Згідно висновку, наданого ДУ «Полтавська установи виконання покарань (№23)» щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_3 , останній став на шлях виправлення та може бути представлений до умовно-дострокового звільнення (загальна кількість балів засудженого становить 91).

З характеристики на засудженого ОСОБА_3 вбачається, що засуджений заохочувався 6 разів, стягнень не має.

Відповідно до ч.1, ч.2ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

За змістом ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов`язком суду.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким»(далі Постанова ВСУ № 2 від 26 квітня 2002 року), умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.

При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Пунктом 2 Постанови ВСУ № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанова ВСУ № 2 від 26 квітня 2002 року суду слід ретельно з`ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Як вбачається з матеріалів подання, ОСОБА_3 засуджений за умисне спричинення тяжких тілесноих ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

Згідно наданих суду матеріалів, ОСОБА_3 під час відбування покарання в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» характеризується позитивно, однак, при цьому допускав порушення вимог встановленого порядку відбування покарання, що свідчить про нестабільну поведінку останнього. Під час розгляду кримінального провадження, ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнавав повністю, зокрема і в апеляційній інстанції, що є свідченням того, що останній не має критичного ставлення та каяття до скоєного.

Судом установлено, що у поведінці засудженого ОСОБА_3 мають місце позитивні тенденції у виправленні, оскільки він отримав заохочення за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, однак, вищевказані обставини на час розгляду подання щодо останнього не доводять, що засуджений ОСОБА_3 повністю став на шлях виправлення.

Відповідно до характеристики на засудженого ОСОБА_3 ризик його ймовірної небезпеки для суспільства оцінений, як "середній".

Таким чином, матеріали особової справи не відображають процес виправлення засудженого ОСОБА_3 протягом всього періоду відбування ним покарання, зміст вищезазначених матеріалів не свідчить про те, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість застосування до засудженого ОСОБА_3 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та вважає клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання передчасним та таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання в.о. начальника ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання згідно ст. 81 КК України засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1