Рішення № 137783798, 29.06.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/16401/25

Провадження №2/524/1714/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 м.Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого - судді Алексашиної Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Поймай Я.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовує позов тим, що відповідно до укладеного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 23.12.2024 року кредитного договору №164870 ОСОБА_1 , отримав від ТОВ «ФК «Кредіплюс» кредит у розмірі 18750 гривень.

Відповідач не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 27296,72 грн., яка складається з: 16041,13 грн. заборгованість по тілу кредиту, 9155,59 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 700 грн. заборгованість по комісії, 1400 грн. заборгованість по штрафним санкціям (пеня, штрафи).

16.04.2025 року первісний кредитор уклав договір факторингу з ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», на підставі якого кредитодавець відступив право вимоги до відповідача.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 25896,72 грн. (без врахування пені), витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн. та сплачений судовий збір 2422,40 грн.

Представник позивача за довіреністю в судове засідання не з`явився, заявивши в позовній заяві клопотання про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, пояснив, що дійсно отримав зазначений у позові кредит з умовою сплати відсотків, втім, через стан здоров`я (перенесений інсульт) не має змоги погасити кредит. Правильність розрахунку кредитної заборгованості не заперечує. Разом з тим, заперечує проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає заявлену суму необґрунтовано великою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши відповідача, суд виходить з наступного.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» договір про споживчий кредит №164870 від 23.12.2024 року про надання кредиту в сумі 18750 грн. Договір укладено з використанням ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором 52е41261, що підтверджується копією договору про споживчий кредит (індивідуальна та публічна частини), заявою на видачу кредиту та паспортом споживчого кредиту. /а.с.7-10, 11-13, 20-21/

Суд враховує, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Враховуючи, що кредитний договір підписаний позичальником в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, такий правочин слід вважати укладеним.

Про допустимість такої форми укладення правочинів також зазначено у численних правових позиціях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 234/7163/20,у постанові від 12 червня 2023 року у справі №263/3470/20.

Згідно умов укладеного договору позичальнику надається кредит в сумі 18750 гривень строком на 126 днів з 23.12.2024 року по 28.04.2025 року з умовою сплати процентів в розмірі 330% річних, з денною процентною ставкою 0,7415% на день. При цьому, договором передбачена сплата одноразової комісії за надання кредиту в сумі 3750 грн.

Згідно довідки про успішність операції та відповіді АТ «Державний ощадний банк України» на рахунок банківської платіжної картки, номер якої збігається із зазначеним у договорі про споживчий кредит, 24.12.2024 року зараховані кошти в сумі 15 000 грн. /а.с.22, 79-83/

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення.

Відповідач порушив умови кредитного договору, покладені на нього обов`язки щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків належним чином не виконував.

Починаючи з 23.12.2024 року до 28.04.2025 року і станом на 04.05.2025 року утворилась заборгованість в сумі 27296,72 грн., з яких 16041,13 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9155,59 грн. заборгованість за процентами, 700 грн. прострочена комісія, 1400 грн. пеня, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «ФК «Кредіплюс». /а.с.37-38/

В подальшому, ТОВ «ФК «Кредіплюс» 16.04.2025 року уклало договір факторингу з ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», на підставі якого останнє отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. /а.с.26-28, 29/

Подібне відступлення права вимоги відповідає положенням чинного цивільного законодавства, зокрема, статті 1077 ЦК України, згідно якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» на законних підставах набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Заборгованість залишається непогашеною.

Разом з тим, суд звертає увагу на структуру кредитної заборгованості.

Позивач не заявляє вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 1400 грн.

Однак, як вже зазначалося, умовами договору про споживчий кредит (п.2.5) передбачена сплата за рахунок кредиту одноразової комісії в сумі 3750 грн. за надання кредиту, що становить 20% від загальної суми кредиту.

В цьому контексті суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Передбачена умовами договору про споживчий кредит комісія фактично є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

З огляду на наведене суд не знаходить підстав для стягнення з боржника заборгованості за комісією за надання кредиту, яка за своєю правової природою не є тілом кредиту, тому безпідставно включена позивачем до суми заборгованості відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом підлягають задоволенню частково. Стягненню підлягає лише фактично отримане тіло кредиту в сумі 15000 грн. за вирахуванням сплачених сум на погашення тіла кредиту 2708,87 грн., що становитиме 12291,13 грн. Початкова сума заборгованості за тілом кредиту 28750 грн. підлягає зменшенню на суму комісії за надання кредиту - 3750 грн. (що становить 20% від суми кредиту), яка фактично включена у тіло кредиту. Відтак нарахований додатково окремо залишок заборгованості за комісією 700 грн. стягненню не підлягає. Відповідному зменшенню на 20% (1831,12 грн.) підлягають нараховані проценти за користування кредитом в сумі 9155,59 грн., що в залишку становитиме 7324, 47 грн. Загальна сума заборгованості за кредитом таким чином становитиме 19615,60 грн.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача у відповідності до положення ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог. Зважаючи на те, що розмір задоволених вимог становить 75,74% від ціни позову. Пропорційному стягненню підлягає судовий збір, що становитиме 1834,72 грн. (з розрахунку: 2422,40 грн. х 75,74%/100%=1834,72 грн.)

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн., суд виходить з наступного.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано до позову договір про надання правничої допомоги від 10 вересня 2025 року, укладений з АБ «Соломко та партнери», протокол погодження вартості послуг, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг, довіреність. /а.с.40-41, 42, 43, 45, 46/

З акту прийому-передачі убачається, що вартість складання позовної заяви складає 5000 грн., вартість вивчення матеріалів справи 1000 грн., підготовка адвокатського запиту 500 грн., підготовка клопотання щодо отримання інформації 500 грн.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 6 вказаної статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Враховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності, пропорційності та розумності судових витрат, суд звертає увагу на той факт, що поданий позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором не представляє значної складності, є типовим та має шаблонний характер. Про вказане, зокрема свідчать умови договору про надання правничої допомоги, предмет якого не визначений і визначається шляхом укладення додаткових угод. За таких обставин, а також враховуючи заперечення відповідача проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку про неспівмірність, непропорційність та нерозумність заявленої вартості витрат на правову допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ «Юніт Капітал», з 7000 грн. до 2000 грн.

Керуючись ст.ст.4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 19615 гривень 60 копійок заборгованості за договором про споживчий кредит №164870 від 23.12.2024 року.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 залишку комісії за надання кредиту в сумі 700 гривень, частини заборгованості за тілом кредиту в сумі 3750 грн. та процентів в сумі 1831 гривня 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 1834 грн. 72 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на правничу допомогу в сумі 2000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження - місто Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Алексашина Н.С.