Рішення № 137783771, 29.06.2026, Тетіївський районний суд Київської області

29.06.2026 Провадження по справі № 2/940/548/26

Справа № 940/666/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 червня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (надалі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 1510-9821 від 11.02.2025 у розмірі 48734,40 гривень та понесені судові витрати у розмірі 2662,40 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що 11.02.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про надання кредиту № 1510-9821.

Відповідно до умов цього договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 10400,00 грн, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 0,90 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день.

Як зазначено, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконано взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, а саме надано відповідачці кредитні кошти відповідно до умов договору.

Натомість, відповідачкою порушені взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого станом на 18.03.2026 заборгованість за кредитним договором становить 48734,40 грн, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_2 .

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 30.04.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19.05.2026 відповідачкою ОСОБА_2 (згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 прізвище ОСОБА_3 змінено на шлюбне - ОСОБА_4 ) надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачка дійсно отримувала кредит, а також наявність заборгованості за кредитним договором.

Крім того зазначено, що відповідачка є дружиною військовослужбовця ЗСУ, тому згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», звільняється від сплати відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

За таких обставин, відповідачка просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.02.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1510-9821.

Цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов зазначеного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 10400,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 0,90 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконано взяті на себе зобов`язання за договором, а саме надано відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

На підтвердження надання відповідачці грошових коштів за кредитним договором, позивач надав довідку про перерахування суми кредиту № 1510-9821 від 11.02.2025 та довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 30.03.2026 про підтвердження успішної оплати.

Відповідачка скористалася кредитними коштами, але не виконує належним чином зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого, відповідно до наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку, заборгованість за договором № 1510-9821 від 11.02.2025 станом на 18.03.2026 становить 48734,40 грн, з яких: 10400,00 грн - заборгованість за кредитом; 31054,40 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 5200,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 2080,00 грн - заборгованість по комісії.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1510-9821 підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором А6730.

За таких обставин, суд дійшов висновку про укладення кредитного договору №1510-9821 від 11.02.2025 в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, та кваліфікований електронний підпис директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» із кваліфікованою електронною позначкою часу, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідачки на укладення договору на погоджених умовах.

Поряд з цим суд зазначає, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Своїм підписом на договорі відповідачка також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Згідно з пунктом 12.1 договору, цей договір та правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з правилами на вебсайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього договору, а тому добровільно та свідомо укладає цей договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Згідно з пунктом 12.9.1 договору, позичальник даним підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті Кредитодавця або у Мобільному додатку, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Отже, уклавши зазначений договір на умовах, викладених у ньому, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Отже, факт укладення між сторонами договору № 1510-9821 від 11.02.2025 підтверджується належними та допустимими доказами та не спростовано відповідачкою.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідачки щодо не надання позивачем доказів перерахування коштів за договором, з огляду на таке.

Так, згідно з укладеним між сторонами кредитного договору, передбачено перерахування відповідачці коштів шляхом безготівкового переказу на її банківський рахунок.

На підтвердження надання коштів відповідачці за договором, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надано довідку про перерахування суми кредиту № 1510-9821 від 11.02.2025 та довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 30.03.2026 про підтвердження успішної оплати, якою підтверджується ідентифікація платежу за договором № 1510-9821 від 11.02.2025 в сумі 10400,00 грн, здійсненого на банківську картку НОМЕР_2 , яка згідно з договором, належить відповідачці та зазначено у ньому, як номер особистого електронного платіжного засобу у розділі 13 договору.

Водночас суд звертає увагу на те, що відповідачка має доступ до свого банківського рахунку та картки, зазначеної в договорі, та мала можливість надати суду виписку із свого особового рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак жодних доказів на спростування позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відповідачкою не надано.

За таких обставин, відсутні підстави для сумніву, що відповідачці не перераховані, визначені умовами договору, кредитні кошти, що підтверджується вищенаведеними доказами та не спростовано відповідачкою.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо укладення між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою договору про відкриття кредитної лінії № 1510-9821 від 11.02.2025 та отримання відповідачкою кредитних коштів в сумі 10400,00 грн.

Водночас суд не бере до уваги доводи відповідачки про відсутність доказів розміру заборгованості та документів первинної бухгалтерської документації, оформленої згідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема безготівковий переказ коштів без відкриття банківських рахунків, тобто не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а отже не може надати жодної інформації, що є банківською таємницею, зокрема отримання відповідачкою картки, інформації про банківські операції по карті тощо. Разом з тим, відповідачка не була позбавлена можливості самостійно отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування коштів за договором.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2023 у справі № 910/14570/21, факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами у їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини надання послуг.

Так, у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, який містить детальний опис нарахованої заборгованості, з вказівкою на щомісячні платежі, є зрозумілим та узгоджується з умовами кредитного договору.

Водночас, відповідачка не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надала власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» або доказів про погашення заборгованості та/або її відсутності.

Разом з тим, відповідачка, підписуючи зазначений договір, була ознайомлена з його умовами, відповідно розуміла їх зміст та розмір процентів, комісії та надала свою згоду на отримання кредитних коштів.

Поряд з цим, у цій справі відповідачка не зверталася до суду з вимогами про визнання недійсними певних пунктів кредитного договору. Позивач перед укладенням договору повідомив відповідачку та ознайомив з усіма умовами договору, а також надав їй інформацію щодо сукупної вартості кредиту, з урахуванням відсоткової ставки за ним та її складових.

Суд бере до уваги, що кредитний договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та досягли згоди з усіх істотних умов договору, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Отже, у суду відсутні підстави зменшувати розмір нарахованих відсотків.

Щодо посилання відповідачки та те, що вона є дружиною військовослужбовця та на неї поширюються пільги, передбачені п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Водночас, Верховним Судом у постанові від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 викладено висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Так, згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , між відповідачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 29.01.2026 було укладено шлюб.

Згідно з наданої до справи відповідачкою довідки вбачається, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем (а. с. 36).

Оскільки договір про відкриття кредитної лінії № 1510-9821 укладено 11.02.2025, а відповідачка є дружиною військовослужбовця лише з 29.01.2026, тому у цьому конкретному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з відсотками своєчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої підтверджено наданим позивачем розрахунком та відповідачкою не спростовано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 гривень підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відтак, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12,58, 60, 62, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, адреса: бульвар Лесі Українки,буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133, заборгованість за кредитним договором № 1510-9821 від 11.02.2025 у розмірі 48734 (сорок вісім тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 40 копійок та понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. МАНДЗЮК