Рішення № 137783469, 29.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5079/26

Провадження № 2/369/10722/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29.06.2026 рокуКиєво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарі судового засідання Бондарь Н.Є.,

розглянувши в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.05.2025 року між ТОВ Укр Кредит Фінанс та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1554-9586, на укладення та підписання якого позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A5910, яким позичальником також підтверджено ознайомлення з Правилами надання кредиту та іншими супутніми документами.

Відповідно до умов договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 5 000,00 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період* 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка: * 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору; * 0.74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше)

Позивач взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору та через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» переказав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний останнім в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (Відповідача).

Натомість Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, не повернув в повному обсязі кредит та станом на 15.01.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 19 433,00 гривень, а саме:- заборгованість за кредитом 5 000,00 гривень;- заборгованість за нарахованими процентами 11 183,00 гривень- заборгованість за процентами річних на підставі ст 625 ЦК 2 500,00 гривень; - заборгованість по комісії 750,00 гривень.

У зв`язку із викладеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1554-9586 від 20.05.2025 року в розмірі 19 433,00 гривень, та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою судді від 23.03.2026 у справі відкрито позовне та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на подання відзиву та заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Поряд з цим, відповідач ухвалу суду про відкриття провадження не отримав оскільки рекомендоване повідомлення та конверт повернулися до суду із відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання» .

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду не направив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що 20.05.2025 року між ТОВ Укр Кредит Фінанс та ОСОБА_1 , було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1554-9586, шляхом підписання його, Правилами відкриття кредитної лінії, паспорту споживчого кредиту з додатками одноразовий ідентифікатор A5910, наофіційному Веб-сайті (creditkasa.com.ua), де останній також вказав свої особисті паспортні дані та номер особистого платіжного засобу для перерахунку коштів.

Відповідно до умов договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб (п. 2.1 п. 2.5 Договору), на наступних умовах: сума кредиту 5 000,00 грн (п. 4.1 Договору); строк кредитування 365 днів до 19.05.2026 року (п. 4.14 Договору); базовий період* 14 днів(п. 4.8 Договору); комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту(п. 4.11 Договору); знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка: * 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору; * 0.74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше)(п. 4.10 Договору).

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою ТОВ Укр Кредит Фінанс про перерахування суми кредиту № 1554-9586 від 20.05.2025 року ОСОБА_1 , через платіжну систему «EasyPay» на картковій рахунок платіжного засобу № НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн, ID платежу № 1609831510.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі та через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» переказав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний останнім в особистому кабінеті, що підтверджується наявною у матеріалах справи відповіддю ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 19440 від 19.01.2026 року.

Натомість відповідач всупереч умовам Кредитного договору, не виконав взяті на себе кредитні зобов`язання та станом на 15.01.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить: 19 433,00 гривень, а саме:- заборгованість за кредитом 5 000,00 грн;- заборгованість за нарахованими процентами 11 183,00 грн; - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 2 500,00 грн; - заборгованість по комісії 750,00 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

При цьому, у змісті вказаного договору міститься вся необхідна інформація щодо персональних даних позичальника, а саме: номер, серія, дата та орган, який видав паспорт, ідентифікаційний номер позичальника, місце реєстрації, особистий номер телефону для отримання СМС оповіщення з одноразовим ідентифікатором, а також номер банківської картки для зарахування грошових коштів, тому заповнюючи власноручно заяву в особистому кабінеті у суду відсутні сумніви щодо не можливості однозначно ідентифікувати особу позичальника, при цьому негативні наслідки щодо правильності заповнених даних несе позичальник.

Порядок укладення договору в електронному вигляді в повній мірі відповідає положенням ЗУ «Про електронну комерцію» та умовам договору, з якими боржник ознайомився до прийняття рішення щодо отримання кредиту, що підтверджується акцептуванням умов договору відповідачем.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1554-9586 від 20.05.2025 року підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора, А5910 відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, зазначені обставини свідчать про те, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору про відкриття кредитної лінії, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Щодо заборгованості за основною сумою заборгованості та нарахованих відсотків за користування кредитом за заявлений період позивачем суд зазначає.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 заперечував наявність кредитних зобов`язань перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» або оспорював їх розмір, натомість Позивач довів існування між сторонами кредитних прав та зобов`язань, тобто підтвердив факт отримання позичальником кредитних коштів.

Суд бере до уваги наданий Позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ по справі, оскільки будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості, зокрема контррозрахунку, Відповідач не надав.

Окрім цього, суд бере до уваги, що позивач заявляє вимоги в межах строку дії договору. При цьому дотримався положень ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування». Умовами договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків сплати платежів кредитор має право вимагати дострокового повернення суми кредиту до закінчення строку дії договору. Позивач, реалізовуючи надане договором та законом право, звернувся до позичальника з вимогою про дострокове повернення заборгованості, що підтверджує правомірність заявлених вимог.

Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконав, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5 000,00 грн та нарахованими відсотками за користування кредитом за заявлений період позивачем в сумі 11 183,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України суд зазначає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим суд зазначає, що у період, за який позивачем заявлено вимоги про стягнення процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, на території України діє воєнний стан.

Згідно з п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). (Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

У зв`язку з наведеним, вимоги позивача про стягнення процентів річних за ст. 625 ЦК України за зазначений період задоволенню не підлягають.

Щодо заборгованості за комісією суд зазначає.

Кредитним договором № 1554-9586 від 20.05.2025 передбачена сплата позичальником комісії за надання кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Отже, законом передбачено право банку чи іншої фінансової установи кредитодавця, встановлювати в договорі і вимагати сплати від позичальника комісій за додаткові та супутні послуги, пов`язані, зокрема, з наданням кредиту.

Однак в договорі не зазначено про надання позичальнику будь-яких додаткових чи супутніх послуг, пов`язаних з наданням кредиту. Не вбачається надання таких послуг і з інших матеріалів справи.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку кредитодавця надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Тобто надання кредитних коштів позичальнику є виконанням кредитодавцем зобов`язання, яке він взяв на себе, уклавши кредитний договір, і яке і складає зміст договору кредиту.

Таким чином, умова про встановлення комісії за сам факт надання кредиту в силу ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною, а позовна вимога про стягнення комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленої в постанові від 09.12.2019 по справі № 524/5152/15-ц: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику».

ВП ВС у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначив, що банк неповноважний стягувати з позичальника плату за дії, які не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам самого банку.

Також, колегія суддів ВП ВС у постановах від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Посилання позивача на висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19, є безпідставними, оскільки ці висновки не узгоджуються з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, а навпаки, їх спростовують. Суд у згаданій постанові доходить висновку, що встановлення комісії є правомірним у разі надання позичальнику послуг, які не входять до обов`язків банку щодо безоплатного інформування позичальника.

З огляду на зазначене, вимоги Позивача про стягнення заборгованості з комісії в сумі 750,00 грн , є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає заборгованість в сумі 16 183,00 грн, яка виникла з кредитного договору № 1554-9586 від 20.05.2025.

Згідно з частинами 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, а також часткового задоволення позову, з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2 216,98 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1554-9586 від 20.05.2025 в сумі 16 183,00 грн (шістнадцять тисяч сто вісімдесят три гривні) з яких: заборгованість за основною сумою боргу 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень) та заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом за заявлений період позивачем 11 183,00 грн (одинадцять тисяч сто вісімдесят три гривні).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 216,98 грн. (дві тисячі двісті шістнадцять гривень дев`яносто вісім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Тетяна ДУБАС