Ухвала суду № 137783218, 23.06.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/2088/26

Провадження № 2-з/359/59/2026

УХВАЛА

23.06.2026 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Чирка С.С., розглянувши заяву Селітренікова Леоніда Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання частково недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання частково недійсним договору.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (або його правонаступникам), Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії, а також Вороньківській сільській раді Бориспільського району Київської області вчиняти будь-які дії щодо видачі технічних умов, погодження проектної (виконавчо-технічної) документації, укладання договорів на приєднання та здійснення фізичного приєднання (врізки, підключення) будь-яких нових (третіх) осіб до об`єкта системи газопостачання (газопроводу), розташованого за адресою/масивом: - АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовує її тим, що спірний газопровід, є приватною власністю позивачів (фізичних осіб замовників будівництва) на підставі Договору про будівництво від 21.07.2010 року та зареєстрованої Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 2012 року, в той час як Вороньківська сільська рада не є власником майна, а тому не мала правових підстав розпоряджатися ним та передавати його в господарське відання третім особам за оскаржуваним Договором. Відповідачі та третя особа мають технічну та правову можливість здійснювати розпорядження та користування спірним майном, як об`єктом комунальної власності. Тому заявник вважає, що існує реальна загроза безконтрольного видання технічних умов, погодження проектної документації та здійснення фізичного приєднання (підключення) третіх осіб (інших приватних забудовників, суміжних ділянок тощо) до вказаного газопроводу без письмової згоди Позивачів як реальних співвласників.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи вважає, що дана заява є безпідставною та до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що: між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до вказаних вище вимог закону та роз`яснень Верховного суду, що стосуються способу вирішення аналогічних питань, перевіряючи, зокрема: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суддя вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення згаданого позову.

У той же час слід зазначити, що метою забезпечення позову за змістом ч. 2 ст. 149 ЦПК України є саме запобігання такому ускладненню чи унеможливленню виконання майбутнього рішення суду за наслідками розгляду справи, якщо є достатні підстави вважати, що у разі не вжиття відповідних заходів ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся буде ускладненим або неможливим.

Заява про забезпечення позову та додані до неї документи не містять доказів на підтвердження наявності вищезазначених обставин.

Разом з тим, вбачається, що аргументація заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника, щодо можливості відповідачами здійснювати розпорядження та користування спірним майном, як об`єктом комунальної власності, і що таке відчуження може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявників/позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.

Також суд зауважує, що заявник не довів реального характеру загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Доводи заявника ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Суддя, вивчивши заяву про забезпечення позову, вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки заява не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі за позовом про визнання частково недійсним договору. Така заява ґрунтується тільки на припущеннях, а ініційований позивачем вид забезпечення позову не відповідає меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Таким чином, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Повний текст ухвали складено 26.06.2026.

Суддя: Чирка С.С.