Ухвала суду № 137783125, 29.06.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/866/26

Провадження № 6/357/426/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання Старунської А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 заяву про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

11.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», що передана для розгляду 15.06.2026, мотивуючи тим, що 20 квітня 2026 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення у справі № 357/866/26 за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до неї про стягнення заборгованості у розмірі 40000,00 грн та 2662,40 грн судового збору. На даний час вона не має можливості виконати рішення суду одноразово у повному обсязі через складне матеріальне становище, адже її дохід є обмеженим, а одноразова сплата всієї суми боргу призведе до значного погіршення її матеріального становища. Разом з тим, вона не ухиляється від виконання рішення суду та має намір добровільно його виконати, сплачуючи борг частинами. Тому, просила розстрочити виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2026 року у справі № 357/866/26 строком на 10 місяців, зі щомісячною сплатою по 4000,00 грн до повного погашення заборгованості.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази, надані на обґрунтування заяви, дійшов висновку про задоволення заяви, виходячи з наступних підстав.

20.04.2026 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1420-7050 від 12.07.2024 у розмірі 40000,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ст. 129-1 Конституції України презюмовано, що судові рішення є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відносини, що склалися між сторонами суд відносить до правовідносин щодо процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах і вважає за необхідне керуватися розділом VI ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За вимогами частини третьої цієї ж статті підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою цієї статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

У той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Також, вказана норма процесуального закону не ставить в залежність початок перебігу річного строку для розстрочення виконання судового рішення з моментом постановлення ухвали про розстрочку виконання рішення, а чітко встановлює, що такий строк не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, виконання якого заявник просить розстрочити.

У відповідності до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26.12.2003, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання, суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною. Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне зобов`язання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Така правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Тобто, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, його виконання може бути розстрочено на певних умовах або відстрочено. При вирішенні питання про розстрочку або відстрочку виконання рішення повинні бути враховані інтереси стягувача та оцінені повідомлені боржником обставини, на які він вказує, як на підставу розстрочки або відстрочки виконання рішення та які повинні бути суттєвими, в залежності від чого встановлюється можливість задоволення такої заяви. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення суду лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Зазначена норма кореспондується із приписами статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти до висновку, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Наведене дає підстави для висновку про те, що при розгляді заяв щодо розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відтермінування має довести боржник.

При цьому, розстрочення виконання рішення суду не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача та не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для відповідача (боржника).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).

Також, Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Водночас, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від суми та характеру, що визначено судом. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду ОСОБА_1 зазначає, що має складне матеріальне становище, адже її дохід є обмеженим, а одноразова сплата всієї суми боргу призведе до значного погіршення її матеріального становища, що підтверджується даними з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-7.

Суд враховує, що ОСОБА_1 не працює, а тому зазначена обставина може свідчити, що заявник знаходиться у такому матеріальному стані, який не дозволяє їй одночасно сплатити весь розмір заборгованості у повному обсязі, однак остання має намір виконати рішення добровільно, та вказана обставина є особливою у розумінні статті 435 ЦПК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України, які не залежать від волі боржника, отже є достатньою підставою, що ускладнює виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.04.2026 у справі №357/866/26, тому, суд вважає, що виконання судового рішення у даній справі можливо відстрочити.

Враховуючи принцип співмірності і пропорційності, права та законні інтереси стягувача, наявність обставини, що істотно ускладнює виконання рішення, та враховуючи той факт, що розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення цього рішення, суд дійшов висновку, про задоволення заяви ОСОБА_1 , розстрочивши виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.04.2026 у справі №357/866/26 на 10 місяців рівними платежами.

Керуючись ст. 260, 261, 353, 435 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву задовольнити.

Розстрочити виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.04.2026 у справі №357/866/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості у розмірі 40000,00 грн на 10 (десять) місяців, за наступним графіком: 20.05.2026 4000,00 грн, 20.06.2026 - 4000,00 грн, 20.07.2026 - 4000,00 грн, 20.08.2026 - 4000,00 грн, 20.09.2026 - 4000,00 грн, 20.10.2026 - 4000,00 грн, 20.11.2026 - 4000,00 грн, 20.12.2026 - 4000,00 грн, 20.01.2027 - 4000,00 грн, 20.02.2027 - 4000,00 грн.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 29.06.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко