Рішення № 137782964, 29.06.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2034/24

провадження 2/287/228/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Нижника Г.П.,

за участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Скумін Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба в справах дітей Олевської міської ради Житомирської області про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба в справах дітей Олевської міської ради Житомирської області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 05.04.2014 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . На початку 2023 року між сторонами виникли конфлікти, у травні 2023 року відповідачка залишила сім`ю та припинила спільне проживання. Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 11.10.2023 з відповідачки стягнуто аліменти на утримання дитини, а рішенням цього ж суду від 20.02.2024 шлюб між сторонами розірвано. Позивач вказує, що з травня 2023 року відповідачка не цікавиться сином, не бере участі в його вихованні та матеріальному забезпеченні, не підтримує з ним зв`язку й не повідомляє про своє місцезнаходження, у зв`язку з чим орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав. За таких обставин позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав щодо малолітнього сина.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Нижнику Г.П.

Ухвалою суду від 10.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

01.04.2026 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та ухвалити заочне рішення. Пояснив, що відповідачка з 2023 року не бере участі у житті сина, не цікавиться його вихованням та розвитком. Зазначив, що ще за життя їхньої старшої доньки відповідачка залишала сім`ю, однак після його вмовлянь поверталася. Згодом вона знову залишила сім`ю та почала проживати з іншим чоловіком, при цьому зловживала алкогольними напоями. За словами позивача, протягом останніх трьох років син проживає разом із ним, а догляд та виховання дитини забезпечують він і його мати, яка є бабусею дитини. Відповідачка матеріальної допомоги на утримання сина не надає, подарунків не передає, зі святами дитину не вітає, у навчальному закладі не з`являється. Шлюб між сторонами розірвано понад два роки тому. Позивач пояснив, що у травні 2023 року відповідачка остаточно залишила сім`ю через зловживання алкоголем та стосунки з іншими чоловіками. Він неодноразово намагався відновити сім`ю, переконував відповідачку повернутися з огляду на малолітній вік сина. Під час одного з таких випадків відповідачка забрала дитину із собою та проживала з нею у неналежних санітарно-побутових умовах, у зв`язку з чим позивач звернувся до поліції. Після встановлення місцезнаходження дитини працівники поліції повернули її батькові, при цьому відповідачка була присутня, однак будь-яких заперечень не висловлювала. Після цього позивач ще раз намагався відновити сімейні стосунки, однак невдовзі відповідачка знову залишила сім`ю та більше не повернулася. Крім того, сторони мають повнолітню доньку, яка також не підтримувала відновлення сімейних відносин між батьками. Позивач повідомив, що відповідачка неодноразово залишала дітей самих удома та тривалий час була відсутня. Так, одного разу вона залишила дітей і поїхала до м. Житомира, про що він дізнався після повернення з роботи від доньки. Після звернення до поліції відповідачку було розшукано, а через два тижні вона повернулася лише для того, щоб забрати особисті речі. На даний час він самостійно забезпечує сина всім необхідним, виховує його та створив належні умови для його проживання і розвитку.

Відповідач у судові засіданні призначені 03.03.2026, 01.04.2026 та 22.06.2026 на розгляд справи не з`явилася та не повідомила про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у встановленому законодавством порядку, як шляхом направлення судових повісток за відомою суду адресою, так і шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, що стверджується матеріалами справи. Заяву про відкладення розгляду справи та відзив на позов відповідач до суду не надала.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та вважала доцільним позбавити відповідачку батьківських прав щодо малолітнього сина. Пояснила, що працівники соціальних служб неодноразово вживали заходів для налагодження сімейних стосунків між батьками та створення належних умов для виховання дитини. Відповідачка проходила курс лікування від алкогольної залежності, який тривав близько шести місяців. Саме з цієї причини орган опіки та піклування відтермінував вирішення питання щодо доцільності позбавлення її батьківських прав, надавши можливість змінити свою поведінку. Однак після завершення лікування відповідачка особисто звернулася до неї та повідомила, що готова подати заяву про відсутність заперечень щодо позбавлення її батьківських прав. Уже наступного дня після написання такої заяви представник третьої особи бачила відповідачку в місті у стані алкогольного сп`яніння. Наскільки їй відомо, відповідачка проживає в м. Олевську, однак життям та вихованням дитини не цікавиться, а після надання органом опіки та піклування висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав жодного разу не зверталася з приводу спілкування з дитиною чи відновлення батьківських обов`язків.

Свідок ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивача, повідомила, що відповідачка неодноразово залишала дітей без нагляду та належного піклування. За її словами, траплялися випадки, коли діти залишалися голодними, а відповідачка йшла з дому. Крім малолітнього ОСОБА_5 , відповідачка фактично залишила також старшу доньку сторін, яка нині є повнолітньою. Свідок зазначила, що відповідачка іноді зачиняла дітей удома самих, після чого залишала місце проживання. Вихованням онука займалися вона, її син та старша онука. Відповідачка не виявляє бажання налагодити стосунки ні з дитиною, ні з позивачем. Зі слів свідка, вона тривалий час не підтримує зв`язку з відповідачкою та не пам`ятає, коли бачила її востаннє. Раніше вона намагалася примирити подружжя, закликала відповідачку заради дітей припинити вживання алкогольних напоїв та вести належний спосіб життя. На даний час вихованням дитини займається батько, а вона лише допомагає йому. Свідок зазначила, що в дитячому віці онук був мовчазним, однак добре розумів усе, що відбувалося в сім`ї. Відповідачка жодного разу не передавала дитині подарунків до дня народження чи інших свят, матеріальної допомоги не надавала. Також вона повідомила, що відповідачка офіційно не працює. Свідок майже щодня бачить онука, однак жодного разу не бачила, щоб відповідачка проводила з ним час. Батьківські збори відвідує позивач, хоча сама свідок також підтримує зв`язок із класним керівником та сімейним лікарем дитини.

У судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 , думку якого було з`ясовано за участю психолога, пояснив, що проживає разом із батьком та допомагає йому по господарству. Зазначив, що востаннє бачив матір приблизно місяць тому. За його словами, вона хотіла з ним поговорити, однак він не захотів спілкуватися та пішов, при цьому страху перед матір`ю не відчуває. Дитина повідомила, що мати залишила сім`ю три-чотири роки тому. Після цього вона жодного разу не телефонувала йому, не передавала подарунків чи солодощів. На запитання суду дитина пояснила, що не хотіла б, аби мати повернулася в сім`ю такою, якою вона є зараз. Разом із тим зазначила, що якби її поведінка була такою, як раніше, він хотів би, щоб вона повернулася.

У ч. 4 ст. 223 ЦПК України зазначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно вимог ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав та приймаючи до уваги, що позивач не заперечував про ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 18).

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 20.02.2024 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 25-28).

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 11.10.2023 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 19-24).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Олевської міської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Олевської міської ради від 02.08.2024 № 207, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 10-12).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9), який на праві власності належить позивачу (а.с. 16-17).

Згідно з довідкою про склад сім`ї (або про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб) за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1 та його син ОСОБА_3 (а.с. 14).

Згідно з характеристикою, виданою директором ліцею, ОСОБА_3 навчається у ліцеї №3 із першого класу, характеризується позитивно, навчальний заклад відвідує систематично. У характеристиці також зазначено, що питання навчання та виховання дитини вирішує виключно батько, тоді як мати успішністю дитини не цікавиться, батьківські збори не відвідує та участі у її вихованні не бере (а.с. 15).

Відповідно до інформації по Олевському ліцею №3 Олевської міської ради №11 від 03.04.2026 шкільним життям учня 5-Б класу ОСОБА_6 цікавиться виключно батько ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_4 .

Комунальне некомерційне підприємство Олевський центр первинної медичної допомоги листом №103/01-14 від 03.04.2026 повідомило, що протягом останніх трьох років ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на прийом до лікаря за станом здоров`я звертався у супроводі батька ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_4 .

Актами обстеження фактичного проживання/не проживання особи від 03.04.2026 підтверджено факт проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 та не проживанням за цією адресою ОСОБА_2 .

Згідно заяви ОСОБА_2 від 29.07.2024, остання не заперечує проти того, щоб її колишній чоловік позбавив її батьківських прав у відношенні малолітнього сина ОСОБА_3 , так як вона не має можливості з ним спілкуватися та належним чином його утримувати.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, крім того зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частина 4 ст. 155 СК України передбачає покладання на батьків відповідальності, встановленої законом, за ухилення їх від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до діючого СК України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачено застосування таких правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальність, зокрема, позбавлення батьківських прав.

Стаття 164 СК України передбачає підстави позбавлення батьківських прав, якими можуть бути: ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоке поводження з дитиною; якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами; якщо батьки вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва (п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України).

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною, однак не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що відповідачка протягом тривалого часу свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_3 . Такий висновок підтверджується висновком органу опіки та піклування, характеристиками навчального закладу, інформацією закладу охорони здоров`я, актами обстеження умов проживання, письмовою заявою відповідачки про відсутність заперечень щодо позбавлення її батьківських прав, а також узгодженими між собою поясненнями позивача, представника органу опіки та піклування, свідка ОСОБА_4 та думкою самої дитини. Зазначені докази свідчать, що відповідачка не проживає разом із сином, не бере участі у його вихованні, не цікавиться станом його здоров`я, навчанням і розвитком, не підтримує з ним спілкування, не надає матеріальної допомоги, не відвідує навчальний заклад та не вживає будь-яких заходів для відновлення сімейних відносин із дитиною.

При вирішенні спору суд виходить із необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини та враховує, що фактично всі обов`язки щодо їх утримання, виховання та розвитку виконує позивач, який створив для дитини належні умови проживання та забезпечує його гармонійний розвиток. За встановлених обставин позбавлення відповідача батьківських прав відповідає найкращим інтересам дітей, сприятиме належному захисту їх прав та забезпеченню стабільності їх сімейного середовища.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 .

Оскільки позов підлягає задоволенню, на підставі ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі статті 51 Конституції України, статей 19, 164-166, 180-185, 190-191 СК України, керуючись статтями 12-13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Олевської міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати на оплату судового збору за розгляд цивільної справи судом в розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ID-картка НОМЕР_2 видана 03.10.2019 органом 1828, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ID-картка НОМЕР_4 видана 22.11.2022 органом 1828, РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Олевської міської ради Житомирської області, місцезнаходження: 11001, м. Олевськ, вул. Володимирська, буд. 2, Коростенського району, Житомирської області, ЄДРПОУ 04343470.

Суддя: Г. П. Нижник