Рішення № 137782947, 29.06.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2617/24

провадження 2/287/249/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді Нижника Г.П.,

за участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», представник позивача директор ТОВ «Фінпром Маркет» Ґедзь Ольга Віталіївна, представник позивача - адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 1317162 в розмірі 27781,60 грн, сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 23.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1317162 відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 8200,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1,99%, строк позики 30 днів. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За загальними умовами договору позики позичальник надав ОСОБА_1 у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача, а відповідач отримав грошові кошти на умовах платності користування та зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами. Однак в подальшому відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення наданих йому коштів. 26.10.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу №2610 від 26.10.2021, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1317162 від 23.04.2021. 03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1317162 від 23.04.2021. В порушення умов договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 27781,60 грн, а саме: 8200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19581,60 грн - сума заборгованості за процентами.

Неможливість в досудовому порядку врегулювати спір, наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Нижнику Г.П.

На запит суду надійшла інформація стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача по справі ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 21.01.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідачем не наведено обставин та не надано належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог.Щодо нарахування процентів представник позивача вказав, що договором позики та Правилами надання грошових коштів, з якими відповідач погодився під час укладення договору, передбачено право кредитодавця нараховувати проценти у разі прострочення виконання зобов`язань. При цьому позивачем заявлено до стягнення лише заборгованість, яка існувала на момент відступлення права вимоги, без нарахування додаткових процентів за понадстрокове користування позикою.Щодо витрат на правничу допомогу представник позивача зазначив, що позивачем надано належні докази їх понесення, а відповідачем не доведено їх надмірності чи необґрунтованості.У зв`язку з викладеним представник позивача просив розглянути справу за його відсутності та позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» задовольнити у повному обсязі.

24.06.2026 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких вона частково визнала позовні вимоги. Відповідач не заперечує проти стягнення основної суми боргу в розмірі 8 200,00 грн та процентів за користування кредитом протягом строку кредитування (30 днів) у сумі 4 895,40 грн.Разом з тим відповідач заперечує проти стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, у сумі 14 686,20 грн, посилаючись на те, що право кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку дії кредитного договору припиняється.Крім того, відповідач вважає завищеними заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 500,00 грн та просить суд зменшити їх до розумного і співмірного розміру.У зв`язку з викладеним просить суд позов задовольнити частково з урахуванням поданих письмових пояснень.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1317162, відповідно до п.1 якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики. Даний договір укладено в електронній формі та підписано електронним підписом, одноразовим ідентифікатором (а.с. 12).

Згідно з п.2 договору сума позики 8200,00 грн, строк позики 30 днів, процентна ставка 1,99 % (фіксована). Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно-правовими актами Національного банку України (п.4.2 договору).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на банківський картковий рахунок відповідача кошти.

Відповідно до довідки про ідентифікацію відповідача при укладені договору позики, підписав його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Szwz8T72R6, який був відправлений 23.04.2021 року на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с 34).

Як вбачається з довідки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000002243/ТНПП від 14.11.2024 було прийнято до виконання та завершено платіжну операцію 23.04.2021 та перераховано 8200,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 отримувач ОСОБА_2 , номер платежу dlc10612-013e-4906-b9a3-dce5c7e5b749, (платіжна інструкція від 23/04/2021 - долучена) (а.с. 38-39).

В подальшому, 26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» укладено договір факторингу №2610, відповідно до умов якого «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» права грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором позики №1317162 від 23.04.2021, що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу (а.с. 41-63).

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу №2610 від 26 жовтня 2021 року. Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників, після чого, з урахуванням пункту 5.2 Договору факторингу від клієнта до Фактора переходять Права вимоги заборгованості від боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості.

Відповідно до Реєстру Боржників до Договору факторингу №2610 від 26 жовтня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27781,00 грн, з яких 8200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19581,60 грн - сума заборгованості за відсотками.

Крім того, ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» відступило право грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» відповідно до договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, у тому числі за договором позики №1317162 від 23.04.2021, що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу (а.с. 64-81).

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників 11 травня 2023 року до договору факторингу №030423-ФК Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників, після чого, з урахуванням пункту 5.2 Договору факторингу від клієнта до Фактора переходять Права вимоги заборгованості від боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №030423-ФК від 11 травня 2023 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором позики №1317162 в розмірі 27781,00 грн, з яких 8200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19581,60 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Фінпром Маркет» за договором позики № 1317162 від 23.04.2021, заборгованість складає 27781,00 грн, з яких 8200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19581,60 грн - сума заборгованості за відсотками.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховується наступне.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно- телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора. Також у постанові від 01.07.2024 у справі № 638/161/22 ВС погодився з тим, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що грошові кошти за спірним договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перераховувалися на платіжну картку позивача, відкриту АТ КБ «ПриватБанк». КЦС ВС погодився із тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору.

Статтею 629 ЦК України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитору зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Згідно із статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судом встановлено, що наявні у справі докази підтверджують, що між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1317162 від 23.04.2021, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми кредиту за його надання.

На час розгляду справи зазначений договір позики, за яким відповідач отримав кредит, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Договір позики, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є укладеним між сторонами належним чином, отже, ОСОБА_1 власним волевиявленням погодила всі його умови. Доказів того, що під час підписання договору позики, акцепту, відповідач була обмежена у праві вибору кредитної установи та умов кредитування, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало грошові кошти в розмірі 8200,00 грн на поточний рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується довідками ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 14.11.2024, що містяться в матеріалах справи.

При цьому ОСОБА_1 не спростувала цей факт шляхом подання відповідних доказів про не відкриття на її ім`я зазначеного банківського рахунку та ненадходження на неї кредитних коштів.

Також в матеріалах справи містять договори факторингу з відповідними додатками, які об`єктивно вказують на те, що ТОВ «Фінпром Маркет» набуло за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором. Ці договори є дійсними та виконаними.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми позики за договором №1317162 від 23.04.2021, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача 8200,00 грн в рахунок погашення тіла позики (основного боргу) підлягає задоволенню.

Щодо розміру відсотків за користування позикою за вищезазначеним договором позики, то суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Як вбачається із наданого суду розрахунку заборгованості за договором позики №1317162 від 23.04.2021 відсотки в розмірі 1,99% в день нараховувались протягом строку, на який надавалась позика, а саме, протягом 30 днів (по 23.05.2021 включно), та після закінчення цього строку до 17.12.2024 включно.

Відповідно до умов договору позики №1317162 від 23.04.2021, укладеного із відповідачем ОСОБА_1 , позика в сумі 8200,00 грн надається на строк 30 днів під 1,99% на день, дата повернення позики 23.05.2021. Суду не надано доказів того, що в даному випадку до договору було застосовано пролонгацію та змінено строк кредитування, за згодою обох сторін правочину, як не було і укладеної додаткової угоди про продовження строку.

Таким чином, за вказаним договором позики проценти за користування грошовими коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, із врахуванням дня повернення позики - 23.05.2021.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відсотки нараховано відповідно до п.4.2 договору позики, який передбачає умови щодо пролонгації та автопролонгації строку користування позикою, та п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в редакції, що діяла на час укладання договору позики, який передбачав, що у разі неповернення або несвоєчасного повернення позики та процентів, товариство на неповернуту суму позики має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування до повернення позики, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Так, договір позики №1317162 від 23.04.2021 не містить конкретних умов щодо пролонгації строку користування позикою та нарахування відсотків після закінчення строку, на який було надано позику, тобто після 23.05.2021.

Пункт 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», затверджених 11 лютого 2021 року рішенням Загальних зборів учасників цього товариства, дійсно передбачає можливість нарахування відсотків у разі неповернення або несвоєчасного повернення позики та процентів, у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування до повернення позики, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Проте, вказані Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не підписані відповідачем ОСОБА_1 , в тому числі і у виді електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а матеріали справи не містять підтверджень того, що саме із цими Правилами відповідач ознайомилась та погодилася з ними, підписуючи договір позики №1317162 від 23.04.2021. Відтак є недоведеним, що сторони договору обумовили сплату відсотків за понадстрокове користування отриманими у позику коштами.

Більше того, суд враховує, що зазначені правила є окремим документом, який не підписаний відповідачем, не містить будь-який відомостей, які б дозволяли достеменно встановити факт ознайомлення та погодження позичальником саме цієї редакції правил, а також не підтверджує, що саме така редакція була чинною та доступною відповідачу на момент укладення договору позики від 23.04.2021.

Сам по собі факт наявності в договорі положення про ознайомлення позичальника з правилами, розміщеними на веб-сайті позикодавця, не є безумовним та достатнім доказом погодження сторонами конкретних умов пролонгації чи автопролонгації, оскільки безпосередньо текстом договору такі умови не визначені.

При цьому, саме на позивача як сторону, яка посилається на факт продовження строку кредитування та правомірність нарахування процентів поза межами первісно погодженого строку, покладається обов`язок доведення погодження сторонами відповідного механізму пролонгації, її порядку, строків та правових наслідків.

За встановлених обставин, суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про те, що сторонами було погоджено механізм автоматичного продовження строку користування позикою, а також те, що строк кредитування був пролонгований після спливу визначених договором 30 днів.

Таким чином, підстави для нарахування договірних процентів за користування позикою після спливу такого строку відсутні.

Відповідно до умов договору позики №1317162 від 23.04.2021, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8200,00 грн та проценти за користування кредитом в межах строку кредитування (30 днів) за строкове (правомірне) користування позикою в розмірі 4895,40 грн (30 днів х 1,99% в день від суми позики 8200,00 гривень).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 13095,40 грн, в тому числі: 8200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4895,40 грн - заборгованість за процентами, нарахованими протягом тридцятиденного строку позики.

Щодо стягнення судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

01.11.2024 між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір № 01-11/24 про надання правничої допомоги.

Позивачем до позовної заяви додано витяг з акту №1-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024, де зазначено вид послуг, здійснених адвокатом та їхня вартість, яка становить 3500,00 грн.

Частинами четвертою, п`ятою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та будь яких заперечень щодо їх розміру не надав.

Але враховуючи, що позов задоволено частково то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1649,79

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 579930776.1 від 09.12.2024 (а.с.1).

Статтею 141 ЦПК України установлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1141,85 грн.

Керуючись ст.ст.12, 18, 81, 141, 247, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», представник позивача директор ТОВ «Фінпром Маркет» Ґедзь Ольга Віталіївна, представник позивача - адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №1317162 в розмірі 13095 (тринадцять тисяч дев`яносто п`ять) грн 40 коп, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1649 (одна тисяча шістсот сорок дев`ять) гривень 79 коп та судовий збір в розмірі 1141 (одну тисячу сто сорок одну) грн 85 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, ЄДРПОУ 43311346.

Представник позивача: адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, адреса: 01001, м.Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Г. П. Нижник