Ухвала суду № 137782862, 29.06.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 279/423/26

Провадження №1-кп/283/277/2026

У Х В А Л А

29 червня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22025000000001274 від 18.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Малинського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження № 22025000000001274 від 18.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

26.06.2026 до суду надійшло клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України державної зради, вчиненої в умовах воєнного стану, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Прокурор зазначає, що обвинувачений має стійкі зв`язки з представниками держави-агресора, які може використати з метою ухилення від кримінальної відповідальності. З огляду на триваючу збройну агресію РФ проти України, наявність тимчасово окупованих територій та діяльність незаконних збройних формувань, не виключається можливість переховування ОСОБА_6 від суду та переходу на бік ворога.

Крім того, у разі звільнення з-під варти обвинувачений може повідомити представникам спецслужб держави-агресора про факт викриття їхньої злочинної діяльності та обставини, що стали йому відомі під час досудового розслідування, що може негативно вплинути на виявлення та припинення інших кримінальних правопорушень.

Також прокурор вказує, що з урахуванням способу вчинення інкримінованого злочину, а саме дистанційно із використанням загальнодоступних засобів зв`язку та мережі Інтернет, за відсутності ізоляції ОСОБА_6 може продовжити протиправну діяльність.

На думку сторони обвинувачення, встановлені ризики не зменшилися та продовжують існувати, оскільки триває збройна агресія РФ проти України, а будь-яких об`єктивних змін у життєвих обставинах обвинуваченого, які б свідчили про втрату актуальності зазначених ризиків, не відбулося.

Прокурор вважає, що запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо, оскільки вони не забезпечать повної ізоляції обвинуваченого від засобів зв`язку та оточення і не гарантуватимуть належного контролю за його поведінкою та відсутності зазначених ризиків.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження строку тримання під вартою з підстав, наведених у ньому.

Обвинувачений та його захисник щодо клопотання поклалися на розсуд суду.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або сторони захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати чи продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Питання про застосування запобіжного заходу під час судового розгляду вирішується в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 176 КПК України визначено, що запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт та тримання під вартою.

Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК України під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання запобіжні заходи застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для кримінального провадження, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого особа підозрюється чи обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та існування ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що підозрюваний чи обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, установлених ч.ч. 6 та 8 ст. 176 КПК України.

Частиною 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109114-2, 258258-6, 260, 261, 437442-1 КК України, за наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 176 цього Кодексу, тобто тримання під вартою.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути спонукальним мотивом для переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності у разі його засудження.

Крім того, суд ураховує, що ОСОБА_6 усвідомлює умови воєнного стану, що може свідчити про наявність підвищеного ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується.

При цьому КПК України не вимагає доведення того, що обвинувачений обов`язково вчинить відповідні дії, а передбачає необхідність встановлення реальної можливості їх вчинення у майбутньому в межах конкретного кримінального провадження. Під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід не є формою покарання чи його очікуванням, а застосовується з метою запобігання ризикам такої поведінки обвинуваченого, яка може негативно вплинути на хід та результати кримінального провадження. Тому суд повинен зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на встановлення події, що відбулася в минулому, а на встановлення обставин, які дають підстави вважати, що певна подія може настати в майбутньому з достатнім ступенем імовірності.

Наведені прокурором доводи, відомості, викладені в обвинувальному акті, та пояснення учасників провадження свідчать, на переконання суду, про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даному етапі судового розгляду не зменшилися та продовжують існувати.

Ураховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , особливу суспільну небезпечність кримінального правопорушення з огляду на об`єкт посягання основи національної безпеки України в умовах воєнного стану, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та беручи до уваги положення ч. 6 ст. 176, ст.ст. 183, 199 КПК України, суд, оцінивши всі обставини в їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не сприятиме досягненню цілей кримінального провадження. Саме тримання під вартою як тимчасовий запобіжний захід у цьому випадку відповідає принципу пропорційності та загальносуспільним інтересам.

За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя або суд, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109114-2, 258258-6, 260, 261, 402405, 407, 408, 429, 437442-1 Кримінального кодексу України.

Ураховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтями 177, 178, 183 та 197 КПК України підстав для продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Керуючись ст.176-178, 183,193, 194, 196, 197, 199, 205, 372,392,532 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 на 60 днів по 27.08.2026 року включно без визначення розміру застави.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити уповноваженій особі місця попереднього ув`язнення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді : ОСОБА_2

ОСОБА_3