Рішення № 137782775, 29.06.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2528/26

Провадження № 2/279/2006/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Пацко О.О., з секретарем судового засідання Зубковою І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу №279/2528/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» звернулися до суду із зазначеним позовом та просили стягнути ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 28.02.2025 року між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та відповідачем укладено кредитний договір № 51288159, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 3000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну їй суму, але відповідач не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 15020,40 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3000,00 грн; простроченої заборгованості за сумою відсотків 10070,40 грн; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту - 450,00 грн; простроченої заборгованості за штрафами - 1500,00 грн.

У зв`язку із наведеним позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 10070,40 грн а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

21.05.2026 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, також до суду не надходило клопотань про слухання справи у порядку загального позовного провадження.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.02.2025 року між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 51288159 який підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Qz1Qyhxj.

Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно з п. 1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 3000,00 грн. Кредит надається/видається 2025 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 28.02.2025. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 23.02.2026 року (п.п. 1.3, 1.4 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору денна процентна ставка становить 1%.

Згідно з п.п. 1.7, 1.8 договору строк пільгового періоду починається з 1 дня строку кредитування та закінчується останнім днем, обраного позичальником строку пільгового періоду. Пільговий період не може перевищувати 30 календарних днів. Стандартний період - це період, який починається з наступного дня після закінчення строку пільгового періоду і діє до закінчення строку кредитування, якщо інше не визначено договором.

За користуванням кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,8% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка. Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,96% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду (п. 2.2.3 договору).

Окрім того, згідно з п. 1.5.2 договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає: 450,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника (уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача).

Видача кредитних коштів за даним кредитним договором в сумі 3000,00 грн для відповідача підтверджена довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про підтвердження успішної оплати від 16.02.2026 року.

Згідно із наданим ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» розрахунком заборгованості за даним кредитним договором, заборгованість відповідача складається із: тіла кредиту - 3000,00 грн, процентів 10070,40 грн, штрафів 1500,00 грн, комісії 450,00 грн, а всього 15020,40 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до частин 1, 3 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Разом з цим, перевіряючи правомірність нарахування комісії за надання кредиту суд дійшов наступних висновків.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за надання кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на відповідача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами договору надання грошових коштів у кредит, а саме п. 1.5.2, передбачено стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає 450,00 грн.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлено вказану комісію. Відтак умови кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемними, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 450,00 грн не може бути стягнута з відповідача на користь позивача ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22.

Що стосується вимог позивача про стягнення 1500,00 грн штрафів, то зазначені вимоги задоволенню не підлягають оскільки відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач не погасив узятий ним кредит, не сплатив відсотки, а тому відповідно до зазначених вище норм цивільного законодавства заборгованість за кредитним договором № 51288159 від 28.02.2025 року, складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3000,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 10070,40 грн, а всього 13070,40 грн.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2316,55 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд виснує наступне.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордеру від 04.11.2025; виписку з ЄДРЮО щодо Адвокатського об`єднання Апологет; договір про надання правничої допомоги № 0207 від 02.07.2025; Акт № 1286 наданих послуг від 09.03.2026; детальний опис виконаних робіт від 09.03.2026.

Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та зважаючи на фінансовий стан обох сторін, враховуючи, що справа є малозначною, розглянута судом у спрощеному позовному провадженні, без присутності учасників справи, часткову обґрунтованість позовних вимог, кількість процесуальних документів, виготовлених представником при поданні позову, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про доцільність і необхідність відшкодування вартості професійної правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 279, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. ст. 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 51288159 від 28.02.2025 у розмірі 13070 (тринадцять тисяч сімдесят) грн. 40 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2316,55 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 43561909.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Пацко О.О.