Ухвала суду № 137782601, 25.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/10999/26

2-з/295/32/26

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

25.06.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду міста Житомира Біднина О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовомОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орегон», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК-БУД» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею майнові права на незавершену будівництвом квартиру та нежиле приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить: заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖК-БУД» вчиняти дії з відчуження, у будь-який спосіб та будь-яким особам, майнових прав на незавершену будівництвом квартиру та нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖК-БУД» вчиняти дії щодо внесення змін до проектної документації незавершеної будівництвом квартири та нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог заяви зазначає, що між нею та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орегон», від імені та в інтересах якого діє ТОВ «Сібіес Сейлз», 20.07.2018 року укладено попередній договір № ЖТ.03.1.014 купівлі-продажу квартири та попередній договір № ЖТ.03.2.005 купівлі-продажу нежитлового приміщення, за умовами яких сторони зобов`язались в майбутньому укласти договір купівлі-продажу квартири (основний договір) за наступними характеристиками: адреса: АДРЕСА_1 , тип приміщення квартира; проектний номер39; кількість кімнат 2; поверх 6; секція 3; проектна загальна площа 62,47 кв.м.;та укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (основний договір) за наступними характеристиками: адреса: АДРЕСА_1 , тип нежиле приміщення; проектний номер18; поверх 1; секція 3; проектна загальна площа 18,43 кв.м.Сторонами було узгоджено, що орієнтовна вартість квартири, за яку вона буде продана покупцю згідно основного договору становить 667 264,50 грн. без ПДВ.; орієнтовна вартість нежитлового приміщення, за яке воно буде продано покупцю згідно основного договору становить 255 642,53 грн. без ПДВ. Позивач сплатив на банківський рахунок ТОВ «Сібіес Сейлз» 667 264,50 грн. без ПДВ. та 255 642,53 грн. без ПДВ забезпечувального платежу, що підтверджується відповідними квитанціями. Однак, відповідачі не визнають майнове право позивача на набуття у власність квартири та нежитлового приміщення після введення житлового будинку в експлуатацію, що виникло внаслідок укладення попередніх договорів, на підставі яких оплачено повну вартість квартири та нежитлового приміщення за ціною, що є сталою і не підлягає зміні. У зв`язку з чим у заявника існують обґрунтовані припущення вважати, що за час вирішення спору судом, ТОВ «ЖК-БУД», вважаючи себе належним замовником будівництва на підставі договору від 17.04.2025 № 17/04-Ж, вчинить подальше відчуження належних позивачеві майнових прав на квартиру та нежитлове приміщення іншим особам. У свою чергу, невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії по відчуженню майнових прав на незавершену будівництвом квартиру та нежитлове приміщення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача.Крім того, ТОВ «ЖК-Буд» як і ТОВ «Орегон» можуть внести зміни до проектної документації і на цій підставі перепланувати чи змінити параметри квартири щодо її площі, нумерації, поверховості. Без вжиття заходів забезпечення позову судове рішення у спорі про визнання майнових прав на квартиру матиме лише декларативний характер, а отже, у разі незастосування таких заходів забезпечення позову та зміни набувача прав на таку квартиру чи зміни їх параметрів та характеристик, для практичної реалізації та реального виконання судового рішення, позивач буде вимушений ініціювати нові судові справи про визнання прав, про витребування майна, про вселення у житлові приміщення, тощо.Реальність загрози відчуження прав на спірну квартиру є очевидною і висловлена безпосередньо ТОВ «ЖК-Буд» у письмовій формі.

Дослідивши заяву, матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

За змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N 381/4019/18 (провадження N 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Згідно частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

До заяви про забезпечення позову заявником не додано будь-яких доказів, які вказують на те, що відповідачі здійснюють реальні заходи щодо внесення змін до проєктної документації і на цій підставі перепланувати чи змінити параметри квартири щодо її площі, нумерації, поверховості чи мають намір продати майнові права на спірну квартиру та нежитлове приміщення. Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчиняти дії по відчуженню майнових прав на незавершену будівництвом квартиру та нежитлове приміщення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх належними доказами згідно зі статтею 81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд враховує інтереси не тільки позивача, а і відповідачів, як господарюючих суб`єктів, враховує, що заявником не доведено, що спірна квартира та нежитлове приміщення є її власністю, заявником не обґрунтовано, щозахід забезпечення позову відповідає характеру спірних правовідносин та є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами, за таких обставин заява про забезпечення позову є необґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Враховуючи наведене, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, а також враховуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, оскільки матеріали заяви не містять достатньо обґрунтованих для забезпечення позову доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявленого виду забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149, 151,153 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали що постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.В. Біднина