Рішення № 137782433, 17.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6801/26

Провадження № 2/161/4401/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Остимчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 460,00 гривень та судові витрати по справі.

Вимоги мотивує тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 05.08.2025 року уклали кредитний договір № 05.08.2025-100001413. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3 000,00 гривень, строком на 217 днів.

ТОВ «Споживчий центр» виконало свою частину умов кредитного договору у повному обсязі, перерахувавши кошти на рахунок ОСОБА_1 .

В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, у нього утворилась заборгованість у розмірі 14 460 грн, що складається з: тіла кредиту - 3 000,00 грн, процентів - 4 650,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 270,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 540,00 грн, відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 6 000,00 грн.

У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» вказану заборгованість, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2026 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с.24).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

05.05.2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що вказаний позов є незаконним та необґрунтованим, що є підставою для відмови в його задоволенні, виходячи з наступного.

Зазначає, що позивач не довів належним чином факт укладання договору саме відповідачем. Посилання на використання Системи BankID Національного банку та одноразового ідентифікатора не є достатнім доказом укладення договору, оскільки BankID підтверджує лише особу, а не факт волевиявлення на укладення договору. Позивачем не надано доказів, що саме відповідач здійснював відповідні дії, зокрема, відсутня інформація про ІР - адресу, пристрій, час входу в систему, що виключає можливість факту укладання договору.

Крім того зазначає, що нараховані позивачем проценти є завищеними та неспівмірними, що суперечить чинному законодавству (а.с.30-33).

05.05.2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, з посиланням на ст. 255 ЦПК України, а саме у зв`язку з наявністю іншого провадження між тими самими сторонами, з того самого предмета та з тих самих підстав, (справа 161/6834/26 суддя Пахолюк А.М.) (а.с.35-36).

27.05.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, в основному, повторені аргументи позовної заяви (а.с. 41-51).

Додатково зазначив, що позивачем було подано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, що відповідає вимогам статей 76-79, 81 ЦПК України. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог, однак не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

02.06.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких він наполягав на відсутності в матеріалах даної цивільної справи сукупності належних та допустимих доказів, достатніх для задоволення позовних вимог (а.с. 53-55).

У судове засідання учасники справи не з`явились.

Представник позивача у тексті позову та відповіді на відзив просив суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 05.08.2025 року укладено кредитний договір № 05.08.2025-100001413 (а.с.17-20).

Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:

- кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (п. 3.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти);

- кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-1338 (п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти);

- сума кредиту: 3 000,00 гривень (п. 2 Заявки);

- строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання (п. 3 Заявки);

- дата повернення (виплати) кредиту 09.03.2026 року (п. 4 Заявки);

- процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом (п. 6 Заявки);

- процентна ставка "Економ" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт" (п. 7 Заявки).

- комісія, пов`язана з наданням кредиту 9 % від суми кредиту та дорівнює 270,00 гривень (п. 8 Заявки).

- комісія за обслуговування кредитної заборгованості 270,00 гривень у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (п. 8 Заявки).

05.08.2025 ТОВ «Споживчий центр» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 000,00 грн (а.с. 16).

Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 05.08.2025-100001413 від 05.08.2025 року пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку (а.с.21).

З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 14 460,00 грн, що складається з: тіла кредиту - 3 000,00 грн, процентів - 4 650,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 270,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 540,00 грн, відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 6 000,00 грн (а.с.11-12).

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Щодо стягнення тіла кредиту, процентів та комісії.

ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 05.08.2025-100001413 від 05.08.2025 року в електронному вигляді. На підставі цього договору відповідач отримав кредитні кошти, однак їх не повернув, проценти за користування кредитними коштами та комісію за надання кредиту не сплатив, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту, процентів за користування кредитом та комісії слід задовольнити.

Що стосується позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України, то суд зазначає, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки позивачем нараховані відповідачу відсотки, по 625 ст. ЦК України розміром 6 000,00 гривень в період дії на території України воєнного стану, відповідач звільняється від обов`язку їх сплатити, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору підлягають частковому задоволенню на суму 8 460,00 гривень, з них: тіло кредиту - 3 000,00 гривень, проценти - 4 650,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 270,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості)- 540,00 грн.

Такий розмір заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.

Суд не приймає аргумент відповідача про неотримання ним кредиту як такий, що спростовується матеріалами справи (довідка №1-2503 від 25.03.2026, а.с. 16, договір про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, а.с. 13-15).

Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Суд приймає до уваги, що сторона відповідача не була позбавлена можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог. В тому числі, шляхом надання доказів щодо наявних карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , та надання виписки по них, з метою спростування факту зарахування та отримання кредитних коштів. Зокрема, відповідач не надав суду доказів відсутності у нього електронного платіжного засобу, номер якого 5168-74ХХ-ХХХХ-1338 він вказав в заявці, підписаній за допомогою одноразового ідентифікатора, або доказів незарахування кредиту на картковий рахунок, за яким була емітована платіжна картка.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, з посиланням на ст. 255 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, і як вбачається з АСДС, у Луцькому міськрайонному суді Волинської області перебувала в провадженні цивільна справа № 161/6834/26 (суддя Пахолюк А.М.), між тими самими сторонами, з того самого предмета та з тих самих підстав.

При цьому, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.05.2026 року було залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Відтак, підстави для залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, у вказаній справі відсутні.

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі № 161/6801/26підлягає залишенню без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 557, 67 гривень (8 460,00 гривень х 2662,40 грн./ 14 460,00 гривень) пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за договором № 05.08.2025-100001413 від 05.08.2025 року в розмірі 8 460 (вісім тисяч чотириста шістдесят) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 1 557 (однієї тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 67 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код в ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складений 29 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова