Рішення № 137778287, 18.06.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5076/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіжук О.В.,

за участі: секретаря судового засідання Мелещук К.О.,

представника позивача Кирилюк Т.А.,

представника відповідача Чокан М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2025 №00000/17070/Ж10/24-13-24-04, №00000/17071/Ж10/24-13-24-04, №00000/17072/Ж10/24-13-24-04, №00000/17073/Ж10/24-13-24-04, №00000/17078/Ж10/24-13-24-04, №00000/17079/Ж10/24-13-24-04, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2025 №Ф-00000/17074/Ж10/24-13-24-04, рішення від 02.07.2025 №00000/17075/Ж10/24-13-24-04.

В обґрунтування позовних вимог, як на підставу визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, позивач вказує на те, що такі є протиправними та підлягають скасуванню. Зокрема, зазначає, що не погоджується із висновками акту перевірки щодо ненадання, як стверджує відповідач, первинних документів під час перевірки. Позивач наголошує на тому, що в акті не вказано, які конкретно документи платником податків не представлено. Поряд з цим, вказувє, що в даний час первинні документи за 2023-2024 рік знаходяться в Територіальному управлінні БЕБ у Чернівецькій області, про що під час перевірки інспекторам були надані відповідні протоколи про вилучення документів.

Заперечує позивач також щодо висновків контролюючого органу стосовно порушення пункту 181.1 статті 181 та пункту 183.2 статті 181 ПК України, зокрема, щодо перевищення сукупного обсягу постачання товарів/послуг за останніх 12 місяців понад 1000000,00 грн за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, за наслідком чого платник податків мав зареєструватися платником ПДВ з 10.01.2021.

Вказує, що з метою доведення помилковості висновків податкового органу, платником податків було ініційовано проведення експертизи первинних документів за 2020 рік, які були предметом оцінки податковим інспектором під час перевірки. Відповідно до висновку експертизи №30/09 від 30.09.2025 загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, що нарахована (сплачена) ним за 2020 рік, тобто протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно не перевищує 1000000,00 грн та складає 851902,27 грн без урахування виділеного податку на додану вартість в розмірі 170 380,46 грн (1022282,73 - 170380,46).

Таким чином, позивач вважає, що оскільки не було перевищення сукупного доходу в кінці 2020 року, то відповідно останній не повинен був в період з січня 2021 року по червень 2021 року реєструвати податкові накладні. Тому, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення №00000/17072/Ж10/24-13-24-04 від 02.07.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, зокрема, в частині ПДВ, донарахованого за січень 2021 - червень 2021 року в сумі 128388,00 грн та застосованих на цю суму штрафних санкцій 25% в сумі 32097,00 грн, а всього - 160485 грн.

Хибними, на думку позивача, також є висновки відповідача, щодо завищення валових витрат операції з постачальниками ТзОВ «ВАВ-СТОУН ЕНЕРДЖІ» та ТзОВ «БЛЕК ОІЛ ТРЕЙД» на суму 621450,00 грн з посиланням на неможливість реального здійснення господарських операцій із зазначеними постачальниками у зв`язку із відсутністю в них виробничих та інших потужностей, відсутністю належної кількості об`єктів оподаткування згідно форми 20-ОПП, належної кількості найманих працівників, транспортних засобів, тощо. Позивач вважає такі висновки помилковими, вказуючи про те, що під час перевірки інспектору були надані копії всіх документів на підтвердження реальності операцій із наведеними постачальниками.

Зазначає, що твердження відповідача стосовно заниження ним суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік у сумі 1857,81 грн та заниження суми податкового зобов`язання з військового збору за 2019 рік у сумі 154,82 грн є помилковими, з огляду на те, що дані суми податків були відображені у податкових деклараціях та повністю сплачені платником податків, що було підтверджено під час перевірки банківськими виписками та деклараціями, а тому позивач вважає, що не відображення нарахувань в ІКП AIC «Податковий блок» через якісь технічні особливості роботи цієї системи або ж помилку працівників податкового органу під час прийняття і аналізу поданих декларацій не може бути підставою для повторного нарахування і сплати цих податків, а тому в цій частині податкові повідомлення-рішення №00000/17070/Ж10/24-13-24-04 та №00000/17071/Ж10/24-13-24-04 від 02.07.2025 є незаконними та підлягають скасуванню.

Не погоджується позивач також із висновком відповідача за результатами проведеної перевірки про те, що ним як платником податків було подано до контролюючого органу податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з недостовірними відомостями у періоді діяльності з 08.04.2019 по 31.12.2024 - не відображено нараховані та виплачені доходи на користь суб`єктів господарювання - фізичних осіб ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) як сплата за поставлені ТМЦ/роботи/послуги за ознакою доходу « 157».

Позивач стверджує, що дані постачальники не були просто фізичними особами, а були зареєстровані як фізичні особи-підприємці, тобто були самостійними суб`єктами господарювання, а тому вони самостійно ведуть податковий облік та подають податкову звітність, підстав виступати для даних суб`єктів господарювання податковим агентом у позивача не було.

За таких обставин просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.10.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області позовні вимоги не визнала, зазначила, що проведеною перевіркою встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства, що і стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У додаткових поясненнях, позивач посилався на реальність господарських операцій з контагентами ТзОВ «Блек Оіл Трейд» та ТзОВ «Вав-Стоун Енерджі» та доводи, які висвітлювались ним у позовній заяві.

Підготовче судове засідання, призначене на 01.12.2025, було відкладено на 02.01.2026.

Ухвалою суду від 01.12.2025 клопотання позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено та продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 08.12.2025.

Підготовче засідання, призначене на 02.01.2026, не відбулось, у зв`язку із поданням представником позивача заяви про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 02.01.2026 відкладено підготовче засідання на 23.01.2026 та продовжено строк підготовчого провадження у справі №600/5076/24-а на тридцять днів.

Протокольною ухвалою суду від 23.01.2026, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 13.02.2026.

Судове засідання, призначене на 23.01.2026, не відбулось, у зв`язку із тим, що головуючий суддя брала участь в тижневій підготовці суддів у 2026 році для підтримання кваліфікації. Розгляд справи призначено на 02.03.2026.

У судовому засіданні, призначеному на 02.03.2026, оголошено перерву до 16.03.2026.

У судовому засіданні, призначеному на 16.03.2026, оголошено перерву до 01.04.2026 з метою з`ясування певних обставин представником відповідача та надання можливості представнику відповідача ознайомитися із оригіналами книг обліку розрахункових операцій.

Судове засідання, призначене на 01.04.2026, не відбулось, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в межах міста Чернівці та Чернівецької області. Розгляд справи призначено на 29.04.2026.

У судовому засіданні, призначеному на 29.04.2026, оголошено перерву до 13.05.2026 з метою з`ясування додаткових обставин у справі.

У доданих до матеріалів справи додаткових поясненнях, позивачем наголошувалось на тому, що за період з середини грудня 2024 по 31.12.2024 він не міг надати представникам податкового органу документи, так як із середини грудня 2024 року до лютого 2025 року АЗС позивача не працювала. Посилаючись на протоколи обшуку від 13.12.2024, на АЗС «Макс Драйв» в селі Тарасівці Чернівецької області, де він здійснює свою діяльність було вилучено ноутбуки, залишки пального, описано та передано на зберігання пальне в резервуарах, а резервуари з пальним та автозаправні пістолети було опломбовано. Зазначені обставини унеможливили роботу АЗС більш ніж на півтора місяці, а тому жодної первинної документації за період з середини грудня 2024 по 31.12.2024 у платника податків немає і не могло бути.

Вказує, що ним було подано декларацію за 4 квартал 2023 року, а також таблиці нарахування заробітної плати, ПДФО, військового збору та ЄСВ за жовтень-грудень 2023 року і виписки з банківського рахунку платника податків за цей період, з яких вбачається, що ЄСВ за найманих працівників на суму 15123,49 грн було сплачено (6279,49 грн. - за жовтень 2023 року було сплачено 01.11.2023; 4422,00 грн - за листопад 2023 було сплачено 29.11.2023 та 4422,00 грн за грудень 2023 було сплачено 28.12.2023.

Стосовно того, що сума 15123,49 грн не була зарахована, а попала в переплату через подання платником податків уточнюючої декларації, то такі знайшли своє підтвердження. Колишній бухгалтер дійсно 30.01.2026 подав уточнюючу декларацію, за наслідками якої всі нараховані та сплачені податки були «змінусовані», а сума 15123,49 грн попала в переплату.

У зв`язку із цим, представником позивача подано до суду заяву про часткову відмову від позову.

Ухвалою суду від 19.05.2026 заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про закриття провадження в частині позовних вимог задоволено повністю та закрито провадження в адміністративний справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог, а саме: про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2025 №Ф-00000/17074/Ж10/24-13-24-04, рішення від 02.07.2025 №00000/17075/Ж10/24-13-24-04.

Судове засідання, призначене на 13.05.2026, відкладено, у зв`язку із надходження від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи призначено на 03.06.2026.

У судовому засіданні, призначеному на 03.06.2026, оголошено перерву на 18.06.2026 для підготовки до судових дебатів.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позовній заяві та у відповіді на відзив, просила адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судових засіданннях заперечувала щодо позовних вимог, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що згідно реєстраційних даних платника податків, ОСОБА_1 з 08.04.2019 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, основним видом економічної діяльності згідно КВЕД 47.30 є роздрібна торгівля пальним. Інші види згідно КВЕД 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

30.04.2025 Головним управлінням Державної податкової служби у Чернівецькій області

прийнято наказ №983-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 », відповідно до якого наказано провести документальну планову виїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з 15.05.2025 тривалістю 10 робочих днів за період діяльності з 08.04.2019 по 31.12.2024 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (т.1, а.с.44).

На підставі вказаного наказу, Головним управлінням ДПС видано повідомленн від 30.04.2025 №248/Ж4/24-13-24-04 та направлення на перевірку від 15.05.2025 №1802/Ж3/24-13-24-04, №1803/Ж3/24-13-24-04, №1806/Ж3/24-13-24-04.

28.05.2025 Головним управлінням Державної податкової служби в Чернівецькій області

прийнято наказ №1186-п «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 » з 29.05.2025 тривалістю 5 робочих днів.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Державної податкової служби у Чернівецькій області на адресу позивача надсилався лист з вимогою про надання документів (т. 1 а.с. 14-148).

09.06.2025 Головним управлінням Державної податкової служби в Чернівецькій області складено акт про ненадання (не зберігання) документів №449/Ж6/24-13-24-04/2609310257 (т. 1 а.с. 163).

З матеріалів справи слідує, що в період з 15.05.2025 по 28.05.2025 та з 29.05.2025 по 04.06.2025 Головним управлінням Державної податкової служби у Чернівецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 » з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань правильності нарахування. Обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 08.04.2019 по 31.12.2024.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 11.06.2025 №21390/Ж5/24-13-24-04/2609310257 (т.1, а.с. 46-112), яким встановлено порушення:

-підпункту 164.1.1, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 177.1 пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.2, підпункту 177.4.4, пункту 174.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI результатами документальної планової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності, а саме встановлено заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 119 812,11 грн, в тому числі за період з 08.04.2019 по 31.12.2019 занижено у сумі 1857,81 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 занижено у сумі 6093,30 грн та за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 занижено у сумі 111861,00 грн;

-підпункту 1.2, 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (із змінами та доповненнями), з урахуванням змін, внесених Законом №71-II «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 не нараховано та не утримано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) за період з 08.04.2019 по 31.12.2024 на загальну суму 9984,35 грн, а саме за період з 08.04.2019 по 31.12.2019 у сумі 154,82 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у сумі 507,78 грн та за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 у сумі 9321,75 грн;

-підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 46.1 статті 46, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, підпункту 72.1.1.1 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, пункту 1 розділу II Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556 (до внесення змін наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773), подано до контролюючого органу податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з недостовірними відомостями у періоді діяльності з 08.04.2019 року по 31.12.2024, а саме не відображено нараховані та виплачені доходи на користь суб`єктів господарювання платників податків - фізичних осіб як сплата за поставлені товарно - матеріальні цінності (роботи/послуги)за ознакою доходу « 157»;

-частини п`ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (із змінами та доповненнями), платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 не нараховано єдиний внесок з виплаченої заробітної плати найманим працівникам в сумі 15123,49 грн;

-абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, підпункту 2 пункту 5 розділу IV Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 несвоєчасно сплачено суми єдиного внеску;

-пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті187, пункту 188.1 статті 188, абзацу г) пункту 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 189 та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 252 678 грн, в тому числі: за січень 2021 року у сумі 10 077 грн, за лютий 2021 року у сумі 13 659 грн, за березень 2021 року у сумі 14 954 грн, за квітень 2021 року у сумі 15 895 грн, за травень 2021 року у сумі 20 891 грн, за червень 2021 року у сумі 52 912 грн, за лютий 2024 року у сумі 36 250 грн, за березень 2024 року у сумі 67 240 грн, за травень 2024 року у сумі 20 800 грн;

-абзацу г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2753-VІ (із змінами та доповненнями), перевіркою встановлено відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних складених у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 Кодексу, які мали бути складені не пізніше останнього дня виникнення податкових зобов`язань за кожного з періодів;

-пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, а саме: платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 не в повному обсязі представлено для проведення перевірки первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством;

-підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПКУ подано з порушенням Довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизних складах пального;

-пункту 11 статті 3 Закон України №266/95-ВР від 06.07.95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З матеріалів справи вбачається, шо на підставі акту від 11.06.2025 №21390/Ж5/24-13-24-04/2609310257 відповідачем винесено наступні податкові повідомлення рішення від 02.07.2025:

№00000/17070/Ж10/24-13-24-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 148241,81 грн (119812,11 грн за податковим зобов`язанням та 28429,70 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (т. 1 а.с. 113);

№00000/17071/Ж10/24-13-24-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 12353,49 грн (9984,35 грн за податковим зобов`язанням та 2369,14 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (т. 1 а.с. 115);

№00000/17072/Ж10/24-13-24-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 315847,50 грн (252678,00 грн за податковим зобов`язанням та 63169,50 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (т. 1 а.с. 117);

№00000/17073/Ж10/24-13-24-04, яким до позивача застосовано штраф за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 10200,00 грн (т. 1 а.с. 119);

№00000/17078/Ж10/24-13-24-04, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн (т. 1 а.с. 127);

№00000/17079/Ж10/24-13-24-04, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн (т. 1 а.с. 128);

рішення №00000/17075/Ж10/24-13-24-04 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 7561,75 грн (т. 1 а.с. 122);

Разом з цим, позивачу виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000/17074/Ж10/24-13-24-04 на суму 15123,49 грн (т. 1 а.с. 121).

Не погоджуючись із прийнятими за результатами перевірки податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу, в якій просив скасувати їх (т. 1 а.с.131-136).

Натомість, рішенням Державної податкової служби України від 06.08.2025 №22759/16/99-00-06-02-01-06 залишено без розгляду скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) 02.07.2025 № Ф-00000/17074/Ж10/24-13-24-04, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.07.2025 № 00000/17075/Ж10/24-13-24-04, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 02.07.2025 № 00000/17076/Ж10/24-13-24-04 ГУ ДПС у Чернівецькій області (т.1 а.с. 138-139).

Рішенням Державної податкової служби України від 08.08.2025 №23055/6/99-00-06-01-02-06 продовжено строк розгляду скарги до 19.09.2025 (т. 1 а.с. 140).

Рішенням Державної податкової служби України від 17.09.2025 №27082/6/99-00-06-01-02-06 залишено без розгляду скаргу (т. 1 а.с. 141-145).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 02.07.2025 №00000/17070/Ж10/24-13-24-04, №00000/17071/Ж10/24-13-24-04, №00000/17072/Ж10/24-13-24-04, №00000/17073/Ж10/24-13-24-04, №00000/17078/Ж10/24-13-24-04, №00000/17079/Ж10/24-13-24-04, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2025 №Ф-00000/17074/Ж10/24-13-24-04, рішення від 02.07.2025 №00000/17075/Ж10/24-13-24-04 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1. статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно підпункту 77.2 статті 77 ПК України документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Як встановлено судом, в період з 15.05.2025 по 28.05.2025 та з 29.05.2025 по 04.06.2025 Головним управлінням Державної податкової служби в Чернівецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 » з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань правильності нарахування. Обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 08.04.2019 по 31.12.2024, за результатами якої відповідачем складено акт від 11.06.2025 №21390/Ж5/24-13-24-04/2609310257 (т.1, а.с. 46-112), яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що і відповідно, стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень- рішень.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 02.07.2025 №00000/17070/Ж10/24-13-24-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 148241,81 грн (119812,11 грн за податковим зобов`язанням та 28429,70 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи), суд зазначає наступне.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що останнє прийнято контролюючим органом, у зв`язку із порушенням позивачем вимог підпункту 164.1.1, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 177.1 пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.2, підпункту 177.4.4, пункту 174.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI за результатами документальної планової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності, а саме встановлено заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 119 812,11 грн, в тому числі за період з 08.04.2019 по 31.12.2019 занижено у сумі 1857,81 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 занижено у сумі 6093,30 грн та за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 занижено у сумі 111861,00 грн;

Судом встановлено, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених витрат, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено розбіжність задекларованих показників додатку Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи за період з 08.04.2019 по 31.12.2024 на загальну суму в розмірі 621,450,00 грн, в тому числі за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 завищено на 621450,00 грн.

Для перевірки правильності визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з господарською діяльністю та одержанням доходу використано: відомості в податкових деклараціях про майновий стан і доходи.

Перевіркою відображених показників у колонці 5 додатків Ф5 Декларацій про майновий стан та доходи «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» показників за період з 08.04.2019 по 31.12.2024 у загальній сумі 14199179,16 грн, встановлено, що платник податків фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснював операції з придбання дизельного палива, бензину, для подальшої реалізації.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Пунктом 163.1 статті 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є:

- 163.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- 163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

- 163.1.3 іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними згідно з Кодексом.

Згідно з підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Пунктом 164.3 статті 164 ПК України визначено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено статтею 168 ПК України.

Так, згідно з підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Так, судом встановлено, що позивач господарську діяльність здійснював на загальній системі оподаткування.

Як свідчать обставини справи, позивач отримував дохід від здійснення роздрібної торгівлі пальним та роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Так, відповідно до пункту 177.1 статі 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

За правилом пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, визначено пункту 177.4 статі 177 ПК України.

Так, представник відповідача вказувала, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 08.04.2019 по 31.12.2024 у загальній сумі 14199179,16 грн на підставі таких документів: показники, відображені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи платника податків фізичної особи, інформація про рух коштів на розрахункових рахунках, дані обліку платника, видаткові/прибуткові накладні, тощо встановлено заниження задекларованих платником податків фізичною особою ОСОБА_1 показників у колонці 5 додатків Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» на загальну суму в розмірі 621450,00 грн, в тому числі за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 завищено на 621450,00 грн.

Перевіркою показників, відображених показників у колонці 6 додатків Ф2 до Декларацій про майновий стан та доходи «витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату» за період з 08.04.2019 по 31.12.2024 у загальній сумі 1954671,88 грн, встановлено, що платник податків фізична особа ОСОБА_1 у здійсненні господарської діяльності використовував працю найманих осіб та здійснював нарахування заробітної плати за відповідні періоди.

Проведеною перевіркою, відображених показників у колонці 6 додатків Ф2 до Декларацій про майновий стан та доходи «витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату» за період з 08.04.2019 по 31.12.2024 у загальній сумі 1954671,88 грн, на підставі табелів робочого часу, відомостей нарахування заробітної плати, які перевірені суцільним порядком, не встановлено заниження задекларованих платником податків фізичною особою ОСОБА_1 показників у колонці 6 додатків Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи «витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату».

Перевіркою, відображених у колонці 7 додатків Ф2 до Декларацій про майновий стан та доходи «інші витрати включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» за період з 08.04.2019 по 31.12.2024 у загальній сумі 291174,94 грн, встановлено, що на формування цього показника мали вплив операції з придбання платником податків фізичною особою ОСОБА_1 електроенергії, послуг банку, тощо.

Таким чином, зазначене вище призвело до завищення витрат на загальну суму в розмірі 621450,00 грн, в тому числі за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 завищено на 621450,00 грн.

Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про доходи, з даним про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки встановлено заниження оподатковуваного доходу за період з 08.04.2019 по 31.12.2024 на загальну суму в розмірі 65530,70 грн, в тому числі за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, занижено на 33851,70 грн, та за період з 01.0.2024 по 31.12.2024 занижено на 621450,00 грн.

Дане заниження виникло у зв`язку із невірним визначенням сум доходів та витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу.

Таким чином, платником податків занижено оподатковуваний дохід на 655301,70 грн, внаслідок порушень встановлених при визначенні суми валових доходів та суми валових витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.

Окрім цього, в акті зазначено, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки встановлені фінансово-господарські операції платника податків ОСОБА_1 з ТзОВ «Вав стоун Енерджі» та ТзОВ «Блек Оіл Трейд», однак, в ході проведення перевірки встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій із зазначеними постачальниками та як наслідок штучне формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку із відсутністю в них виробничих та інших потужностей, відсутністю у належній кількості об`єктів оподаткування згідно 20-ОПП, належної кількості найманих працівників, транспортних засобів, тощо. Отже, проведеною перевіркою не встановлено реальність отримання платником податків особою ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей від зазначених контрагентів, а лише безпідставне відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, які фактично не відбулися, а лише відображені у первинних документах платника податків.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Вав стоун Енерджі» та ТзОВ «Блек Оіл Трейд» з матеріалів справи вбачається наступне.

02.02.2024 між позивачем та ТзОВ «Вав стоун Енерджі» укладено договір №02-02-2024/1 поставки нафтопродуктів, за умовами якого ТзОВ «Вав стоун Енерджі» зобов`язувалось передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач прийняти та оплатити товар.

На підтвердження реальності поставки товару за вказаним договором до матеріалів справи надано: видаткові накладні №46 від 04.02.2024, №120 від 09.03.2024, товарно-транспортні накладні № 0000-000046 від 04.02.2024, та №0000-000120 від 09.03.2024.

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначеного договору, контрагентом було виставлено рахунок на оплату №96 від 08.03.2024 на суму 266400,00 грн, в тому числі ПДВ.

За зазначеними вище господарськими операціями контрагентом було виписано наступні податкові накладні: №26 від 04.02.2024, №20 від 09.03.2024, які були зареєстровані контрагентом в ЄРПН, що підтверджується відповідними квитанціями.

19.03.2024 між позивачем та ТзОВ «Блек Оіл Трейд» укладено договір №19-03/2024 поставки нафтопродуктів, за умовами якого ТзОВ «Блек Оіл Трейд» зобов`язувалось поставити та передати у в погоджені строки нафтопродукти, а позивач прийняти та оплатити їх на умовах поставки, в кількості, в асортименті, за цінами та термінами поставки, відповідно до умов договору, Додаткових угод та Додатків, які є невід`ємною частиною Договору.

На підтвердження реальності поставки товару за вказаним договором до матеріалів справи надано: видаткові накладні №458 від 23.03.2024, №1789 від 13.05.2024, товарно-транспортні накладні № 458 від 23.03.2024, №789 від 13.05.2024.

За зазначеними вище господарськими операціями контрагентом було виписано наступні податкові накладні: №258 від 19.03.2024, №260 від 23.03.2024, №71 від 09.05.2024, які були зареєстровані контрагентом в ЄРПН, що підтверджується відповідними квитанціями.

Вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

В ході судового розгляду справи, контролюючим органом не надано до суду будь-яких заперечень щодо того, що всі податкові накладні, виписані вищевказаними контрагентами позивача, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому до них не наведено жодних зауважень.

У відповідності до підпункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Саме первинними документами підтверджується факт здійснення господарської діяльності в обсязі та з відповідною метою, що визначена договором.

При цьому, сам по собі факт сплати або не сплати контрагентом позивача ПДФО за найманих працівників не може бути підтвердженням або спростуванням здійснення господарської операції.

Щодо посилань відповідача на неможливість реального здійснення господарських операцій із зазначеними постачальниками та як наслідок штучне формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку із відсутністю в них виробничих та інших потужностей, відсутністю у належній кількості об`єктів оподаткування згідно 20-ОПП, належної кількості найманих працівників, транспортних засобів, тощо, суд зазначає, що жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Відсутність у вказаного контрагенту матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.09.2018 у справі №804/4787/16.

При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження неможливості залучення трудових ресурсів за цивільно-правовими угодами, що мають у власному розпорядженні транспортні засоби для здійснення постачання/перевезення відповідної продукції. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку договорів, укладених позивачем з його контрагентами. Виконання позивачем та його контрагентами зобов`язань за договорами підтверджується зібраними по справі доказами.

Також, контролюючим органом не проведено контрольних заходів щодо контрагентів постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 у справі №810/1052/15.

Крім того, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості найманих працівників, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

На думку суду, необґрунтованими є й посилання податкового органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача оскільки вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом також в постановах від 11.11.2021 у справі №813/1345/16, від 19.01.2021 у справі №808/1996/18, від 07.06.2022 у справі №826/11447/16, від 06.10.2021 у справі №120/847/20-а, від 27.04.2022 у справі №200/5932/19-а.

Так, на переконання суду, неможливо дійти з інформації, що міститься в ІТС «Податковий блок» за відсутності безпосереднього дослідження контролюючим органом фінансово господарської діяльності даного суб`єкта господарювання, в тому числі щодо наявних обсягів сировини (запасів минулих періодів та їх фактичний стан який міг вплинути на кінцевий об`єм/площу виготовлених ТМЦ).

Про такий висновок суду свідчить правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.05.2021 у справі №804/5965/16, згідно якої, податкова інформація, що наявна в інформаційно аналітичних базах відносно контрагента позивача, як доказ нереальності здійснення господарських операцій, є безпідставною, оскільки остання носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18.06.2021 у справі № 320/7061/19, згідно якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі №804/959/16 зазначив, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи (договори, договори постачання, накладні та податкові накладні, видаткові накладні, документи на підтвердження здійснення оплати по договорам укладеним з відповідними контрагентами, посвідчення відповідності, рахунки-фактури, копії довіреностей на відповідних відповідальних осіб за постачання/прийняття матеріальних цінностей (товарів), документи на перевезення товарів (містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування вагону, прізвища та підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж, маса товару, підпис та печатка перевізника) та їх розвантаження на складські приміщення та інші документи), які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарська операція, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулась.

Так, рух активів при здійсненні вказаної операції підтверджується документами про оплату, накладною, укладеним договором, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Окрім цього, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарської операції, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект. Податкова ж інформація щодо контрагента позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагента.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатні, щоб стверджувати про нереальність господарської операції між позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №814/1439/17.

Суд зауважує, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є безпосередній зв`язок з отриманням доходу. Фізична особа підприємець до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням такого доходу.

Згідно пункту 3, 4, 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом від 20.08.2015 №727 (далі Порядок №727), акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Згідно до підпункту 2 пункт 4 розділу III Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документи та інформацію, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформацію щодо наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності платника податків;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання платником податків, посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Таким чином, у випадку встановлення в ході проведення документальної перевірки порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контролюючий орган повинен скласти акт перевірки, у якому чітко описати виявлені порушення з посиланням на первинні документи, які його підтверджують.

Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Текст акта документальної перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення.

Описова частина акта документальної перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта документальної перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2023 у справі № 815/6819/14.

Разом з тим, з огляду на обставини встановлені контролюючим органом та, відповідно, зафіксовані ним в акті перевірки та правопорушення, покладені в основу спірних рішень, суд дійшов висновку, що складений за результатами перевірки господарської діяльності позивача акт від 11.06.2025 №21390/Ж5/24-13-24-04/2609310257 не відповідає вимогам, встановленим нормами Порядку № 727, так як виявлені відповідачем порушення податкового та іншого законодавства викладені нечітко, необ`єктивно та в не повній мірі, без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Водночас, суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов`язань, та такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Зокрема, з акту перевірки неможливо встановити за результатами дослідження яких саме первинних бухгалтерських та податкових документів перевіряючі дійшли висновку про завищення позивачем задекларованих витрат у 2020-2024 роках.

Податкова декларація про майновий стан і доходи є податковою звітністю, яка узагальнює інформацію з регістрів податкового обліку, а тому не містить вичерпної інформації про зміст господарських операцій, а відтак, не може бути самостійною підставою для висновків про завищення витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.

Таким чином, відповідачем не було доведено обґрунтованість висновків про завищенням позивачем задекларованих витрат, заниження чистого оподатковуваного доходу та відповідно заниження податкових зобов`язань з податку на доходи за результатами річного декларування.

Враховуючі наведені положення законодавства та обставин справи, суд вважає, що вищевказані витрати, які понесені позивачем під час здійснення господарської діяльності є такими, що пов`язані з купівлею товару, які спрямовані на отримання доходу у межах підприємницької діяльності позивача, а, відтак, відносяться до складу витрат підприємця.

Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що визначені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 суми витрат та доходів, є обґрунтованими та належним чином підтвердженими, як первинними документами, на відміну від даних відповідача, зазначених в акті перевірки, які окрім як загальної викладки показників та сум відхилення, не мають логічного та достатнього обґрунтування виявлених сум завищення витрат та заниження об`єкта оподаткування.

Враховуючи наведене вище в сукупності, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02.07.2025 №00000/17070/Ж10/24-13-24-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 148241,81 грн (119812,11 грн за податковим зобов`язанням та 28429,70 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи), є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.07.2025 №00000/17071/Ж10/24-13-24-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 12353,49 грн (9984,35 грн за податковим зобов`язанням та 2369,14 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи), суд зазначає наступне.

За приписами пункту 16.1, підрозділу 10, розділу XX ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Отже об`єктом оподаткування військового збору є чистий оподатковуваний дохід.

Оскільки суд визнав протиправним донарахування контролюючим органом суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 148241,81 грн згідно винесеного податкового повідомлення-рішення від 02.07.2025 №00000/17070/Ж10/24-13-24-04, то відповідно, нарахування позивачу суми військового збору є також безпідставними.

Така позиція суду ґрунтується на позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 08.02.2022 у справі №822/2249/17 та від 15.11.2022 у справі №810/1334/16.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 02.07.2025 №00000/17072/Ж10/24-13-24-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 315847,50 грн (252678,00 грн за податковим зобов`язанням та 63169,50 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи), суд зазначає наступне.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що таке прийнято внаслідок порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті187, пункту 188.1 статті 188, абзацу г) пункту 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 189 та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 252 678 грн, в тому числі: за січень 2021 року у сумі 10 077 грн, за лютий 2021 року у сумі 13 659 грн, за березень 2021 року у сумі 14 954 грн, за квітень 2021 року у сумі 15 895 грн, за травень 2021 року у сумі 20 891 грн, за червень 2021 року у сумі 52 912 грн, за лютий 2024 року у сумі 36 250 грн, за березень 2024 року у сумі 67 240 грн, за травень 2024 року у сумі 20 800 грн.

Як зазначено в акті, за вказане порушення позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 315847,50 грн (252678,00 грн за податковим зобов`язанням та 63169,50 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи), зокрема за заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 252 678 грн, в тому числі: за січень 2021 року у сумі 10 077 грн, за лютий 2021 року у сумі 13 659 грн, за березень 2021 року у сумі 14 954 грн, за квітень 2021 року у сумі 15 895 грн, за травень 2021 року у сумі 20 891 грн, за червень 2021 року у сумі 52 912 грн, за лютий 2024 року у сумі 36 250 грн, за березень 2024 року у сумі 67 240 грн, за травень 2024 року у сумі 20 800 грн.

В ході судового розгляду справи, судом встановлено, що податковим органом збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з січня 2020 по червень 2021, у зв`язку з тим, що позивачем перевищено сукупний обсяг постачання товарів/послуг за останніх 12 місяців понад 1000000,00 грн, за насідком чого платник податків повинен був зареєструватись платником ПДВ з 10.01.2021.

В той час, як за лютий, березень, травень 2024 податковим органом збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) через неможливість реального здійснення господарських операцій із постачальниками ТзОВ «Вав стоун Енерджі» та ТзОВ «Блек Оіл Трейд», згідно договорів №02-02-2024/1, №19-03/2024 поставки нафтопродуктів та як наслідок штучне формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку із відсутністю в них виробничих та інших потужностей, відсутністю у належній кількості об`єктів оподаткування згідно 20-ОПП, належної кількості найманих працівників, транспортних засобів.

Суд зазначає, що оцінка реальності здійснення господарських операцій між ТзОВ «Вав стоун Енерджі» та ТзОВ «Блек Оіл Трейд» надавалась судом вище та спростовано твердження контролюючого органу щодо нереальності таких операцій.

Відтак, в цій частині нарахованої суми податкового зобов`язання у спірному податковому повідомленні-рішенні за період за лютий, березень, травень 2024 наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Стосовно висновків про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з січня 2020 по червень 2021 року суд зазначає таке.

Так, судом встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 встановлено, що в період з 08.04.2019 по 31.12.2024 ОСОБА_1 господарську діяльність здійснював на загальній системі оподаткування.

В ході перевірки щодо правильності визначення суми одержаного доходу посадовими особам відповідача встановлено, що за звітний 2020 рік позивачем у поданій до податкового органу декларації про майновий стан і доходи відображено дохід від 09.02.2022 №9431304777 у розмірі 980394,94 грн, натомість за даними перевірки, контролюючим органом визначено дохід позивача у розмірі 1014246,64 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у колонці 4 додатку Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи «сума одержаного доходу» показників за період з 08.04.2019 по

31.12.2024, у загальній сумі 17 191 826,82 грн встановлено, що платник податків фізична особа ОСОБА_1 отримував дохід від здійснення наступних видів діяльності: 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Проведеною перевіркою встановлено, що платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 занижено показники у колонці 4 додатку Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи за період з 08.04.2019 по 31.12.2024 «сума одержаного доходу» всього на загальну суму 33 851,70 грн, в тому числі за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 занижено на 33 851,70 грн.

Розбіжність в сумі 33 851,70 грн, в тому числі за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі 33 851,70 грн виникла внаслідок наступного:

Перевіркою правильності визначення суми загального оподатковуваного доходу за період з 08.04.2019 по 31.12.2024, відображеного платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік з даними про суми загального оподатковуваного доходу встановленими в ході перевірки, встановлено його заниження за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на суму 33 851,70 грн, а саме: на підставі наявної інформації в базах даних ДПС України (виторгів PРO) та наданих для перевірки книг обліку розрахункових операцій, банківських виписок та інших документів наданих платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 встановлено, що за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 «сума одержаного доходу» складає 1 014 246,64 грн.

Таким чином, грошові кошти в загальному розмірі 33 851,70 грн., а саме за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у сумі 33 851,70 грн не було включено до складу доходів за 2020 рік

платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 та не відображено в податковій декларації про майновий стан та доходи за відповідний період.

Виходячи із вищевикладеного, перевіркою встановлено заниження показників у колонці 4 додатку Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи за період з 08.04.2019 по 31.12.2024 «сума одержаного доходу» у загальній сумі 33 851,70 грн. Таким чином, дохід в загальному розмірі 33 851,70 грн, а саме за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 не було включено платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 до складу доходів за 2020 рік відповідно, та не відображено в податковій декларації про майновий стан та доходи за відповідний період.

Обгрунтовуючи правомірність включеної у декларацію про майновий стан і доходи суму доходу у розмірі 980394,94 грн, представник позивача наголошувала на тому, що позивачем визначено дану суму без урахування податку на додану вартість, як того вимагає стаття 181 Податкового кодексу України.

Більше того, в судовому засіданні, представник позивача звертала увагу суду на те, що з метою доведення помилковості висновків податкового органу, платником податків було ініційовано проведення експертизи первинних документів за 2020 рік, які були предметом оцінки податковим інспектором під час перевірки та 23.09.2025 укладено з судовим експертом Кукул І.Я. договір про надання послуг №23/09-25, предметом якого, було надання Замовнику послуг по виконанню експертизи за спеціальністю 1.1 «Дослідження документів, бухгалтерського, податкового обліку і звітності». Результатом надання послуг є висновок експерта.

Дослідженням висновку експерта №30/09 від 30.09.2025 встановлено, що на вирішення судово-економічної експертизи поставлено питання, щодо встановлення реальної суми одержаного доходу платником податків фізичною особою ОСОБА_1 , який підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку (службовими чеками).

За результатами експертизи експертом зроблено висновок про те, що визначена в акті ДПI від 11.06.2025 №21390/Ж/24-13- 24-04/26-09310257 сума одержаного валового доходу платником податків фізичною особою ОСОБА_1 за звітний 2020 рік в розмірі 1 014 246,64 грн, не підтверджується. Експертним дослідженням визначено обсяг здійснених операцій із отримання грошових коштів (виручки) платником податків фізичною особою ОСОБА_1 за 2020 рік в розмірі 1022282,73 грн. Загальна сума, від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, що нарахована (сплачена) платником податків фізичною особою ОСОБА_1 за 2020 рік, тобто протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно не перевищує 1 000 000,00 грн та складає 851 902,27 грн, без урахування виділеного податку на додану вартість в розмірі 170 380,46 грн (1 022 282,73 170 380,46).

Вказані обставини не були спростовані відповідачем під час розгляду справи у суді.

Розглядаючи вказану справу, суд визнає висновок судово-економічної експертизи в межах, які стосуються спеціальних знань належним та допустимим доказом протиправності дій відповідача та оцінює його разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 КАС України.

Суд зазначає, що перелік платників податку для цілей оподаткування податком на додану вартість міститься у статті 180 ПК України. Відповідно до підпункту 2 пункту 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з підпунктом «б» 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПК України особа для цілей розділу V цього Кодексу, який регулює порядок оподаткування ПДВ, - це зокрема фізична особа підприємець, яка: або є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому цим Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість.

Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку на додану вартість передбачені статтею 181 ПК України.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої третьої групи.

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість унормований статтею 183 ПК України.

Відповідно до пунктів 183.1, 183.2, 183.10 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Зміст наведених положень статей 181, 183 ПК України свідчить про те, що у разі нарахування (сплати) особі протягом останніх 12 календарних місяців загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, яка сукупно перевищує 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).

При цьому застереження «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми цього податку із загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг; в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та не пов`язані з жодним іншим таким податком, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).

Така правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №300/91/19, від 21.05.2020 у справі №815/2297/15 та від 16.07.2020 у справі №810/5229/15, від 12.08.2021 у справі №815/4591/17.

Натомість відповідач, як слідує із матеріалів справи, при обчисленні суми отриманого доходу від провадження господарської діяльності, всупереч правилу, передбаченому пунктом 181.1 статті 181 ПК України, та нормі пункту 188.1 статті 188 ПК України, не вирахував з доходу суму ПДВ, які позивач сплатив під час своєї діяльності, що призвело до помилкового висновку про перевищення позивачем обсягу оподатковуваних операцій, встановленого цією нормою в 1 000 000 грн, та його обов`язок зареєструватися платником ПДВ.

З огляду на викладене, суд вважає помилковими висновки контролюючого органу про порушення позивачем порядку реєстрації платником податку на додану вартість та покладення на нього обов`язку з нарахування та сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що свідчить про незаконність визначення йому грошового зобов`язання з цього податку в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 02.07.2025 №00000/17072/Ж10/24-13-24-04 в частині ПДВ донарахованого за січень 2021 червень 2021 в сумі 128388,00 грн та застосованих на цю суму штрафних санкцій 25 % в сумі 32097,00 грн, а всього 160485,00 грн.

Відтак, в цій частині позовних вимог наявні підстави для їх задоволення.

Стосовно правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.07.2025 №00000/17073/Ж10/24-13-24-04, яким до позивача застосовано штраф за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 10200,00 грн, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що таке прийнято внаслідок порушення позивачем абзацу г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2753-VІ (із змінами та доповненнями), перевіркою встановлено відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних складених у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 Кодексу, які мали бути складені не пізніше останнього дня виникнення податкових зобов`язань за кожного з періодів.

Так, згідно з пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Разом із тим, згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п. 189.1 ст. 189 ПК України).

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування (пункт 120-1.2 статті 120-1 ПК України).

Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України виникає у платника податку в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу.

Як встановлено судом з акту перевірки проведеною перевіркою відображених показників у рядку 4.1 Декларації «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою» по Декларації з ПДВ за період з 10.0.2021 по 31.12.2024 встановлено їх заниження в загальній сумі 124290,00 грн, в тому числі за лютий 2024 року у сумі 36250,00 грн, за березень 2024 року у сумі 67240,00 грн та за травень 2024 року у сумі 20800,00 грн.

Також актом перевірки встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у періоді діяльності з 10.01.2021 по 31.12.2024.

Натомість, відповідачем не зазначено у акті перевірки та не конкретизовано, які саме податкові накладні не зареєстровані позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних та, згідно яких господарських операцій.

В ході судового розгляду даної справи, судом встановлено, що за результатами господарської операції із ТзОВ «Вав Стоун Енерджі» складено податкову накладну від 04.02.2024 №26 на суму 217500,00 грн, в тому числі ПДВ 36250,00 грн та податкову накладну від 09.03.2024 №20 на суму 266400,00 грн, в тому числі ПДВ 44400,00 грн.

Факт надсилання та реєстрація вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанціями про їх прийняття та реєстрацію.

Разом з цим, судом встановлено, що за результатами господарської операції із ТзОВ «Блек Оіл Трейд» складено податкову накладну від 19.03.2024 №258 на суму 87740,00 грн, в тому числі ПДВ 14623,33 грн, 23.03.2024 №260 на суму 49300,00 грн, в тому числі ПДВ 8216,67 грн, податкову накладну від 09.05.2024 №71 на суму 124800,00 грн, в тому числі ПДВ 20800,00 грн.

Факт надсилання та реєстрацію вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних також підтверджується квитанціями про їх прийняття та реєстрацію.

Відтак, твердження відповідача, стосовно порушень податкового законодавства, внаслідок чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.07.2025 №00000/17073/Ж10/24-13-24-04 є помилковим, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2025 №00000/17078/Ж10/24-13-24-04, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн, суд зазначає наступне.

Вказане рішення прийнято внаслідок порушення позивачем підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 46.1 статті 46, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, підпункту 72.1.1.1 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, пункту 1 розділу II Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за N111/26556 (до внесення змін наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773), подано до контролюючого органу податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з недостовірними відомостями у періоді діяльності з 08.04.2019 по 31.12.2024, а саме не відображено нараховані та виплачені доходи на користь суб`єктів господарювання платників податків - фізичних осіб як сплата за поставлені товарно - матеріальні цінності (роботи/послуги)за ознакою доходу « 157».

Судом встановлено, що перевіркою встановлено, що платник податків фізична особа ОСОБА_1 згідно наданих до перевірки документів контрагентами постачальниками товарно-матеріальних цінностей є платники податків фізичні особи, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У позові позивач посилається на те, що він не виконував функцію податкового агента у цьому випадку, тому не був зобов`язаний відображати вказані операції у звітності за формою 4-ДФ.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктом177.8 статті 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності.

Крім цього, пунктом 176.2 статті 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.8. статті177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Суд зазначає, що для неутримання податковим агентом податку на доходи фізичних осіб суб`єктом господарювання, який має господарські відносини з фізичною особою-підприємцем необхідно встановити, зокрема, чи є документ, підтверджуючий, що фізична особа зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності (виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних або фізичних осіб - підприємців).

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 460/2790/18 (касаційне провадження № К/9901/14423/19).

Згідно пункту 51.1 статті 51 ПК України платники податків, у тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку та форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку в графі 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), про яку надається інформація в податковому розрахунку. Відповідно до п. 3.2 у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. та п. 3.3 У графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, у графі 4а «Сума нарахованого податку відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу та п. 3.5 Порядку у графі 4 «Сума перерахованого податку відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету.

Згідно пункту 3.6 Порядку у графі 5 «Ознака доходу зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу. При виплаті доходів фізичним особам підприємцям зазначається ознака « 157- доходи виплачені самозайнятим особам».

Відтак, згідно пункту 51.1 ст.51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені ПК України для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Виплати самозайнятим особам (в т.ч. ФОП) підлягають відображенню у формі 1-ДФ/4-ДФ, для цього використовується ознака доходу « 157», ці виплати відображаються в графах 3 та 3а, тоді як графи утриманих податків залишаються порожніми, оскільки утримання не здійснюється.

Згідно з пункту 119.1 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

При цьому, контролюючим органом не взято до уваги доводи позивача , стосовно того, що позивач, який виплачує дохід такій самозайнятій особі за постачання товарно - матеріальних цінностей або послуг, не є податковим агентом у розумінні ПК України, отже не зобов`язаний відображати таку інформацію у податковому розрахунку за формою 4-ДФ.

Разом із тим, самозайнята особа є податковим агентом у відношенні до фізичної особи-підприємця і відповідно, повинна подавати звіт за формою № 4-ДФ лише у випадку, коли самозайнята особа виплачує дохід фізичній особі-підприємцю, та нараховує, утримує і сплачує податок до бюджету з цього доходу.

Однак, зважаючи на те, що фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щодо яких позивачем не була зазначена інформація у формі №4-ДФ, були надані копії документів, що підтверджують їх державну реєстрацію як суб`єктів підприємницької діяльності.

Отже, позивачем правомірно відповідно до пункту 177.8 статті 177 ПК України податок на доходи не утримувався, оскільки в даному випадку останній не виступає податковим агентом щодо таких осіб. Обов`язок щодо подання інформації про виплату доходу зазначеним фізичним особам-підприємцям за формою № 4-ДФ у позивача відсутній (позиція Верховного Суду у постанові від 19.02.2019 у справі №825/809/16 касаційне провадження №К/9901/6047/18, у постанові від 28.09.2021 у справі № 809/4194/15).

Таким чином, наявними у справі доказами спростовуються доводи контролюючого органу, щодо порушень вимог податкового законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 02.07.2025 №00000/17078/Ж10/24-13-24-04.

Таким чином, наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2025 №00000/17078/Ж10/24-13-24-04.

Стосовно позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2025 №00000/17079/Ж10/24-13-24-04, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн, суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало порушення позивачем пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р., а саме: платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 не в повному обсязі представлено для проведення перевірки первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право під час проведення перевірок запитувати та вивчати первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, і цей обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов`язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.3 статі 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Під час судового розгляду, судом встановлено, що фактично висновки податкового органу ґрунтуються на обставинах ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів під час проведення перевірки, однак, як встановлено судом первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку позивачем, у відповідності до приписів чинного законодавства, були надані представниками позивача в ході документальної планової виїзної перевірки.

Окрім того, судом беруться до уваги доводи позивача стосовно того, що первинні документи за 2023-2024 роки вилучені під час обшуків та знаходяться у Територіальному управлінні БЕБ у Чернівецькій області, на підтвердження чого до матеріалів справи надано відповідні протоколи обшуку.

Як зазначалось представником позивача у судовому засіданні, про вказаний факт в ході перевірки було повідомлено представників контролюючого органу, проте, як слідує із прийнятого податкового повідомлення-рішення, указаного не взято до уваги.

Більше, того, відповідачем ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні не конкретизовано, які саме документи не представлено платником податку ОСОБА_1 , що зумовлює певну невизначеність з боку позивача.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02.07.2025 №00000/17079/Ж10/24-13-24-04, є протиправним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на викладене, з урахуванням вищевикладених обставин, оцінюючи в сукупності обставини справи, письмові докази, суд приходить до висновку, що позивачем доведено суду протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача по суті спору не свідчать про законність вчинених ним дій.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9311,10 грн. Зважаючи на відмову позивача від позову та закриття провадження в справі в частині позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягає сума 7588,55 грн, яка є пропорційною сумі задоволених вимог (ППР від 02.07.2025 №00000/17070/Ж10/24-13-24-04 в сумі 148241,81х1%х0,8=1185,93 грн; ППР від 02.07.2025 №00000/17071/Ж10/24-13-24-04 в сумі 12353,49х1%, що є меншим 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сума судового збору 1211,20 грн х 0,8=968,96 грн; ППР від 02.07.2025 №00000/17072/Ж10/24-13-24-04 в сумі 315847,50 грн х 1% х 0,8 =2526,78 грн; ППР від 02.07.2025 №00000/17073/Ж10/24-13-24-04 в сумі 10200,00 грн - 1%, що є меншим 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сума судового збору 1211,20 грн х 0,8=968,96 грн; ППР від 02.07.2025 №00000/17078/Ж10/24-13-24-04 в сумі 1020,00 грн х 1%, що є меншим 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сума судового збору 1211,20 грн х 0,8=968,96 грн; ППР від 02.07.2025 №00000/17079/Ж10/24-13-24-04 в сумі 1020,00 грн х 1%, що є меншим 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сума судового збору 1211,20 грн х 0,8=968,96 грн).

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Чернівецькій області від 02.07.2025 №00000/17070/Ж10/24-13-24-04, №00000/17071/Ж10/24-13-24-04, №00000/17072/Ж10/24-13-24-04, №00000/17073/Ж10/24-13-24-04, №00000/17078/Ж10/24-13-24-04, №00000/17079/Ж10/24-13-24-04.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7588 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) гривень 55 копійок.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 29.06.2026.

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200а, місто Чернівці, Чернівецька область, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44057187).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна