Рішення № 137777676, 29.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 червня 2026 року № 520/1851/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 однораpову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.

В обґрунтування позовної заяви представником позивача зазначено, що протиправна бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 полягає у невжитті дій для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах згідно з постановою КМУ від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Ухвалою суду від 03.02.2026 року прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.

Копію ухвали та позовної заяви з додатками судом направлено відповідачу до його електронного кабінету "Електронного суду", про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку документа.

Відповідач подав до суду пояснення на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Посилається на обставини того, що солдат ОСОБА_1 на момент 13.02.2025 набрання чинності Постанови 153:

1. у віці до 25 років був призваний на військову службу під час дії воєнного стану та направлений у військову частину НОМЕР_2 (з 20.10.2022);

2. самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 та був відсутній на службі без поважних причин під час дії воєнного стану (з 10.11.2022, тобто через 20 днів від початку служби);

3. притягався до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України (в подальшому 02.06.2025 провадження закрито з нереабілітуючих підстав);

4. безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше 30 днів (сумарно обчислених) не брав (його служба складала термін 20 днів);

5. захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Вітчизни не отримував (цей факт не оспорюється).

Військова служба солдата ДОМОРАДОВА ОСОБА_2 після 13.02.2025, у тому числі факт отримання 26 червня 2025 року поранення під час служби у військовій частині НОМЕР_1 , не підпадає під дію Постанови 153, оскільки учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за спеціальним контрактом до Збройних Сил; або особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, що відповідають сукупності умов на момент набрання чинності цією постановою та період після 13.02.2025 під дію Постанови 153 не підпадає. До жодної з категорій ОСОБА_3 не відноситься.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час дії воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 .

Позивач вказує, що брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою про безпосередню участь № 5051 від 20.07.2025 року.

26 червня 2025 року при виконанні бойових завдань під час захисту Батьківщини отримав бойове поранення, а саме: поєднане вогнепальне осколкове поранення голови, що підтверджується довідкою про обставини травми №1688/52 від 01.07.2025 року. Було надано першу медичну допомогу та евакуйовано до медичногозакладу.

У період з 27.06.2025 по 07.07.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №9050 від 07.07.2025 року.

09 грудня 2025 року представником позивача адвокатом Труніловим Я.О. подано заяву до військової частини НОМЕР_3 , в якій він просить військову частину НОМЕР_3 прийняти рішення щодо виплати Позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, згідно положень абз. 2, абз. 4 п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 26.12.2025 року вих. №1656/20820 відмовила позивачу у здійсненні зазначеної виплати, обґрунтувавши таку відмову тим, що позивач не входить до категорії осіб, на яких розповсюджується дія Постанови КМУ від 11.02.2025 року № 153, оскільки ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 24 квітня 2024 року та поновлений на військову службу у військовій частині НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 з 01.06.2025 року, а отже станом на 13.02.2025 року не проходив військову службу та не перебував у списках особового складу жодної військової частини, а отже не має право на виплату.

Позивач не погоджуючись з такою відмовою звернувся до суду з позовом.

Суд, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок).

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Аналіз положень пункту 4 Постанови КМУ №153 дає підстави суду дійти висновку, що на одержання одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах мають право військовослужбовці за наявності одночасно таких умов:

- які до набрання чинності цією постановою (11.02.2025 року) у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX;

- проходять військову службу;

- брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (11.02.2025 року).

Суд звертає увагу, що метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби. При цьому, йдеться про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців у віці до 25 років.

Як вбачається з матеріалів справи 20.10.2022 ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та проходив службу на посаді стрільця-помічника гранатометника 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 .

10.11.2022, тобто через 20 днів після призову, солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин самовільно залишив тимчасове місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі АДРЕСА_1 та проводив час на власний розсуд, поза межами військової частини НОМЕР_2 , не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби до 14.05.2025.

14.05.2025 солдат ОСОБА_1 самостійно з`явився до місця тимчасової дислокації Покровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області за адресою: АДРЕСА_2 , де повідомив про намір далі проходити військову службу, тим самим припинив вчиняти триваюче кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 КК України.

22.05.2025 ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра у справі № 199/6726/25 (провадження № 1-кп/199/886/25) кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за №42025052210001543 від 29.04.2025 року закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.407 КК України.

02.06.2025 на виконання Ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22.05.2025 у справі № 199/6726/25 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 02.06.2025 № 155 солдат ОСОБА_1 поновлений на військовій службі, зарахований до списків особового складу військової частини, поставлений на усі види забезпечення та вважається таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою.

31.08.2025, тобто майже через 3 місяці після поновлення на військовій службі, навідник 2 танкового взводу 1 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, який зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України та накази командирів, в порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внаслідок особистої недисциплінованості та безвідповідальності, самовільно покинув місце служби, та відсутній на службі по теперішній час, тобто понад 3 доби, без поважних причин в умовах воєнного стану.

Враховуючи, що в діях солдата ДОМОРАДОВА ОСОБА_2 повторно вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 410 Кримінального кодексу України, військовою частиною НОМЕР_1 направлено повідомлення про кримінальне правопорушення солдата ДОМОРАДОВА ОСОБА_2 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , керівнику Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Полтава та керівнику Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.

За результатами розгляду повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_4 розпочато кримінальне провадження за №62025170020016156 від 17.10.2025 та він повторно притягується до кримінальної відповідальності за той самий злочин (407 КК України).

Враховуючи викладене, до жодної з категорій встановлених у пункту 4 Постанови КМУ №153 ОСОБА_1 не відноситься, у зв`язку з чим відмова військової частини є правомірною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат не здійснюється у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29 червня 2026 року.

Суддя Бадюков Ю.В.