Ухвала суду № 137777661, 29.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про зміну способу і порядку виконання судового рішення

29 червня 2026 року № 200/4693/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Державної судової адміністрації України про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі № 200/4693/22, зокрема, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі № 200/4693/22 набрало законної сили 01.06.2023.

На виконання зазначеного судового рішення 13.11.2023 Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

До суду звернулась Державна судова адміністрація України із заявою про зміну способу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі № 200/4693/22 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 992,40 грн шляхом зазначення: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області сплатити судовий збір у сумі 992,40 грн на користь Державного бюджету України».

В обґрунтування заяви зазначено, що виконавчий лист був пред`явлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, однак повернутий на підставі пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Також заявник зазначає, що виконавчий документ був пред`явлений до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, однак повернутий органом Казначейства у зв`язку з відсутністю у Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відкритих рахунків в органі Казначейства.

На думку заявника, наведені обставини свідчать про неможливість виконання рішення суду у визначений спосіб та є підставою для зміни способу його виконання відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач надав заперечення на заяву про зміну способу та порядку виконання та вказав, що резолютивна частина рішення по справі № 200/4693/22 є чіткою, зрозумілою за змістом, не припускає різного тлумачення. На думку боржника, заявник фактично просить змінити зміст резолютивної частини рішення, що є неприпустимим, оскільки судове рішення, яке набрало законної сили, є незмінним.

Крім того, боржник вказує, що рішення про стягнення коштів з державного органу підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

В судове засідання представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Як зазначено у ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, зміна способу або порядку виконання судового рішення є процесуальним засобом, який може бути застосований судом лише за наявності виключних обставин, які об`єктивно унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання рішення у спосіб, визначений таким рішенням. При цьому зміна способу або порядку виконання рішення не може змінювати зміст судового рішення, спосіб захисту, обсяг присудженого чи покладати на боржника нові обов`язки, які не були визначені судом під час вирішення справи по суті.

У поданій заяві представник Державної судової адміністрації просить суд змінити спосіб виконання рішення у справі №520/4693/22 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 992,40 грн шляхом зазначення: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області сплатити судовий збір у сумі 992,40 грн на користь Державного бюджету України».

Таким чином, резолютивна частина рішення містить усі необхідні елементи для його виконання: боржника, суму стягнення, характер платежу та отримувача коштів. Формулювання резолютивної частини рішення є чітким, визначеним та не потребує додаткового тлумачення або трансформації.

Фактично заявник просить замінити визначений судом спосіб виконання «стягнути судовий збір» на формулювання «зобов`язати сплатити судовий збір». Водночас така зміна не змінює правової природи присудженого платежу, не змінює боржника, суму, отримувача коштів та не усуває тих обставин, на які посилається заявник як на перешкоди виконання.

Суд звертає увагу, що рішення про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, виконуються у спеціальному порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком № 845.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За змістом частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відтак повернення виконавчого документа органом державної виконавчої служби саме по собі не свідчить про неможливість виконання судового рішення, оскільки рішення про стягнення коштів з державного органу підлягає виконанню не органами державної виконавчої служби, а органами Казначейства.

Посилання заявника на повернення виконавчого документа органом Казначейства у зв`язку з відсутністю відкритих рахунків боржника також не є достатньою підставою для зміни способу виконання рішення суду.

Такі обставини можуть свідчити про наявність спору щодо належного виконання органом Казначейства покладених на нього повноважень або щодо правомірності повернення виконавчого документа, проте не доводять, що саме спосіб виконання, визначений судовим рішенням, є таким, що унеможливлює його виконання. Зміна формулювання зі «стягнути» на «зобов`язати сплатити» не змінює встановленого законом механізму виконання рішення про стягнення коштів з державного органу.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у рішенні суду у даній справі здійснено розподіл судових витрат згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Іншого способу розподілу судових витрат ні Кодексом адміністративного судочинства України, ні Законом України "Про судовий збір", ні іншими законами чи нормативно-правовими актами не встановлено.

З огляду на викладене, стягнення за рахунок бюджетних асигнувань при розподілі судових витрат у судовому рішенні не можливо замінити шляхом зміни способу виконання рішення на сплату відповідачем судового збору.

Як зазначалось раніше, судовий збір згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про судовий збір" сплачується лише при поданні позовної заяви, а не при виконанні судового рішення, де може мати місце лише розподіл судових витрат шляхом стягнення грошових коштів за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності обставин, які у розумінні частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим саме у визначений судом спосіб.

Наведені у заяві доводи зводяться до незгоди заявника з фактичним поверненням виконавчого документа органами, до яких він був пред`явлений, однак не свідчать про необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення заяви Державної судової адміністрації України про зміну способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду 22.12.2022 у справі № 200/4693/22 відсутні.

Керуючись ст.ст. 6-9, 241-243, 248, 255, 295, 372, 378 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державної судової адміністрації України про зміну способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі № 200/4693/22 відмовити.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повна ухвала складена 29 червня 2026 року.

Суддя Бадюков Ю.В.