Рішення № 137777573, 29.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 р. № 520/1116/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність (дії) військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 18.07.2023 по 07.02.2025 рік передбачених постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 , додаткових видів грошового забезпечення за період з 18.07.2023 по 07.02.2025 рік, передбачених постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 безпідставно не виплачено йому додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 в збільшеному розмірі до 100000,00 грн. на місяць за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період визначений у відповідних довідках у період з 18.07.2023 по 14.01.2024, з 30.01.2024 по 12.04.2024, з 16.04.2024 по 26.05.2024, з 28.05.2024 по 14.12.2024, з 30.12.2024 по 10.01.2025. Позивач вважає свої права порушеними, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Відповідач, у встановлений судом строк, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що у спірних правовідносинах діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Третя особа правом подання до суду письмових пояснень стосовно позовних вимог не скористалась.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.07.2023 по 07.02.2025 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

На підставі наказу начальника командира військової частини НОМЕР_1 №41(по стройовій частині) від 07.02.2025 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У період з 18.07.2023 по 14.01.2024, з 30.01.2024 по 12.04.2024, з 16.04.2024 по 26.05.2024, з 28.05.2024 по 14.12.2024, з 30.12.2024 по 10.01.2025 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що підтверджується довідкою №1571/2223 від 27.02.2025, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 .

Однак, позивач зазначив, що йому не було виплачено додаткову грошову винагороду збільшену до 100000 грн за період з 18.07.2023 по 14.01.2024, з 30.01.2024 по 12.04.2024, з 16.04.2024 по 26.05.2024, з 28.05.2024 по 14.12.2024, з 30.12.2024 по 10.01.2025, відповідно до Постанови КМУ № 168, а тому відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови КМУ № 168 у розмірі 100000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період визначений у відповідній довідці позивача.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 07 липня 2022 року № 793 (застосовується з 01 червня 2022 року) (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» доповнено Постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Наказом Міністерства оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718, (застосовується з 24.02.2022) внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260) шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

У пункті 1 Окремого доручення, яке діяло упродовж спірного періоду, Міністр оборони України визначив, що «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» охоплює виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Пунктом 3 Окремого доручення установлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, який набрав чинності 31.01.2023, Порядок № 260 доповнено розділом XXXIV, яким врегульовано порядок виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Відповідно до абзаців першого-тринадцятого пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

Згідно з пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

У постановах від 27.03.2025 у справі № 340/3094/24 і від 18.03.2026 у справі № 420/7065/24 Верховний Суд сформував правовий висновок, що вирішальним для набуття права на збільшену додаткову винагороду є не лише формальне віднесення території до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій, а насамперед характер виконуваних військовослужбовцем завдань, ступінь залучення до бойової діяльності та реальні умови проходження служби.

У постановах від 06.08.2024 у справі № 400/10311/23, від 27.02.2025 у справі № 340/3447/23 і від 29.04.2026 у справі № 520/17193/23 Верховний Суд вказав на те, що документальним підтвердженням можуть слугувати: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

Водночас у постанові від 06.05.2026 у справі № 520/22190/23 Верховний Суд виснував, що довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України не є безумовною підставою для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн, передбаченої постановою №168, за весь указаний період, оскільки така довідка може бути видана не лише для цілей підтвердження права на отримання винагороди, установленої постановою № 168, а й з іншою метою, відмінною від тієї, з приводу якої виникли спірні правовідносини. Разом з тим, періоди, зазначені у довідці, не виключають участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що дає право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн, проте періоди проходження особою служби, які не внесені до неї, виключають таке право.

У позовній заяві як доказ на обґрунтування його позовних вимог щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, у розмірі 100000,00 грн за періоди з 18.07.2023 по 14.01.2024, з 30.01.2024 по 12.04.2024, з 16.04.2024 по 26.05.2024, з 28.05.2024 по 14.12.2024, з 30.12.2024 по 10.01.2025 позивач вказав лише довідки військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №1571/2223 від 27.02.2025, №1571/3710 від 14.04.2024.

Однак, як вище суд вже зазначав, такі довідки не є безумовною підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн, установленої Постановою № 168.

Будь-яких інших доказів позивач суду не надав.

В свою чергу, відповідачем надано до суду довідку про розміри видів грошового забезпечення позивача від 17.06.2026 №1571/18057, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно до якої загальний розмір додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з липня 2023 року по лютий 2026 року становить 1802457,76 грн.

Також, як вбачається з наявних в матеріалах справи наказів командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині, протягом усього періоду проходження військової служби позивачем з 18.07.2023 по 10.01.2025, підрозділ, у якому він проходив службу, дислокувався у наступних населених пунктах: м. Харків; м. Дергачі, Харківська область; н.п. Слатине, Харківська область; с-ще Лісне, Харківська область; н.п. Богатир, Донецька область, Волноваський район, Великоновосілківська СТГ; АДРЕСА_1 (відповідно довідки про розміри видів грошового забезпечення від 17.06.2026 № 1571/18057 за жовтень 2024 року ОСОБА_2 нараховано та виплачено додаткову винагороду в сумі 100 000 грн), АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 .

Крім того, з наказів по стройовій частині вбачається, що позивач протягом спірного періоду перебував у відпустках, що додатково підтверджує обґрунтованість пропорційного нарахування додаткової винагороди:

відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2024 № 15, ОСОБА_1 вибув у частину щорічної основної відпустки строком на 15 діб, з 15 по 29 січня 2024 року, з 15 січня 2024 року знятий з котлового забезпечення (що пояснює нарахування за січень 2024 лише 15 483,87 грн замість 100 000 грн);

відповідно до наказу від 30.01.2024 № 33, ОСОБА_1 прибув з частини щорічної основної відпустки 30 січня 2024 року та з 31 січня зарахований на котлове забезпечення;

відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.04.2024 № 110, ОСОБА_1 вибув у відрядження до Центру управління розвідкою КОС ЗС України строком на 30 діб, з 13 по 12 травня 2024 року, з 14 квітня 2024 року знятий з котлового забезпечення (що пояснює нарахування за січень 2024 лише 15 483,87 грн замість 100 000 грн.);

відповідно до наказу від 27.05.2024 № 154, ОСОБА_1 прибув з відрядження до Центру управління розвідкою КОС ЗС України 27 травня 2024 року та з 28 травня зарахований на котлове забезпечення;

відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.12.2024 № 383, ОСОБА_1 вибув у частину щорічної основної відпустки строком на 15 діб, з 15 по 29 грудня 2024 року, з 15 грудня 2024 року знятий з котлового забезпечення (що пояснює нарахування за грудень 2024 лише 9677,42 грн. замість 100 000 грн);

відповідно до наказу від 30.12.2024 № 401, ОСОБА_1 прибув з частини щорічної основної відпустки 31 грудня 2024 року та зарахований на котлове забезпечення.

Таким чином, додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. виплачувалась позивачеві виключно за конкретні періоди виконання бойових (спеціальних) завдань, коли вона безпосередньо перебувала в районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених наказами Головнокомандувача ЗСУ, а не за весь час перебування у місцях постійної дислокації підрозділу. Саме це і відображено у довідках за формою 6 та наказах командира військової частини, на підставі яких здійснювались нарахування.

Суд зауважує, що місце дислокації військової частини не є тотожним району ведення воєнних (бойових) дій, а додаткова винагорода у підвищеному розмірі (100000 грн) виплачується пропорційно часу саме безпосередньої участі у бойових діях або заходах у визначених районах, а не за факт проходження військової служби як такий. За час перебування у місцях дислокації, що не визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, військовослужбовцю може нараховуватись лише додаткова винагорода у розмірі до 30000 грн. відповідно до пункту 1 ПКМУ № 168.

Враховуючи наведені обставини, судом не встановлено періодів участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, які б були проігноровані відповідачем шляхом не здійснення нарахування додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, покладений на суб`єктів владних повноважень тягар доказування правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Однак, у спірних правовідносинах позивачем не було доведено обґрунтованості відповідних позовних вимог, а відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороду, установленої Постановою № 168, у розмірі 100000,00 грн за відповідні періоди.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивач не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА