Рішення № 137777275, 29.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 р. № 520/10677/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення №1407/20-40-24-18-03 яким анульовано реєстрацію та виключено ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця з Реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2026 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області внести відповідні відомості до Реєстру платників єдиного податку про перебування ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця з 01.01.2026 по 11.04.2026 платником єдиного податку на 2 групі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 у 2025 році мав статус фізичної особи-підприємця який 25.11.2025 припинив за власним рішенням. Протягом цього періоду позивач як фізична особа-підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування (2 група єдиного податку). 25.12.2025 позивач знову зареєструвався як фізична особа-підприємець та під час реєстрації з 01.01.2026 обрав спрощену систему оподаткування (2 група єдиного податку) шляхом проставлення відповідної галочки у заяві щодо реєстрації фізичної особи-підприємця. 11.04.2026 статус фізичної особи-підприємця позивачем припинено. Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України 09.02.2026 (до моменту припинення у позивача статусу фізичної особи-підприємця) було проведено камеральну перевірку за період діяльності з 01.01.2025 по 31.12.2025, щодо порушення умов застосування платником єдиного податку спрощеної системи оподаткування, за результатами якої складено Акт від 09.02.2026 №5843/20-40-24-18-03/ НОМЕР_1 . Базуючись на висновках акту перевірки відповідач 03.03.2026 прийняв рішення №1407/20-40-24-18-03, яким анулював реєстрацію та виключив позивача як фізичну особу-підприємця з Реєстру платників єдиного податку з 01.01.2026. Позивач не погоджується із таким рішенням про анулювання з мотивів, що останнє є незаконним бо прийняте не відповідно до передбаченої Податкового кодексу України процедури та ґрунтується на хибних висновках. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що згідно з інформаційними базами ГУ ДПС фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.05.2024 за № 2010350000000568959, взятий на податковий облік у Чугуївській ДПІ ГУ ДПС 28.05.2024 за №204324136784, згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 28.05.2024 №38936487 був зареєстрований платником єдиного податку 2 групи з 01.06.2024. Дата державної реєстрації припинення 31.08.2024. 20.11.2024 повторно зареєстрований як фізична особа підприємець. З 01.01.2025 взятий на податковий облік як платник єдиного податку другої групи згідно заяви від 03.12.2024 №9366303768. Дата державної реєстрації припинення 25.11.2025. 25.12.2025 повторно зареєстрований як фізична особа підприємець. Відповідно заяви від 25.12.2025 №40771712 взятий на податковий облік як платник єдиного податку другої групи з 01.01.2026. Відповідно до поданої ФОП ОСОБА_1 до податкового органу декларації платника єдиного податку (ліквідаційна) за 2025 рік від 28.11.2025 №9372377947, сума доходу, отриманого ним від здійснення підприємницької діяльності склала 6 665 045,00 гривень, що не перевищує суму граничного обсягу доходу для платників єдиного податку 2 групи (в 2025 році граничний обсяг доходу для платників єдиного податку другої групи не повинен перевищувати 6 672 000,00 гривень). Службовим листом від 04.02.2026 № 146/20-40-24-10-18 відділом позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС повідомлено про подання до податкового органу ФОП ОСОБА_1 декларації про майновий стан і доходи за 2025 рік від 12.01.2026 № 9423382567, де задекларовано дохід від здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування в сумі 976 764,00 гривень, в результаті чого сумарний дохід ФОП ОСОБА_1 за 2025 рік склав 7 641 809,00 гривень, що є порушенням умов обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку другої групи (п. 291.4 статті 291 ПК України). На підставі вищевикладеного, складено акт камеральної перевірки від 09.02.2026 №5843/20-40-24-18-03/ НОМЕР_1 щодо порушення ФОП ОСОБА_1 умов застосування спрощеної системи оподаткування. Отже, за результатами перевірки винесено Рішення про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 від 03.03.2026 №1407/20-40-24-18-03, яким відповідно до абз. 3 п. 299.10, п. 299.11 ст. 299 ПК України, в зв`язку з перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платником єдиного податку другої групи було анульовано реєстрацію платника єдиного податку ОСОБА_1 шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2026 року. Таким чином, ГУ ДПС у спірних правовідносинах забезпечено дотримання ч.2 ст 19 Конституції при прийнятті оскаржуваного рішення, ГУ ДПС діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Правових підстав вважати прийняте рішення неправомірними не має. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, відповідно до якого зазначив, що відповідач до механізму обрання спрощеної системи оподаткування застосовує положення переходу на спрощену систему оподаткування, які не є тотожними, адже положення в пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПК України, на яке посилається відповідач, йдеться про суб`єктів господарювання, які є платниками інших податків і зборів. В той же час, фізична особа-підприємець яка припинила підприємницьку діяльність, не є суб`єктом господарювання. У разі повторної реєстрації у якості суб`єкта підприємницької діяльності вона набуває статусу новоствореної, та на неї поширюється порядок обрання спрощеної системи оподаткування новоствореними суб`єктами підприємництва (встановлений підпунктами 298.1.1 та 298.1.2 ПК України), а не переходу із сплати інших податків на спрощену систему. Відтак, відповідач до спірних правовідносин застосував положення які діють за інших обставин та регулюють інші правовідносини, а тому не підлягають застосуванню у даному випадку. Крім того, зазначив, що камеральна перевірка як один із видів податкових перевірок за своєю правовою сутністю є формою поточного контролю не може стосуватися кола питань пов`язаних із перевіркою дотримання платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування бо це питання не належить до предмета камеральної перевірки.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та був платником єдиного податку другої групи.

Згідно з інформаційними базами ГУ ДПС фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.05.2024 за № 2010350000000568959, взятий на податковий облік у Чугуївській ДПІ ГУ ДПС 28.05.2024 за №204324136784, згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 28.05.2024 №38936487 був зареєстрований платником єдиного податку 2 групи з 01.06.2024. Дата державної реєстрації припинення 31.08.2024.

20.11.2024 позивач зареєстрований як фізична особа підприємець. З 01.01.2025 взятий на податковий облік як платник єдиного податку другої групи згідно заяви від 03.12.2024 №9366303768. Дата державної реєстрації припинення 25.11.2025.

25.12.2025 позивач зареєстрований як фізична особа підприємець. Відповідно заяви від 25.12.2025 №40771712 взятий на податковий облік як платник єдиного податку другої групи з 01.01.2026.

Відповідно до поданої Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до податкового органу декларації платника єдиного податку за 2025 рік від 28.11.2025 №9372377947, сума доходу, отриманого ним від здійснення підприємницької діяльності склала 6 665 045,00 гривень.

Службовим листом від 04.02.2026 № 146/20-40-24-10-18 відділом позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС повідомлено про подання до податкового органу ФОП ОСОБА_1 декларації про майновий стан і доходи за 2025 рік від 12.01.2026 № 9423382567, де задекларовано дохід від здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування в сумі 976 764,00 гривень, в результаті чого сумарний дохід ФОП ОСОБА_1 за 2025 рік склав 7 641 809,00 гривень, що є порушенням умов обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку другої групи (п. 291.4 статті 291 ПК України).

Головним управління ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт 09.02.2026 №5843/20-40-24-18-03/ НОМЕР_1 . Висновками акту зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 умов застосування спрощеної системи оподаткування.

На підставі акта перевірки від 09.02.2026 №5843/20-40-24-18-03/ НОМЕР_1 , Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято рішення №1407/20-40-24-18-03, яким анульовано реєстрацію та виключено ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця з Реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2026 року.

Отже, за результатами перевірки винесено рішення про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 від 03.03.2026 №1407/20-40-24-18-03 (далі Рішення), яким відповідно до абз. 3 п. 299.10, п. 299.11 ст. 299 ПК України, в зв`язку з перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платником єдиного податку другої групи було анульовано реєстрацію платника єдиного податку ОСОБА_1 шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2026 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно з підпунктами 291.2, 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Положеннями пункту 299.1, пункту 299.2 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до підпункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;

7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента);

8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції":

- щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення;

- щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.

На виконання вимог пункту 1 підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Відповідно до підпункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

З огляду на аналіз наведених вище норм, суд констатує, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом.

При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлення за результатами останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.

Суд зазначає, що контролюючий орган тільки під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17, які в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Суд враховує, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі № 813/4266/17).

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року по справі № 160/21398/24, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Так, з матеріалів справи встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області за результатами проведення камеральної перевірки щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування виявлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме абз. 3 п. 299.10, п. 299.11 ст. 299 ПК України не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої та другої групи.

Таким чином, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення слугувала інформація викладена у листі від 04.02.2026 № 146/20-40-24-10-18, де зазначено що ФОП ОСОБА_1 подано декларації про майновий стан і доходи за 2025 рік від 12.01.2026 № 9423382567, де задекларовано дохід від здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування в сумі 976 764,00 гривень, в результаті чого сумарний дохід ФОП ОСОБА_1 за 2025 рік склав 7 641 809,00 гривень, що є порушенням умов обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку другої групи (п. 291.4 статті 291 ПК України).

Водночас, згідно пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Суд зазначає, що серед визначених в ст. 75 ПК України підстав проведення камеральної перевірки відсутня така, як «порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування».

Предметом проведення камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання), а також своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Прийняттю рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку не передувало проведення виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлення за наслідками останньої порушень, які б свідчили про неможливість перебування платника податку на спрощеній системі оподаткування.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку відповідач обмежився лише констатацією факту подання ФОП ОСОБА_1 декларації платника єдиного податку за 2025 рік від 28.11.2025 №9372377947, із зазначенням суми доходу, отриманого ним від здійснення підприємницької діяльності склала 6 665 045,00 гривень та декларації про майновий стан і доходи за 2025 рік від 12.01.2026 № 9423382567, де задекларовано дохід від здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування в сумі 976 764,00 гривень, при цьому, в порушення приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів існування у ФОП ОСОБА_1 перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої -третьої групи та щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування.

Крім того, пунктом 299.10 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку другої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, тобто бути платником єдиного податку другої групи за критеріями, визначеними у пункті 3 пункту 291.4. статті 291 ПК України. Метою проведення перевірки, яка, у випадку Позивача, не була проведена, якраз є фіксування та доведення контролюючим органом виявленого порушення.

Доводи відповідача про не визначення ст. 299 ПК України виду перевірки (камеральної чи документальної), під час проведення якої можливо виявити порушення норм податкового законодавства платником єдиного податку першої - третьої груп та прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку суд оцінює критично, оскільки дійсно у ст. 299 ПК не зазначено вказаного.

Разом з тим, як вже зазначалось у переліку підстав проведення камеральної перевірки, визначеного пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України відсутня така як «перевірка правомірності перебування платника на спрощеній системі оподаткування».

Попри наведені вище норми матеріального закону, виїзна документальна перевірка позивача податковим органом не проводилась, натомість відповідачем було проведено камеральну перевірку, наслідки якої в силу норм пункту 299.11 статті 299 ПК України не передбачають прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку 3 групи.

За таких обставин, контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 816/543/17, від 29.03.2018 року у справі № 804/2321/17, від 03 грудня 2020 року справа № 200/9334/19-а, від 10 листопада 2021 року справа № 200/697/20-а, від 18 березня 2025 року по справі № 160/21398/24.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № /17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.

Суд зауважує, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Слід звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово надавала роз`яснення як треба розуміти подібність правовідносин. Втім, у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20, пункт 39) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо визначення подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність варто також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17, від 18.03.2025 по справі № 160/21398/24.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених вище.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Сковороди, 46, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення №1407/20-40-24-18-03 яким анульовано реєстрацію та виключено ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця з Реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області внести відповідні відомості до Реєстру платників єдиного податку про перебування ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця з 01.01.2026 по 11.04.2026 платником єдиного податку на 2 групі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Сковороди, 46, ЄДРПОУ 43983495) судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА