Ухвала суду № 137777234, 29.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

29 червня 2026 р. № 520/15643/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 59 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 15.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлена представнику позивача до електронного кабінету у системі "Електронний суд" 15.06.2026 о 21:46, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

19.06.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій він зазначив про необхідність поновлення строку звернення до суду з огляду на те, що про порушення свого права дізнався лише з відповіді на адвокатський запит від 27.05.2026, якою відповідач надав витяги з наказів про час перебування позивача у відпустці, тому вважає, що звернувся за захистом своїх прав в межах строку, передбаченого частиною 2 статті 233 КЗпП.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 звільнений з військової служби наказом (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_2 від 24.05.2024 №145.

22.10.2025 позивач вперше, через представника, звернувся на адресу відповідача із запитом щодо надання інформації про умови розрахунку та здійснення виплати компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за період з 2022 по 2024 роки.

Відповідач листом від 29.10.2025 повідомив про умови розрахунку грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки та компенсації при звільненні за невикористані дні щорічної відпустки, відповідно до наказу Міністерства оборони України №260 та надав картки особового рахунку позивача за спірний період.

Суд зазначає, що згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

Приписами частин третьої і п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законом України №2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України.

Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.

Судом установлено, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому при звільненні в належному розмірі грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Отже, зважаючи на зміст спірних правовідносин, позивачу, в даному випадку, встановлено тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбачений частиною 2 статті 233 КЗпП.

Суд зазначає, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.

Так, позивач оскаржує бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

При цьому, позивач виключений зі списків особового складу військової частини з 24.05.2024, про що зазначає представник позивача в обґрунтування позовних вимог.

Разом із тим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 10.06.2026, тобто з істотним пропуском строку звернення до суду, про що судом було зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Щодо доводів позивача про необізнаність із його порушеним правом, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 22.10.2025 позивач через представника звернувся на адресу відповідача із запитом щодо умов розрахунку та здійснення виплати компенсації за невикористану основну щорічну відпустку у період з 2022 по 2024 роки.

Матеріали справи містять лист відповідача від 29.10.2025, який обґрунтовує умови розрахунку грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки та компенсації при звільненні за невикористані дні щорічної відпустки, надав картки особового рахунку позивача за спірний період.

Отже зазначені обставини спростовують доводи позивача про його необізнаність з розрахунком грошового забезпечення.

Також, зазначений лист спростовує доводи позивача щодо того, що він не отримував від відповідача письмового повідомлення після звільнення про відмову у здійсненні перерахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та відомостей щодо якої кількості днів була нарахована грошова компенсація за невикористані дні відпустки. Відповідна інформація про кількість невикористаних днів основної щорічної відпустки за встановлені річні періоди міститься в наказі про звільнення позивача від 24.05.2024 №145.

Посилання представника позивача на лист від 27.05.2026, з якого нібито він дізнався про кількість використаних днів щорічної основної відпустки, судом не приймаються до уваги, зважаючи на встановлені судом обставини щодо отримання позивачем листа від 29.10.2025 щодо алгоритму обрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні такої відпустки та копії наказу про звільнення позивача з військової служби. Повторні звернення позивача до відповідача із аналогічних питань не можуть змінювати строк звернення до суду, зважаючи на отримання позивачем відомостей щодо обрахунку грошового забезпечення в жовтні 2025 року.

Окрім того, суд зазначає, що період 2023 року взагалі не охоплює виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, оскільки згідно наявної в матеріалах позовної заяви копії наказу командира військової частини НОМЕР_2 №145, у 2023 році невикористаних днів щорічної основної відпустки позивач не мав, зазначені обставини не є предметом цього позову. Отже вчинення представником позивача дій, спрямованих на подальше листування з відповідачем протягом тривалого періоду не обґрунтовує пасивну поведінку позивача в частині дотримання строків звернення до суду за захистом своїх прав в межах встановленого чинним законодавством строку.

Таким чином, позивач дізнався про порушення свого права 29.10.2025, коли відповідач повідомив його про умови здійснення розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки. Отже, до суду позивач мав звернутися, враховуючи положення частини 2 статті 233 КЗпП України, у строк до 29.01.2026.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2025 по справі №460/21394/23, від 30.04.2026 у справі №240/15039/25.

Жодних об`єктивних причин пропущення строку на звернення до суду позивачем не наведено.

Отже, клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню.

Так, у встановлений судом строк - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, тобто до 26.06.2026, позивач недоліки позовної заяви не усунув, клопотання про продовження строку для усунення недоліків не заявляв. З урахуванням викладеного, позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН