Рішення № 137775442, 29.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби з безпеки на транспорті Володимира РОМАНЕНКА серії ОПШ № 052913 від 09.09.2025 року про застосування до ТОВ «Арцизька м`ясна компанія» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8.500,00 грн. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року (головуючий суддя Іванов Е.А), відкрито позовне провадження в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Вищої ради правосуддя 23 квітня 2026 року № 742/0/15-26 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Одеського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи від 07 травня 2026 року, адміністративну справу за № 420/25/26 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Володимира Романенка серії ОПШ № 052913 від 09.09.2025 року щодо ТОВ «Арцизька м`ясна компанія» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8.500,00 грн.

Оскаржувану постанову відповідача позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норму матеріального права. Це рішення ніяк не вмотивовано, воно лише має посилання на акт проведення перевірки № ОАР 042821 від 26.07.2025 року.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, посилаючись в цілому на те, що 26.07.2025 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 17.07.2025 № НР 000660, на а/д М-14 Одеса-Мелітополь км 21+434 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів та було зупинено транспортний засіб марки MAN/STAS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , власником транспортного засобу та автомобільним перевізником на момент перевірки був позивач. Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: здійснення перевезень подільного вантажу згідно ТТН від 26.07.2025 № 13237 з перевищенням вагових норм, а саме: перевищення навантаження на одиночну вісь - навантаження згідно зважування склало 12,45 тон при допустимих 11,5 тон, що становить 8,26 % перевищення. Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт. Зазначене порушення знайшло своє відображення в акті від 26.07.2025 № ОАР 042821. На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 26.07.2025 № ОАР 042821 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу ОПШ № 052913 від 09.09.2025.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Стефанов С.О.) від 12 травня 202 року прийнято справу №420/25/26 до розгляду. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

18 травня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з доданими доказами.

Станом на 29 червня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

26.07.2025 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 17.07.2025 року № НР 000660, на а/д М-14 Одеса-Мелітополь км 21+434 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів та було зупинено транспортний засіб марки MAN/STAS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , власником транспортного засобу та автомобільним перевізником на момент перевірки був позивач.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення позивачем Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: здійснення перевезень подільного вантажу згідно ТТН від 26.07.2025 року № 13237 з перевищенням вагових норм, а саме: перевищення навантаження на одиночну вісь - навантаження згідно зважування склало 12,45 тон при допустимих 11,5 тон, що становить 8,26 % перевищення.

Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зазначене порушення знайшло своє відображення в акті від 26.07.2025 року № ОАР 042821.

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 26.07.2025 року № ОАР 042821 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу ОПШ № 052913 від 09.09.2025 року.

Відеозапис рейдової перевірки додано до відзиву на позовну заяву.

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (зі змінами, внесеними відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2021 року № 1047), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567), рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1 , сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Так, за змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасниками правовідносин з перевезення.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про транспорт» № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Крім того, відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону № 2344-ІІІ визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.

За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до пунктів 14, 15 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року № 2862- IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Крім того, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:

б) фактичної маси: тип транспортного засобу; максимальне значення для автомобільних доріг; державного значення, тонн; місцевого значення, тонн;

Вантажні автомобілі: двовісний автомобіль 18, 14; трьохвісний автомобіль - 25, (26)*; 21; чотирьохвісний автомобіль 32, 24; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38, 24;

Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36, 24; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40, 24; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40, 24; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42, 24; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44, 24;

Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40, 24.

*Для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».

Виходячи з аналізу норм пункту 22.5 Правил дорожнього руху, можна дійти висновку, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Одночасно законодавцем встановлено заборону можливості допуску транспортних засобів, що перевозять подільний вантаж для участі в дорожньому русі, якщо такі транспортні засоби мають перевищення зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху параметрів.

В контексті пункту 22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі № 803/1540/16.

У спірному випадку було допущено перевищення нормативно допустимого навантаження на одиночну вісь.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.2014 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правил перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Згідно пунктів 8.14-8.15 глави 8 зазначених Правил перевезення завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Пунктом 12.5 глави 12 Правил перевезення передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Так, приписами Правил № 363 передбачено обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху. Зміщення вантажу, та як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням.

Пунктом 8.20 глави 8 Правил перевезення визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Пунктом 8.21 глави 8 Правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Відтак, керуючись вказаними приписами, завантажуючи автомобіль, в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Крім того, відповідно до приписів абзацу 4 правил 4 Правил № 30 чітко встановлено, що допускається перевищення вагових параметрів над визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2%.

Отже, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися.

Проте, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено: перевищення дозволеного навантаження на одиночну вісь на 8,26 %.

Так, у зазначеному випадку навантаження перевищило допустиму похибку у 2 %, передбачену для можливого збільшення осьового навантаження, зумовленого нерівномірним розподілом подільного (сипучого) вантажу.

Щодо зважувального обладнання, суд враховує наступне.

Матеріали перевірки про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складені за формою, встановленою додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422 «Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів».

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до п. 8 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255 вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

Факт зважування транспортного засобу підтверджується чеком зважування та складеним актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ 003376 від 26.07.2025 року та складеною довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № ДЗ 002785 від 26.07.2025 року.

Справність вимірювального засобу «Ваги автомобільні для зважування в русі, заводський номер 20ВА-Д-2-1WWS-0.9 за серійним номером № 3669» підтверджується Сертифікатом відповідності № UA.TR.113-0076/154F-24, від 13.11.2024 року, який чинний протягом року.

Вказаний сертифікат відповідності містить всі необхідні метрологічні характеристики для такого типу обладнання.

В той же час, приписи Порядку № 879 не містять обов`язку органу державного контролю на автомобільному транспорті щодо пред`явлення вказаних документів водію транспортного засобу, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів про те, що вимога про надання таких документів була пред`явлена водієм.

Відтак нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо.

Крім того суд враховує, що чек зважування, акт проведення перевірки, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт перевищення складені у належній формі з достатніми реквізитами, які дозволяють ідентифікувати серійний номер ваг, автомобіль і час перевірки, підтверджують обставини проведення габаритно-вагового контролю автомобілю, яким здійснювалось перевезення.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 09.08.2019 у справі № 817/1051/16 визначено наступне: «Щодо доводів скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні докази, що пересувний пункт був обладнаний саме такими вагами як зазначено у свідоцтві про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, то як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, діючим законодавством не передбачено обов`язковість зазначати в квитанції та інших документах тип вагів, на яких здійснювалось зважування транспортного засобу, а свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки свідчить, що цей засіб може використовуватись до 09 липня 2016 року, повірка проведена 09.07.2015 року.».

Щодо доводів позивача відносно заборони на проїзд, суд зазначає наступне.

Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/ або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

Згідно пункту 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

За приписами статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відповідно до приписів статті 19 Конституції України, діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

До того ж, вказане затримання є лише можливим наслідком порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, і відсутність такого затримання не може свідчити про відсутність самого порушення.

Отже, посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку статті 265 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому не встановлення факту тимчасового затримання транспортного засобу не впливає на правомірність спірної постанови.

Суд враховує, що відсутність тимчасового затримання транспортного засобу у спірних відносинах не свідчить про неправомірність задокументованого відповідачем порушення перевізником абз. 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.

Щодо обставин проведення габаритно-вагового контролю посадовою особою Укртрансбезпеки та форми акту і довідки, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Звертаємо увагу суду, що затверджена форма акту про перевищення та довідки про результати габаритно-вагового контролю не містить графи для підпису двома посадовими особами Укртрансбезпеки, така форма є законодавчо затвердженою та передбачає лише підпис однієї посадової особи Укртрансбезпеки та водія.

Суд враховує, що матеріали перевірки про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів складені за формою, встановленою законодавчо. Внесення до них характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу відповідача встановленою нормативним документом формою не передбачено.

Крім того, видача за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, передбачена пунктом 18 Порядку № 879, відповідно до якого у ній зазначається час і місце здійснення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, затверджена форма акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також форма довідки не містить вимог щодо зазначення відомостей щодо вимірювального та зважувального обладнання, яке застосовувалось при здійсненні габаритно-вагового контролю, щодо пункту проведення габаритно-вагового контролю, швидкості зважування.

Зазначені документи, складені за встановленими цими нормативно-правовими актами формами, затвердженими реквізитами яких не передбачено внесення (відображення) будь-якої інформації щодо засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого здійснювався ваговий контроль.

Аналогічний висновок викладено в постанові Північного апеляційного господарського суду 01.12.2020 у справі № 927/1010/19, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022 у справі № 460/9845/20, П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі 420/25840/21.

Також, у постанові від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact).

Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі № 813/1790/18.

Отже, суд приходить до висновку, що посадові особи Укртрансбезпеки діяли у відповідності до Закону України «Про автомобільний транспорт», на підставі та у межах встановлених чинним законодавством повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо винесення оскаржуваних постанов.

Суд зазначає, що Державна служба України з безпеки на транспорті реалізує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека, відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, здійснює застосування адміністративно-господарських штрафів до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Підставою для реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень є порушення Позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Слід зазначити, що сплата адміністративно-господарських штрафів здійснюється до Державного бюджету, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

У відповідності до статей 24-2, 29, Бюджетного кодексу України надходження від адміністративно господарських штрафів є одним із основних джерел формування державного дорожнього фонду, що створюється у складі спеціального фонду державного бюджету.

За таких обставин визначені адміністративно-господарські штрафи, не сплачені перевізником у встановлені чинним законодавством строки набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

Несплата коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, їх будівництво, реконструкції та ремонту.

Несплата позивачем вказаних коштів призводить до їх ненадходження до спеціального фонду Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави.

З урахуванням досліджених судом письмових доказів у справі, встановлених фактичних обставин цієї справи та відповідних їм правовідносин, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, оскільки прийнята на підставі, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак не порушує права та законні інтереси позивача.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» про визнання протиправною та скасування постанови не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 90, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» (вул. Комсомольська, 44, с. Долинівка, Болградський район, Одеська область, 68451 код ЄДРПОУ 34878294).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя С.О. Cтефанов