Ухвала суду № 137775020, 22.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38295/25

У Х В А Л А

22 червня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кузьменко Н.А.;

за участю:

секретаря судового засідання - Савчук В.В.;

позивача - ОСОБА_1 ;

представника позивача Хайнак Т.Л.;

представника відповідача - Елісашвілі О.М.;

третя особа - не прибула

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження клопотання представника позивача про повернення справи до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні, витребування додаткових доказів і долучення додаткових доказів для обґрунтування збільшення позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - начальник відділу організації підтримання публічного обвинувачення ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - начальник відділу організації підтримання публічного обвинувачення ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:

1. Визнати мобінгом та протиправними дії керівництва Одеської обласної прокуратури у період березня-жовтня 2025 року, які полягали в психологічному і економічному тисках ОСОБА_1 , умисному і штучному створенні їй неможливості продовження служби, що призвели до погіршення стану здоров`я, матеріального стану і звільнення (п.3 ч.1 ст.5 КАС України).

2. Визнати протиправним і скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 28.08.2025 № 2128к про призначення ОСОБА_2 начальником відділу організації підтримання публічного обвинувачення (п.2 ч.1 ст.5 КАС України).

3 Визнати протиправним і скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 23.10.2025 № 2426к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора та з органів прокуратури (п.2 ч.1 ст.5 КАС України).

4. Поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді начальника відділу Організації підтримання публічного обвинувачення в суді Управління організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Одеської обласної прокуратури з 25.10.2025.

5. Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.10.2025 по день фактичного поновлення на посаді із розрахунку 105680,67 гривень за кожен повний місяць і з урахуванням суми 4915,38 гривень за кожен робочий день; преміальні виплати за результатами оцінювання роботи у 2025 році - 105680,67 гривень; річну премію за 2025 рік - 105680,67 гривень; моральну шкоду - 200000 гривень; витрати на медичні препарати та обстеження, пов`язані з лікуванням - 7369,26 гривень; судовий збір в сумі 7751,68 гривень.

05.06.2026 року до суду від представника позивача - Неганової Олени Євгенівни надійшло клопотання про повернення справи № 420/38295/25 до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні, витребування додаткових доказів і долучення додаткових доказів для обґрунтування збільшення позовних вимог.

В обґрунтування зазначеного клопотання, вказано, що з серпня 2026 року, коли ОСОБА_1 незаконно під приводом формально проведеної реорганізації звільнили з адмінпосади і безпідставно не призначили на аналогічну у новоутвореному управлінні, лише посадовий оклад, з якого має обраховуватися розмір заробітної плати ОСОБА_1 для стягнення за період вимушеного прогулу, збільшився на 18072 гривень. Отже, значно збільшився і розмір заробітної плати, який ОСОБА_1 має право на стягнення в якості виплати за час вимушеного прогулу. Отже, з метою обрахування середньомісячного розміру заробітної плати, який би відповідав вимогам законодавства, відповідач має надати інформацію про розмір індивідуальних складових заробітної плати ОСОБА_1 і зробити його розрахунок, виходячи із них, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, наявні підстави для збільшення позовних вимог щодо стягнення заробітку за період вимушеного прогулу, зважаючи на збільшення розміру посадового окладу з серпня 2025 року і з 01.01.2026, порівняно з періодом січня-липня 2025 року перебування ОСОБА_1 на адмінпосаді. Таким чином, за підрахунками позивача, розмір преміальних виплат ОСОБА_1 за результатами оцінювання її роботи за 2025 рік має становити 368361,29 гривень, зважаючи на, що позовні вимоги і в цій частині підлягають збільшенню. Тобто, позовні вимоги щодо розміру преміальних виплат також збільшуються.

Також, виникла необхідність у долученні додаткових доказів мобінгу ОСОБА_1 , оскільки представник відповідача спотворено трактує відомчі документи прокуратури, позивач, з метою їх об`єктивної оцінки судом, просить долучити до матеріалів справи.

Запитувана позивачем інформація має істотне значення для об`єктивного розгляду позовної заяви та правильного вирішення справи. Наведені позивачем збільшені позовні вимоги нерозривно пов`язані з первісно заявленими вимогами та ґрунтуються на тих самих підставах. Предмет та підстави позову залишаються незмінними. У зв`язку з позицією відповідача, який відмовляє безпосередньо позивачу в наданні необхідної інформації, втручання суду наразі є єдиним механізмом для досягнення завдання судочинства, передбаченого ст. 2 КАС України, щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту. Без повернення до підготовчого засідання позивач з причин, створених відповідачем, буде позбавлений можливості відновити свої права у повному обсязі. Повернення до підготовчого засідання без перерви для подальшого дослідження доказів не стане причиною безпідставної судової тяганини.

В судовому засіданні 22 червня 2026 року представник позивача та позивач підтримали вищезазначене клопотання та просили суд задовольнити його. Крім того, позивач зазначила, що не могла раніше збільшити позовні вимоги, заявити клопотання про витребування додаткових доказів та надати додаткові докази, оскільки ОСОБА_1 не має досвіду в адміністративному судочинстві. Позовна заява нею готувалася і перші судові засідання проводилися в період її хворобливого стану, а також дії на неї лікарських антидепресантів, прописаних лікарем, які і досі уповільнюють її мозкову діяльність. Судове провадження тривало під негативним впливом неправдивих свідчень представника і свідків відповідача, що негативно впливало і продовжує впливати на емоційний стан ОСОБА_1 .

Представник відповідача в судовому засіданні 26 червня 2026 року заперечувала проти задоволення вищезазначеного клопотання та просила суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на ті обставини, що у позивача було достатньо часу для надання додаткових доказів в підготовчому судовому засіданні та зазначила, що позивач відповідно до норм КАСУ могла заявити клопотання про витребування додаткових доказів в разі не можливості їх надання самостійно. Такі дії позивача та її представника свідчать про затягування розгляду справи, оскільки справа слухається з листопада 2025 року.

Третя особа в судове засідання не прибула, але надіслала до суду 21.01.2026 року пояснення в яких просила суд розглядати справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи та вирішуючи клопотання про повернення справи до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні, витребування додаткових доказів і долучення додаткових доказів для обґрунтування збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду (частина четверта статті 173 КАС України).

Суд зазначає, що збирання відповідних доказів у справі можливе лише на стадії підготовчого провадження, до розгляду справи по суті. Поряд із цим, нормами КАС України не врегульовано питання про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття та переходу до стадії розгляду справи по суті.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд під час вибору та застосування норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 05.10.2022 Верховний Суд у справі № 204/6085/20 сформував висновок про те, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими.

Позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи вищенаведені правові позиції Верховного Суду, можна зробити висновок, що повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття можливе лише для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим, позивачем не наведено достатньо переконливих і виключних підстав для повернення до стадії підготовчого провадження. Мотиви заяви фактично зводяться до незгоди з наданими відповідачем доказами. Такі обставини не є правовою підставою для скасування завершеної процесуальної стадії, оскільки незгода з доказами іншої сторони має вирішуватися в межах розгляду справи по суті.

Жодних інших клопотань, які могли б обґрунтовувати необхідність повернення до підготовчої стадії, позивачем не подано.

Отже, суд вважає, що позивачем не наведено достатньо переконливих і виключних підстав для повернення до стадії підготовчого провадження та витребування додаткових доказів, залучення до матеріалів справи додаткових доказів в частині, що стосується обґрунтування збільшення позовних вимог, а тому клопотання в даній частині задоволенню не підлягає.

Щодо долучення додаткових доказів, суд зазначає наступне.

Згідно із частинами першою, другою статті 118, частинами першою, другою статті 119 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

За змістом частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Суд звертає увагу на те, що за змістом частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частинами першою п`ятою, восьмою статті 79 КАС України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, частиною другою статті 173 та частиною другою статті 180 КАС України установлено, що завданням підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні суд: з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Разом з тим, принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина друга статті 73 КАС України).

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина третя статті 2 КАС України визначає, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є: верховенство права (пункт 1), рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2), змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4) тощо.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина 4 статті 9 КАС України).

Верховний Суд у справі № 160/8046/18 (постанова від 31 березня 2020 року) досліджував принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи в адміністративному процесі.

Так, принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Процесуальним законом передбачено різні шляхи отримання судом доказів: 1) надання учасником справи з його власної ініціативи; 2) надання доказів учасниками справи за пропозицією суду; 3) збирання доказів судом з власної ініціативи (частина четверта статті 77 КАС України), 4) витребування доказів судом (стаття 80 КАС України).

Пропозиція суду надати докази має рекомендаційний характер для сторони. Частиною п`ятою статті 77 КАС України встановлено, що у випадку ненадання учасником справи без поважних причин доказів на пропозицію суду, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

В той же час, статтею 80 КАС України передбачено повноваження суду збирати докази з власної ініціативи шляхом постановлення ухвали про витребування доказів. Її виконання є обов`язковим. Невиконання ухвали передбачає можливість застосування заходів процесуального примусу.

Отже, якщо подання заяв по суті справи є правом учасників справи, то подання доказів, у разі їх витребування ухвалою суду, - обов`язком.

Разом з тим, застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Верховний Суд у справі № 826/15560/15 (постанова від 03 жовтня 2019 року) наголошував, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи.

У системі адміністративного судочинства, на відміну від суто змагального процесу, в якому суд обмежений виключно межами доводів та доказів, наданих сторонами, особливого значення набуває принцип офіційності з`ясування обставин справи. Цей принцип покладає на суд обов`язок не лише оцінювати докази та доводи сторін, а й активно сприяти всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню всіх обставин справи.

Зокрема, реалізація принципу офіційного з`ясування обставин справи виявляється в тому, що суд самостійно визначає коло обставин, які підлягають встановленню для правильного вирішення спору. При цьому суд зобов`язаний з`ясувати, якими саме доказами сторони можуть обґрунтовувати свої позиції чи заперечення щодо цих обставин. У разі необхідності суд також уповноважений запропонувати учасникам справи надати додаткові пояснення, уточнити свої доводи або подати додаткові докази для належного з`ясування спірних питань.

Отже, для забезпечення законного, обґрунтованого і справедливого вирішення спору суд зобов`язаний вжити всіх передбачених процесуальним законом заходів для дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Це зумовлюється не лише обов`язком забезпечити ефективний судовий захист прав, свобод та інтересів осіб, які звернулися до суду, а й необхідністю дотримання засад верховенства права та справедливості.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, у розумінні КАС України в основі обґрунтованого рішення лежать повнота і всебічність з`ясування обставин справи, це виключає існування будь-яких не спростованих судом належним чином розбіжностей між доказами, поданими сторонами.

Отже, суд дійшов висновку, що клопотання в частині долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які додані до клопотання від 05.06.2026 року підлягає задоволенню, а причини пропуску строків їх надання суд визнає поважними.

Керуючись ст.2, 9, 10, 72, 73, 77, 78, 79, 80, 121, 173, 179, 180, 242 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача про повернення справи до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні, витребування додаткових доказів і долучення додаткових доказів для обґрунтування збільшення позовних вимог задовольнити частково.

Визнати причини пропуску строків для надання додаткових доказів поважними.

Долучити до матеріалів справи:

адвокатський запит щодо переліку вакантних посад від 06.11.2025 № 72184- 25.

відповідь Одеської обласної прокуратури від 12.11.2025 № 07- 2327вих-25.

адвокатський запит до Миколаївської обласної прокуратури від 07.12.2025.

відповідь Миколаївської обласної прокуратури від 12.12.2025 № 31- 723вих-25.

адвокатський запит до Одеської обласної прокуратури щодо справи ОСОБА_3 від 30.01.2026.

відповідь Одеської обласної прокуратури від 05.02.2026 № 22/1-28вих-26.

запит ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури від 09.12.2025 № 80120-25.

відповідь Одеської обласної прокуратури від 23.12.2025 № 07- 2741вих-25.

звернення ОСОБА_1 до НАЗК від 12.03.2026.

звернення ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України від 12.03.2026.

відповідь НАЗК від 30.03.2026 № 220-09/20462-26.

відповідь Міністерства юстиції № 53028/н-6829/11.3.2 від 16.04.2026.

документи у справі ОСОБА_3

вирок Роздільнянського районного суду від 05.06.2025 за ч. 1 ст. 263 КК України у справі № 511/1102/25.

документи апеляційного і касаційного реагування на ухвали Саратського районного суду від 03.06.2025 за ст. 197-1 КК України у справі № 513/679/25.

документи апеляційного реагування на ухвалу Саратського районного суду від 22.04.2025 за ст. 197-1 КК України у справі № 513/453/25.

роздруківку листування у месенджері Вотсап між ОСОБА_1 та ОСОБА_4

наказ Генерального прокурора від 10.02.2022 № 25 «Про затвердження Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури України».

наказ Генерального прокурора від 30.10.2020 № 503 «Про затвердження Тимчасового положення про систему оцінювання якості роботи прокурорів та преміювання прокурорів». наказ Генерального прокурора від 25.06.2024 № 153 «Про затвердження Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів в органах прокуратури України, Порядку організації та проведення особистого прийому громадян в органах прокуратури України».

наказ Генерального прокурора від 30.09.2021 № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні».

Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які прийняті всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017.

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.

Тимчасова інструкція з діловодства в органах прокуратури України, затверджена наказом Генерального прокурора України 12.02.2019 № 27.

В решті вимог заявленого клопотання - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано суддею 26.06.2026 р.

Суддя Н.А. Кузьменко