Постанова № 137773653, 12.06.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/11292/26

Номер провадження 3/523/2353/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м.Одеса

Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю секретаря судового засідання Подуфалової А.С., прокурора Пересипської окружної прокуратури м.Одеси Карачебан Я., захисника Лушина О.Є., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно з наданими до суду матеріалами справи, ОСОБА_1 , припинивши 20.02.2025 року діяльність на посаді лікаря-терапевта з медико-соціальної реабілітації Приморської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (далі - Приморська МР МСЕК), яка входила до структури комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», будучи суб`єктом декларування відповідно до п.п.«ґ» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон), несвоєчасно, без поважних причин подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє діяльність, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, чим порушила вимоги абз.1 ч.2 ст.45 цього Закону та вчинила правопорушення, пов`язане з корупцією, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У зв`язку з відсутністю електропостачання в приміщенні суду, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

В судовому засіданні прокурор Карачебан Я. висловилась щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, просила притягнути вказану особу до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та надала відповідний письмовий висновок.

Захисник Лушин О.Є. провину Позднякової І.П. заперечував та звернувся до суду з письмовими поясненнями.

Вислухавши позиції сторін провадження, дослідивши надані до суду письмові документи та матеріали справи, суддею встановлено, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, повністю доказана та підтверджується дослідженими матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення №481/2026 від 22.05.2026 року, в якому наведені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, за що вона притягається до адміністративної відповідальності, підписаним останнім без будь-яких зауважень чи заперечень (а.с.1-10);

- результатом пошуку декларації в Єдиному державному реєстрі декларацій, з якого вбачається подання ОСОБА_1 декларації (при звільненні) 24.04.2026 року о 10:57 годині (а.с.11-16);

- наказом №51-К від 07.09.2006 року Головного лікаря Обласного МСЕ про прийняття ОСОБА_1 на посаду лікаря-терапевта з медико-соціальної реабілітації Приморської МР МСЕК з 08.09.2006 року (а.с.18);

- наказом Голови комісії №87-к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), згідно з яким 20.02.2025 року ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-терапевта з медико-соціальної реабілітації (а.с.19).

- поясненнями ОСОБА_1 від 14.05.2026 року, згідно яких остання була повідомлена, що є суб`єктом декларування, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», а також суб`єктом декларування, який зобов`язаний подавати декларації у встановленому законом порядку та строки; про ознайомлення та чи було їй відомі вимоги Закону, зокрема положення ст.ст.45, 46 та відповідальність за ст.172-4 - 172-9 КУпАП, з її слів вона не пам`ятає, можливо на роботі ознайомлювали; про відповідальність за ст.172-6 КУпАП за несвоєчасне подання декларації без поважних причин їй відомо; факт несвоєчасної подачі нею декларації про звільнення та відсутність поважних причин такого порушення, після роз`яснень, визнала (а.с.44).

Частиною 1 ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 вказаного Кодексу, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У своїх письмових поясненнях захисник Лушин О.Є. посилався на те що: в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення; остання жодного разу по день звільнення не попереджували про дію Закону України «Про запобігання корупції» та наслідки невиконання вимог цього Закону; матеріалами справи не встановлено, що зазначена особа є членом лікарсько-консультативних і медико-соціальних експертних комісій, оскільки вона не приймала участь в комісіях з оцінювання повсякденного функціонування особи; особа, яка притягається до адміністративної діяльності, - лікар з багаторічним досвідом, мешкає з матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, та доглядає її.

Оцінивши такі доводи захисника Лушина О.Є., суддя доходить про їх недоведеність та необґрунтованість, виходячи з наступного.

Посилання захисника на те, що матеріалами справи не встановлено належність ОСОБА_1 до членів лікарсько-консультативних та медико-соціальних експертних комісій, оскільки вона не брала участі у комісіях з оцінювання повсякденного функціонування особи, суддею відхиляються, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обіймала посаду лікаря-терапевта з медико-соціальної реабілітації Приморської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, яка входила до структури комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи».

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

12.10.2023 року набрав чинності Закон України №3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов`язок подання декларацій суб`єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та доповнено перелік суб`єктів декларування, визначених п.2 ч.1 ст.3 Закону підпунктом «ґ», а саме голови та члени лікарсько-консультативних і медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті.

Наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» визначено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

Відповідно до п.п.«г» п.2 ч.1 ст.3 Закону, суб`єктами на яких поширюється дія цього закону є голови та члени медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті.

Декларантами є всі особи, які входять (призначені / відряджені) до складу відповідних комісій згідно з організаційно-розпорядчими документами, незалежно від фактичного виконання функцій голови / члена / секретаря комісії, а також від строку перебування в складі відповідної комісії (у т.ч. які залучені до роботи на правах членів).

Таким чином, відповідно до п.п.«1» п.2 ч.1 ст.3 Закону, ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, як на посадову особу комунальної установи охорони здоров`я, яка виконувала адміністративно-господарські функції, у зв`язку з чим вона є суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, та зобов`язана виконувати вимоги Закону, у тому числі передбачені ч. 2 ст. 45 зазначеного Закону.

Суддею також відхиляються доводи захисника Лушина О.Є. про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, як такі, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Втім, твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не була попереджена про поширення на неї вимог Закону України «Про запобігання корупції» та наслідки їх невиконання, спростовуються матеріалами справи, зокрема поясненнями вказаної особи, з яких убачається, що остання була повідомлена про те, що є суб`єктом декларування, на якого поширюється дія зазначеного Закону, а також суб`єктом, зобов`язаним подавати декларації у порядку та строки, визначені законом.

Крім того, під час надання пояснень ОСОБА_1 не заперечувала обізнаності щодо вимог антикорупційного законодавства та зазначила, що не пам`ятає обставин ознайомлення з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», однак не виключила, що таке ознайомлення проводилося за місцем роботи. При цьому остання підтвердила, що їй було відомо про встановлену ст.172-6 КУпАП відповідальність за несвоєчасне подання декларації без поважних причин.

Згідно абз.1 ч.2 ст.45 «Про запобігання корупції», особи, зазначені у п.1, п.п.«а», «в»-«ґ» п.2 ч.1 ст.3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Декларація при звільненні подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності.

Днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у пп.«а», «в» - «ґ» п.2 ч.1 ст.3 Закону, у тому числі перебування на посадах, зазначених у п.1, пп.«а», «в» - «ґ» п.2 ч.1 ст.3 Закону.

Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.

Таким чином, ОСОБА_1 , припинивши з 20.02.2025 року діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, у зв`язку зі звільненням з посади лікаря-терапевта з медико-соціальної реабілітації Приморської МР МСЕК, була зобов`язана подати декларацію за період неохоплений раніше поданими деклараціями не пізніше 22.03.2025 року.

Проте, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, за відсутності поважних причин, в порушення абз.1 ч.2 статті 45 Закону «Про запобігання корупції», подала відповідну декларацію лише 24.04.2026 року, що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.172-6 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність за цією нормою закону настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу положень ст.33 КУпАП, приймаючи до уваги характер та обставини правопорушення, ступінь вини та особу ОСОБА_1 , її вік та наявність на її утриманні матері-інваліда, а також враховуючи мету адміністративного стягнення, передбачену ст.23 зазначеного Кодексу, суддя доходить висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень до вказаної особи єдиним можливим уявляється застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст.1, 7, 9, 23, 27, 33, 40-1, 172-6, 256, 268, 276-280, 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.

На підставі ст.40-1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665,60 гривень на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (00020, м.Київ, вул.Липська 18/5).

Копію постанови для виконання вручити ОСОБА_1 , для відома направити до Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, а також надати іншим заінтересованим особам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя: В.В. Шурупов