Ухвала суду № 137773510, 18.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1915/21

Провадження № 2/522/2436/26

УХВАЛА

18 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про встановлення факту, визнання приватизації майна в порядку спадкування за законом, визнання розпорядження органу приватизації недійсним та його скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування його, визнання приватизації недійсною та визнання частки права на приватизацію, визнання розпорядження органу приватизації недійсним та скасування його, визнання свідоцтва про право власності від недійсним та скасування його, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії.

Судове засідання по справі призначено на 18 червня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 18 червня 2026 року з`явилася ОСОБА_1 . Інші учасники справи у судове засідання - не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У судовому засіданні, ОСОБА_1 в усній формі заявила клопотання про відвід, зокрема, просила відвести суддю Косіцину В.В. від розгляду справи.

Вказане клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 раніше подавала клопотання, проте, вказані клопотання не були задоволені з незрозумілих для неї причин. Зазначила, що суд відмовляючи у розгляді справи порушує її права та права інших учасників справи, які мають бути заслухані.

Згідно з частиною першою статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Верховний Суд в ухвалі від 17 липня 2020 року у справі №826/11409/17 звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

"об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

"суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід суддів, суд повинен брати до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Як вже було встановлено, підставою для відводу є відмова у задоволенні клопотань, яка на думку ОСОБА_1 є незрозумілою, а також відмова у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Тобто, заявлений відвід свідчить виключно про її незгоду із процесуальними діями головуючої по справі (зокрема, щодо відмови у задоволенні клопотань, в тому числі щодо відкладення розгляду справи).

Суд також вважає за доцільне наголосити, що справа надійшла до Приморського районного суду м. Одеси 11 лютого 2022 року.

В періоду розгляду справи, інший позивач - ОСОБА_2 неодноразово повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, в тому числі шляхом оголошення, оскільки, перебуває поза межами території України.

У справі «Крупник проти України» (Krupnyk v. Ukraine) від 24.04.2025 ЄСПЛ підтвердив, що зацікавлені сторони зобов`язані проявляти особливу ретельність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів для ознайомлення з розвитком провадження.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях ЄСПЛ, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (п.53 рішення ЄСПЛ від 16.02.2017 у справі «Каракуця проти України» (Karakutsya v. Ukraine)).

Тому, ОСОБА_2 як один із ініціаторів судового процесу повинен добросовісно користуючись своїми правами вживати заходів для ознайомлення із розглядом справи.

Заявляючи відвід, ОСОБА_1 зазначила, що у зв`язку із запровадженням воєнного стану ОСОБА_2 перебуває поза межами території України.

Проте, вказане не позбавляє його можливості брати участь у розгляді справи, зокрема, шляхом участі у судових засіданнях в режимі ВКЗ, подавати заяви та клопотання по справі через підсистему ЕС або шляхом їх направлення засобами поштового зв`язку.

Тому, відмова у задоволенні клопотань про відкладенні розгляду справи в даному конкретному випадку жодним чином не порушує права особи на доступ до правосуддя.

Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою (пункт 2 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Тобто, наявність у осіб, які беруть участь у цивільному процесі, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду справи не можуть бути підставою згідно із ст.ст.36 ЦПК України для відводу судді, всі ці заперечення можуть бути викладені цими особами в апеляційній скарзі, у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», N 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року).

За таких обставин, наведені у заяві ОСОБА_1 про відвід судді обставини, у зв`язку з наявністю яких заявник просив відвести головуючого суддю по справі свідчать виключно про незгоду заявника процесуальними діями судді (відмова у задоволенні клопотань, в тому числі щодо відкладення розгляду справи), що у розумінні вказаних вище імперативних приписів частини 4 статті 36 ЦПК України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу, а будь-які інші обставини, що підтверджувалися б відповідними доказами та які б свідчили про упередженість чи необ`єктивність судді заявником - не наведено, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 14,36,39,40 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, ухвалене за наслідками розгляду справи.

Повний текст ухвали складено та підписано 29 червня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

18.06.26