Рішення № 137772535, 24.06.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1218/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Джепи В. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, третя особа: Сумська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мазурова К. Д. звернулась до суду із позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, земельну ділянку загальною площею 0,0400 га, кадастровий номер 5924786300:04:004:0243, земельну ділянку загальною площею 0,3370 га, кадастровий номер 5924786300:04:004:0244, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 мати позивачки. Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно. Спадкове майно, яке залишилось на дату смерті ОСОБА_2 , складається з житлового будинку, загальною площею 41,2 кв.м, житловою площею 19,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також з земельної ділянки загальною площею 0,0400 га, кадастровий номер 5924786300:04:004:0243, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельної ділянки загальною площею 0,3370 га, кадастровий номер 5924786300:04:004:0244, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належали померлій на підставі рішення виконавчого комітету Підліснівської сільської Ради народних депутатів Сумського району, Сумської області №50 від 25 серпня 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок на території сільської Ради». Єдиною спадкоємицею за законом після смерті матері є її донька ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, проживаючи разом з померлою у спадковому будинку на час відкриття спадщини та протягом 6-ти місяців після цього. 09 січня 2014 року державним нотаріусом Сумської районної державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну ділянку частку (пай), посвідчену сертифікатом, у землі САПТЗТ «Підліснівське».

Згідно з довідкою КП «Ініціатива» Миколаївської сільської ради №1585-1-09/25 від 29 вересня 2025 року інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 в архіві інвентаризаційних справ відсутня. З виписки Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області від 25 вересня 2025 року вбачається, що згідно з книгою погосподарського обліку №1 Підліснівської сільської ради за 1991-1995 роки житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_2 .

Позивачка звернулась до державного нотаріуса Сумської районної державної нотаріальної контори з проханням видати на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначений житловий будинок та земельні ділянки після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , але державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв у зв`язку з тим, що позивачка не надала оригіналів документів, які б підтверджували належність померлій ОСОБА_2 житлового будинку та відповідних земельних ділянок на праві власності, які необхідні для вчинення нотаріальної дії. На цей час позивачка позбавлена можливості у позасудовому порядку оформити свої спадкові права у зв`язку з тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельні ділянки, тому вимушена звернутись до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Від представника відповідача Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, при вирішенні справи по суті покладається на розсуд суду.

Від третьої особи державного нотаріуса Сумської районної державної нотаріальної контори Блошенко В. І. надійшов лист про розгляд справи без участі їх представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки розгляд справи проводився судом за відсутності учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що за життя ОСОБА_2 отримала у приватну власність на підставі рішення виконавчого комітету Підліснівської сільської ради № 50 від 25 серпня 1993 року у безкоштовну приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,43 га, в тому числі під забудовою 0,04 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

19 жовтня 1985 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_4 , після укладення шлюбу прізвище дружини стало « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим Підліснівським сільвиконкомом Сумського району Сумської області, актовий запис № 18 (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все належне їй майно.

09 січня 2014 року державним нотаріусом Сумської районної державної нотаріальної контори відкрита спадкова справа №6/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . За матеріалами спадкової справи спадкоємицею за законом є донька спадкодавиці ОСОБА_1 , 1962 року народження, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, проживаючи разом з померлою у спадковому будинку на час відкриття спадщини та протягом 6-ти місяців після цього (а.с. 34-42).

09 січня 2014 року державним нотаріусом Сумської районної державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну ділянку частку (пай), посвідчену сертифікатом, у землі САПТЗТ «Підліснівське» (а.с. 38 зв.б.).

Згідно з довідкою КП «Ініціатива» Миколаївської сільської ради №1585-1-09/25 від 29 вересня 2025 року інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 в архіві інвентаризаційних справ станом на 31 грудня 2012 року відсутня. У зв`язку з цим надання інформації про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є неможливим (а.с. 10).

Степанівською селищною радою Сумського району Сумської області 25 вересня 2025 року надано виписку з книги погосподарського обліку №1 Підліснівської сільської ради за 1991-1995 роки, в якій зазначено, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_2 (а.с. 11).

З технічного паспорта та довідки ТОВ «ДП Регіональна агенція технічної інвентаризації» № 963-1-09/25 від 26 вересня 2025 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться житловий будинок садибного типу, який складається із житлового будинку А-1, тамбуру «а», ганку а1, кухні-сараю «Б», погребу - п/г, вбиральні «В», огорожі - № 1-3, загальна площа - 41,2 кв., допоміжна - 6,7 кв.м. (а.с. 12-15).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ -3200004232026 від 05 січня 2026 року сформовано земельну ділянку загальною площею 0,0400 га, кадастровий номер 5924786300:04:004:0243, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належала померлій на підставі рішення виконавчого комітету Підліснівської сільської Ради народних депутатів Сумського району, Сумської області №50 від 25 серпня 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок на території сільської Ради» (а.с. 18).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ -6100003602026 від 06 січня 2026 року сформовано земельну ділянку загальною площею 0,3370 га, кадастровий номер 5924786300:04:004:0244, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належала померлій на підставі рішення виконавчого комітету Підліснівської сільської Ради народних депутатів Сумського району, Сумської області №50 від 25 серпня 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок на території сільської Ради» (а.с. 19).

19 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Сумської районної державної нотаріальної контори з проханням видати на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначений житловий будинок та земельні ділянки після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , але державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв у зв`язку з тим, що позивачка не надала оригіналів документів, які б підтверджували належність померлій ОСОБА_2 вищезазначеного житлового будинку та відповідних земельних ділянок на праві власності, які необхідні для вчинення нотаріальної дії (а.с. 20-21).

Державних актів на право власності на вищевказані земельні ділянки за життя ОСОБА_2 не було видано.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Документи, що посвідчували право на земельну ділянку, були визначені статтею 23 ЗК України 1993 року. Проте, дію статті 23 було зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року за №19-52.

Пунктом 3 Декрету було визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчувалося самим рішенням уповноваженого органу про передачу у власність земельної ділянки. Згідно з пунктом 7 Перехідних Положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.

Вказаним нормативним актом передбачалася державна реєстрація (інвентаризація) будинків і домоволодінь у межах міст та селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Проте, виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались раніше і визнаються на цей час як акти органів (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності таких юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V), є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (п. 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7, про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Таким чином, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що спірний будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , рахується згідно з записами погосподарської книги за померлою ОСОБА_2 , земельні ділянки належали їй на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, тому спадкодавиця володіла спадковим майном у вигляді житлового будинку та земельних ділянок на законних підставах, у зв`язку з чим вимоги позивачки про визнання права власності на спадкове майна підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1216-1218, 1261, 1268, 1296,1297 ЦК України та ст. ст. 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України суд

У Х В А Л И В:

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, загальною площею 41,2 кв.м., житловою площею 19,3 кв.м, земельну ділянку загальною площею 0,0400 га, кадастровий номер 5924786300:04:004:0243, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельну ділянку загальною площею 0,3370 га, кадастровий номер 5924786300:04:004:0244, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. Г. Вортоломей