Ухвала суду № 137771969, 24.06.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/2140/26

пр № 2-п/464/29/26

У Х В А Л А

24 червня 2026 року Сихівський районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Гирьки К.В.,

представника відповідача Робейко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07.05.2026 у справі №464/2140/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

у с т а н о в и в:

заявник (відповідач) ОСОБА_1 09.06.2026 звернувся в суд із заявою про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07.05.2026 у справі №464/2140/26, у якій просив переглянути вказане заочне рішення та скасувати таке.

В обґрунтування заяви покликається на те, що він не брав участі в розгляді даної справи, оскільки не був повідомлений про дату та час розгляду такої, а також копія позовної заяви з долученими до неї додатками йому не надходила. Вказав, що за адресою: АДРЕСА_1 , за якою судом скеровувались судові повістки, він не проживає з 19.05.2021, про що свідчить штамп в паспорті про зняття з реєстрації. Зазначена в позовній заяві адреса: АДРЕСА_2 , не є його адресою ні фактичного, ні зареєстрованого місця проживання. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 з 20.11.2023 є власником квартири АДРЕСА_3 , де і проживає станом на момент подання заяви. Вважає, що за відсутності в матеріалах справи підтвердження надсилання процесуальних документів на вказану адресу, повідомлення не можуть вважатись належним чином відправленими, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості реалізувати своє право на захист. Вважає, що позовна заява була прийнята судом до провадження з порушенням положень ст.ст.175 та 185 ЦПК України. Щодо суті заявлених позовних вимог зазначив, що визначення суми страхового відшкодування, пов`язаної з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, здійснюється з урахуванням фізичного зносу та розраховується у порядку, встановленому законодавством, а тому вартість відновлювального ремонту транспортного засобу із урахуванням фізичного зносу становить вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу. Натомість, позивач ПАТ «СК «Арсенал Страхування» профінансував вартісний ремонт не по договору цивільно-правової відповідальності, а по договору добровільного страхування, оплативши всю суму відновлювального ремонту без врахування зносу, і тепер намагається свої ризики перекрити за рахунок відповідача. Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача різниці між сумою, виплаченою за КАСКО, та сумою, отриманою від страховика ОСЦПВ, однак покладення на відповідача обов`язку компенсації такої різниці фактично означає зобов`язання відповідача фінансувати оновлення транспортного засобу потерпілого, що суперечить змісту деліктної відповідальності та принципу еквівалентності відшкодування. Окрім цього, в поданому позивачем розрахунку включено зайві витрати, які не пов`язані з ДТП, що не відповідає реальній вартості відновлювального ремонту внаслідок ДТП.

Ухвалою від 11.06.2026 прийнято до розгляду заяву та призначено таку до судового розгляду.

У судовому засіданні представник відповідача (заявника) ОСОБА_1 ОСОБА_2 заяву підтримала з підстав, зазначених в такій, просила заяву задовольнити.

Представник позивача ПАТ «СК «Арсенал Страхування» в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце проведення такого.

Заслухавши думку представника заявника (відповідача), дослідивши матеріали заяви та цивільної справи №464/2140/26, суд приходить до такого висновку.

Заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 07.05.2026 позов задоволено та ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 22 753 грн 74 коп, а також 3 328 грн судового збору, сплаченого при поданні позову до суду.

Згідно із ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає. Окрім цього, підставою для перегляду заочного рішення є обставини, що свідчать про докази, що можуть вплинути на ухвалене заочне рішення, тобто докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача і якщо б вони були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалене інше рішення.

Відповідно до ч.3 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 31.03.2026, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відтак судові повістки про виклик до суду надсилались останньому за вказаною адресою, а також за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2 .

В судове засідання, призначене на 21.04.2026 та 06.05.2026, відповідач ОСОБА_1 не з`явився, поштові відправлення з судовою повісткою повернулись на адресу суду у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

В заяві про перегляд заочного рішення відповідач ОСОБА_1 зазначив, що проживає в квартирі АДРЕСА_3 , яка належить йому на праві власності, однак доказів, які б свідчили про його проживання за вказаною адресою, відповідачем не надано.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду України, викладених у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, двічі в судове засідання не з`явився, поважних причин неприбуття та неподання відзиву на позовну заяву суду не надав.

Окрім цього, будь-яких доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого судового рішення, до заяви не долучено. Доводи, викладені відповідачем ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення, зводяться лише до незгоди з ухваленим рішенням суду.

Отже, за таких обставин, суд не може надати оцінку доказам на предмет їх істотного значення для правильного вирішення справи, оскільки такі докази суду не надані.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що відсутня передбачена законом сукупність підстав для скасування заочного рішення суду, а тому заяву слід залишити без задоволення, що не позбавляє права відповідача ОСОБА_1 на оскарження вказаного рішення суду у загальному порядку.

Керуючись ст. ст. 259-261, 287, 288 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07.05.2026 у справі №464/2140/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до вимог ч.4 ст.287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 29.06.2026.

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК